З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Катерина Шпільман
Катерина Шпільман
Катерина Шпільман

Катерина Шпільман

Актор.

 Закінчила Театральний факультет інституту мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка 

(2011 р.). Актриса Тернопільського театру актора і ляльки з 2010 р.

Біографічні дані:
Дата народження: 01.12.1988 (33 роки)
Місце народження: Україна, селище Збаражі
Актриса  є  резидентом театрів:
Іван Шелеп
Іван Шелеп
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.9
5.9
6.0
5.6

Кажуть, коли народжується людина, у небі загорається зірка. А коли народжується театр ляльок – спалахують щастям дитячі обличчя. Доказом цього є Тернопільський академічний обласний театр актора і ляльки, який 40 років робить щасливими малечу та дорослих. Так само, як людина, театр говорить своє перше слово, робить перші кроки, здобуває перші досягнення, дружить, подорожує, вчиться, росте та розвивається, творить свою унікальну історію. Пора прийшла народитися А починалося все так… 1 квітня 1980 року на підставі рішення Тернопільської обласної ради народних депутатівстворено Тернопільський обласний театр ляльок. Засновником театру і його першим директором став заслужений працівник культури України Юліан Кройтор, головним режисером – народний артист України Євген Ткаченко, головним художником – Лариса Воробйова, на посаду головного бухгалтера запросили досвідченого спеціаліста Марію Кривінську. Трупу театру склали випускники Харківського інституту мистецтв, Дніпропетровського та Горьківського театральних училищ та Теребовлянського культосвітнього училища. Міністерством культури України в театрі затвердили дві творчі групи – україномовну та російськомовну.  Неабиякий виклик – створити театр. Бути першими найважче, адже від того, який закладено фундамент, залежить майбутнє. Приміщення тоді ще не було, то ж театру виділили дві кімнати в ПК «Октябрь» (нині «Березіль»). В одній розмістили бухгалтерію та дирекцію, в іншій відбувалися репетиції. Визначились з репертуаром, але потрібно було знайти приміщення для виготовлення ляльок, декорацій, костюмів. Міськвиконком виділив квартири під гуртожитки для акторів, приміщення для цехів та стоянки для автотранспорту по вулиці Енгельса в одноповерховому будинку. Там майже десять років і перебували всі технічні цехи. В нелегкий період, сповнені ентузіазму  люди почали творити: читки, репетиції, виготовлення ляльок, декорацій, вирішення організаційних питань... Проте, людям з великою метою, було все під силу. Перший крок – успішний! Будь-які труднощі можна подолати заради великої цілі. Кожен працював задля того, щоб створити у Тернополі достойний заклад, де діти та дорослі змогли б з користю проводити дозвілля. Ось він, цей день – 1 листопада 1980 року. Сотні глядачів, десятки запрошених гостей, вітальні слова, квіти, подарунки… Ще мить і перший крок буде зроблено, перший театральний сезон відкрито, першу прем’єру зіграно. Завіса відкривається – казка починається! До уваги глядачів вистава «Сембо» Ю. Єлисєєва. Після першої вдалої прем’єри, колектив сміливо взявся за створення нових постановок, розпочав гастрольну діяльність. Сезон за сезоном лялькарі радували юних театралів. Нездійсненним залишалося найголовніше – власне приміщення. Дім, в якому оселилась казка А мрія лялькарів розташувалася на затишній вуличці у середмісті Тернополя. Просторий будинок, в якому були створені всі необхідні умови і для глядачів, і для робітників театру: спеціально облаштована сцена, затишний зал на 250 місць, акторські кімнати, підсобні приміщення, просторе фоє, репетиційна зала тощо, нарешті мав господарів, а лялькарі – свій ДІМ. Оселилась казка й живе тут з 1986 року і до сьогодні. Стаціонарне приміщення дозволяло втілити у життя всі творчі задуми та плани. У театрі запровадили шкільний абонемент для учнів тернопільських шкіл. Така система обслуговування глядачів діє до сьогодні. Зміни На всіх етапах становлення та розвитку,  колектив змінювався. Одні люди залишали театр, інші поповнювали театральну родину. Головний режисер театру Євген Ткаченко та його дружина Елеонора звільнились із Тернопільського театру ляльок. Євген Ткаченко здійснив постановку тридцяти однієї вистави, зокрема чотири вистави для дорослих. З приходом у театр ляльок на посаду режисера Сергія Калини розпочинається період експериментів і змін. Шукаючи особистий творчий почерк, він кожну постановку намагався вирішити своєрідно. За короткий період роботи у Тернопільському обласному театрі ляльок, режисером Сергієм Калиною було здійснено більше двадцяти театральних постановок для дітей, а також саме він, вперше в Україні, на професійній сцені, розробив театралізоване дійство для дітей до Дня Святого Миколая. Ідею проведення такого свята на професійній сцені запропонував директор театру Юліан Кройтор. Так Тернопільський театр ляльок перший в Україні «повернув» дітям Миколая. У майбутнє з новими творчими силами Свіжим подихом став прихід до театру заслуженого артиста України досвідченого лялькаря Володимира Лісового у 1995 році на посаду головного режисера, який не тільки продовжив специфіку роботи свого попередника, а й вніс зміни, які зробили театр таким, яким він є зараз – популярним та одним із кращих в Україні. Для театру актора і ляльки Володимир Лісовий – явище унікальне. У своїх постановках він створив власний світ, власну неповторну реальність, яка тонко торкається почуттів кожної дитини – головного глядача лялькового театру. Володимир Михайлович присвятив театру чверть століття, здійснив тут близько 50 постановок, поставив більше 20 дитячих ранків до свят  Святого Миколая  та Нового Року, також Володимир Лісовий є автором низки п’єс, а ще став творчим наставником-педагогом для молодих акторів. За колосальні здобутки Володимир Лісовий отримав звання «Народний артист України». У 2019 році режисер Лісовий іде на заслужений відпочинок. У 1997 році театр отримав нове ім’я Тернопільський обласний театр актора і ляльки. Творче зростання та досягнення колективу з  цього року пов’язане з іменем художнього керівника заслуженого діяча мистецтв України Івана Шелепа, для якого театр став справою усього життя. З новим очільником театр отримав нове обличчя. Зроблений капітальний ремонт сцени, глядацької зали, багатьох внутрішніх приміщень, покращені умови праці творчих працівників, поновлена матеріально-технічна база, сценічне вбрання, освітлення тощо. Заслуги колективу і наполегливість художнього керівника і в появі нового транспортного засобу.   У 2002 році посаду головного художника займає Володимир Якубовський – талановитий митець працював у театрі з 1987 року художником-постановником, тож мав за плечима великий досвід. За час роботи в театрі здійснив більше сорока постановок.  2006 рік став особливим для усієї театральної родини. За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва, відродження національних традицій, високу артистичну майстерність наказом Міністерства культури і туризму України Тернопільському обласному театру актора і ляльки надано статус академічного.  На сцені театру актора і ляльки ставили вистави режисери: народний артист України Є. Ткаченко, Я. Покривка, М. Кравцова, А. Москаленко, Д. Смагін, народний артист України С. Єфремов, С. Калина, О. Боков, народний артист України В. Лісовий, О. Дмітрієва, Д. Татарінов;  художники: П. Миронов, Л. Воробйова, заслужений артист України В. Якубовський, О. Федун, О. Мельничук, Н. Денисова. Театр активно гастролює, бере участь у регіональних, всеукраїнських та міжнародних заходах і фестивалях в Україні та за кордоном. Серед останніх здобутків колективу: гран-прі ужгородського фестивалю «Інтерлялька-2011» за виставу «Малята-кармалята», та ж вистава на фестивалі «Лялькова веселка-2012» у м. Запоріжжя нагороджена чотирма дипломами; вистава «Кривенька качечка» отримала численні відзнаки не тільки в Україні, а й у Польщі, Сербії та Чорногорії; постановка «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджена трьома дипломами у різних номінаціях у рамках міжнародного фестивалю «Зоряний шлях» (2015р.)  у м. Полтава; вистава для дорослих «Двадцять хвилин з ангелом» - учасник і дипломант фестивалю «Тернопільські театральні вечори» (2015р.); виконавці головних ролей вистави «Тарасова казка» стали лауреатами почесної відзнаки ім. Леся Курбаса (2015 р.); дипломом «Майстерність режисера» за виставу «Небилиці про Курочку Рябу» нагороджений В.Лісовий на фестивалі «Мереживо казкове» у м.Черкасах (2017 р.), ця вистава відзначена на фестивалі «Кришталеві вітрила» у м.Херсоні (2018 р.) та на Міжнародному фестивалі театрів ляльок у Чорногорії (2018 р.); на ІІ Київському міжнародному фестивалі театрів ляльок «pUp.pet» вистава «Василина» відзначена у номінації «Краща сценографія».

Ми знайшли 17 вистав, в яких
бере участь Катерина Шпільман

Одного разу, у звичайні бібліотеці, народилася фантазія. Фантазія, у якій все дивовижне стає реальністю: маленьке тигреня полюбляє їсти казки, поросятко літає, а дорога розмовляє. Ось така незвичайна казка.

Тарасова казка
« Тарасова казка » Казка, легенда

Постановка «Тарасова казка» розповідає про дитячі роки майбутнього генія. У виставі поєднується сьогодення та далеке минуле. Дівчинка Оксанка, готуючись до Шевченківських днів у школі, створює ляльку маленького Тарасика та дівчинки, у якій можна впізнати її саму. Оксанка хоче дізнатись більше про дитинство великого поета, адже згадок про ці роки, небагато. І от…трапляється неймовірне – Оксанка-лялька, разом з ляльковим Тарасиком, вирушає у його дитинство.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

З відкриттям завіси, перед глядачами з’являється справжня Персія, яка захоплює своїм колоритом: різнобарвними килимами, гостроверхими арками, вкритими орнаментом, розкішними костюмами, оздобленими золотом і коштовним камінням, запальними танцями та музикою. За яскравою формою і веселими подіями вистави криються важливі речі, які постановники прагнуть донести до глядача. У новій постановці постає проблема корисливості і жаги легкої наживи, яка завжди актуальна в усі часи, в усіх країнах. У мюзиклі «Алі-Баба і розбійники» глядачі стануть свідками протистояння шляхетності і безкорисливості Алі-Баби проти жадібності і корисливості його брата Касима, щирості та доброти Зейнаб проти скупої та ненаситної Фатіми, мудрості чоботаря Мустафи і простоти хлопчика Муси проти безглуздості розбійників.

В «Дуже простій історії» показане наше життя без прикрас, без лакування. Історія, розказана Марією Ладо, навіть занадто проста. У ній люблять, міркують про життя, думають про смерть. Люди, коні, свині – всі разом. Як і в повсякденному житті, у виставі тісно переплітаються комічне, драматичне і навіть трагічне. Проста, майже біблійна розповідь про жорстокість людей у чистому, праведному світі природи. Про те, що тварини ближчі до заповідей Христа, ніж деякі люди. Ця історія – гімн найвищим і найсвітлішим людським почуттям: любові, вірності, доброті, милосердю.

Сповнена іскрометним гумором, піснями, танцями постановка знайомить глядачів із різними видами театральної ляльки. Концертні номери вражають своїм розмаїттям. Тут, у вигляді ляльок, виступають відомі українські артисти, руки акторів віртуозно перетворюються у тварин, а черевики ходять на побачення. Легко та ненав’язливо глядачам пропоную задуматись на тему «батьків і дітей» за допомогою тенісних ракеток, доводячи те, що в руках справжнього лялькаря, будь-який предмет може ожити. А ще уривки з творів «Сорочинський ярмарок» і «Божественна комедія» з чудовим оформленням та атмосферою точно прийдуться всім до смаку.

Сумний білий кумедник П’єро та веселий рудий кумедник Арлекін намагаються збагнути, яке ж воно життя, сумне чи веселе? І що робити, плакати чи веселитися? Хто ж допоможе їм знайти відповідь на таке нелегке запитання? Без фокусника Чарівника та його помічниці Чарівниці ніяк не обійтись. Чарівні маски та акторський талант допоможуть П’єро й Арлекіну знайти відповідь на складне запитання та по-справжньому потоваришувати.

І, справді, кому потрібен Сніговик? Можливо, він потрібен вам, малята? Гадаю, Ви зможете з ним потоваришувати і стати справжніми друзями. Але найбільше Сніговик потрібен Зайчикові, аби допомогти врятувати Новорічну Ялинку, яку зачарувала хитра і підступна… Хто? Приходьте на виставу і Ви побачите самі. Ласкаво просимо! 

 Усі дітки люблять зиму, адже це пора веселих свят та щедрих подарунків. А яка ж зима без снігу, криги на річках та морозу? Ось на сцені театру актора і ляльки з’являється Мороз разом із своїми помічницями Метелицею-Хурделицею, Заметіллю-Завірюхою та Пургою-Югою, які створюють справжнісіньку зиму. Не забуває Мороз і про лісових звірів. Залишає ополонку для Сома, маленьких зайчиків захищає від хитрющої Лисиці, яка тільки те й робить, що намагається нашкодити усім: у Дідуся краде рибку, а свого кума Вовчика хитрощами змушує, рибку хвостом в ополонці ловити. Протягом усієї вистави казкові персонажі спілкуються з глядачами, просять у них допомоги та, навіть, рибалять разом. 

Глядачі побачать дуже необхідну і корисну для них виставу, точніше – виставу-урок. А проведуть його веселі дорожні гноми. Вони не лише покажуть цікаву історію, але й навчать дітей правил дорожнього руху, які повинні знати всі – і великі, і маленькі!

Вистава зроблена в стилі українського фольклору: декорації, ляльки-мотанки, костюми, танці, пісні – усе виконано за народними традиціями. Глядачі, які завітають на виставу, зможуть не тільки подивитися свою улюблену казку, але й взяти участь у казкових подіях, пограти і навіть поспівати разом з героями цієї веселої й повчальної вистави.

З дитинства знайомий сюжет – це лише привід, щоб і самим посміятися, і людей повеселити, жартуючи розказати безліч веселих небелиць і всерйоз задуматися про радість просто людського щастя.

Чарівна зимова історія про добру дівчину Оксанку та злу мачуху відома усім з дитинства. Ця казка вкотре доводить глядачам, якщо бути працьовитим, милосердним та добродушним, то можна подолати будь-які життєві труднощі. А от як Мороз-Морозенко провчить мачуху та її доньку дізнаєтеся, завітавши до театру.

А ви бачили коли-небудь як розмовляє гарбуз, танцюють огірки, а морквини співають? Так, це можливо. Увесь цей овочевий урожай оживе на сцені театру ляльок. Знайома усім з дитинства казка «Ріпка» відкриється з нової сторони. Окрім відомих героїв, таких як дід Андрушка, баба Марушка, внучка Мінка, собачка Хвінка, кішка Варварка, мишка Сіроманка та Ріпка з’являться Соняшник, Будяк та Кріт. Ось тут і розпочнуться нові невідомі повороти відомої усім казкової історії.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Дружбі, якою зв'язані між собою персонажі цього спектаклю, позаздрить будь-яка людина. Адже у житті не так часто вдається зустріти настільки близьких за духом друзів, яких вдалося зустріти головним героям цієї історії – Бременським музикантам. Разом з ними глядачі вирушать назустріч своїй мрії. Вони побачать захоплюючу історію, у якій є все: мандрівки, веселощі, пісні, любов і, звичайно ж, дружба!

Це весела музична казка про того самого, відомого усім, доброго та чуйного кота Леопольда, якому безкінечно намагаються напакостити двоє мишенят – одне сіре і товстеньке, інше біле і худорляве. Протягом усієї постановки ці маленькі бешкетники вигадують усілякі неприємності та роблять капості котові-імениннику, який любить усе навколо, який нікому не бажає зла, а тільки творить добро, допомагає своїй улюбленій бабусі та племінникам кошенятам, і робить він це тому, що просто не вміє і не знає як можна жити по-іншому.

«Гусеня» – не просто казка, а казка-гра. Діти зможуть не тільки спостерігати за веселими подіями цієї вистави, а й взяти в ній участь – пасти Гусенятко, допомагати дівчинці Оленці, гратися у полювання на хитру Лисицю.

До яких тільки хитрощів не вдається злий і підступний Вовк, щоб спіймати і з'їсти Чока. Однак, кмітливе порося спритно обходить усі пастки, тому що воно, головний герой цієї веселої казки-комедії, завжди слухає свою маму, зранку робить зарядку й має добрих, вірних друзів.