З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Кирило Кашліков
Кирило Кашліков

Кирило Кашліков

Актор, режисер, художник-постановник.
Відомий актор
Заслужений артист України
Народний артист України

Кири́ло Григо́рович Ка́шліков — актор театру і кіно, режисер, педагог. Народний артист України (2011). Директор-розпорядник Національного театру російської драми ім. Лесі Українки.

1993 — закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (викладачі Аркадій Гашинський та Михайло Рєзникович).

Від 1993 — актор Національного театру російської драми ім. Лесі Українки в Києві, а з 2000 року також — художній керівник Професійної студії молодих акторів при театрі Лесі Українки.

2008 року отримав премію «Київська пектораль» за кращий режисерський дебют (спектакль «Солдатики»).

Згодом став директором-розпорядником театру.

Одружений на актрисі Ользі Гришиній. 2011 року у пари народилась донька.

Біографічні дані:
Дата народження: 11.05.1969 (53 роки)
Місце народження: Росія, місто Новосибірськ
На сцені з 1994 року (28 років)
Освіта: Новосибірське театральне училище, Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого
Актор  є  резидентом театрів:
Михайло Резнікович
Михайло Резнікович
Художній керівник
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 160
5.4
5.4
5.6
5.3

У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки. Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки. Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру. Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників. З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович. Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.

Ми знайшли 11 вистав, в яких
бере участь Кирило Кашліков
5.7 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.6
5.8
5.6
5.6

Такої міжнародно-смішної п'єси не було вже давно. Навіть важко собі уявити, що завжди надто стримані мешканці туманного Альбіону можуть так сміятися, та ще й над самими собою. І все ж, ця п'єса була удостоєна премії Лоуренса Олів'є як краща англійська комедія 1991 року, і уже протягом десяти років не покидає сцени у всьому світі. № 13 ("Шалена ніч, або одруження Пігдена") Рея Куні – це комедія ситуацій, що давно полюбилася глядачам, але від цього не стала менш захоплива та весела, адже ніколи не знаєш, який черговий сюрприз підкине героям доля. Здавалося б, цілком невинна інтрижка між помічником прем'єр-міністра і секретаркою боса постійно загрожує перерости в скандал і, можливо, навіть убивство. Головне, не допустити, щоб усе таємне раптом стало явним, тим паче, що ніхто з присутніх у цьому не зацікавлений. І тому головною дійовою особою повинен стати той, хто найшвидше знаходить несподівані рішення і вміє викрутитися з будь-якої ситуації. Такою людиною несподівано для всіх і, насамперед, для самого себе стає Джордж Пігден, секретар помічника прем'єр-міністра. У кого тільки йому не довелося перевтілитися в цю безконечно довгу ніч: і у молодого чоловіка чужої дружини, і у спокусника старої діви. Водночас його обіцяв убити збезчещений чоловік, і на нього влаштували полювання невдоволені жінки. Окрім того, йому всю ніч довелося вовтузитися із закляклим трупом колишнього детектива, затиснутого віконною рамою, трупом, який згодом... але не будемо розкривати інтригу. І це ще не все... Події розвиваються із такою швидкістю, що аж дух перехоплює. Феєричність дії, несподівані повороти в сюжеті, смішні витівки і репліки – все це створює атмосферу веселощів і, в результаті – чудовий настрій. Адже так важливо вміти сміятися над собою, над своїми вадами і пам'ятати, що брехня на благо – все одно є брехнею, а зрада, як її не називай, однаково – зрада, а №13 тут і геть ні при чому.

4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
4.4
4.0
5.6
4.2

«ЕЙ, ТИ – ПРИВІТ!» – історія про зародження першого кохання, формування людської душі, відкриття світу і пошук свого місця у ньому. Виставу створено на основі самостійної роботи акторів Професійної студії театру – Катерини Старюченко та Олександра Крючкова.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
5.8

«Вид з мосту» («A View from the Bridge», 1955) – одна з найкращих п'єс Артура Міллера, драматурга, якого справедливо називають американським Шекспіром. В основу п'єси лягла історія, що відбулася в реальному житті, в одному з італійських кварталів Брукліна (Нью-Йорк) у п'ятдесяті роки минулого століття. На що здатна людина, одержима пристрастю? Трагічна історія про кохання та ревнощі, про дружбу і зраду.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.3
5.7
5.4
5.6

Ця вистава про любов та ненависть, у всі часи. Про доброту, яка проявляється у найекстремальніших ситуаціях, про людське лицемірство, безкорисливість, зраду та справжню душевну порядність. А ще про велику музику, без якої немає місця на землі. Майже детективна історія, у якій герої тримають зал у напрузі протягом усієї вистави.

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
5.5
6.0
5.0

Вистава «Добрі люди...» – це продовження подорожі у світ творів Антона Павловича Чехова. Його персонажі настільки реалістичні та упізнаванні, що в якийсь момент починаєш замислюватися: це «про них» чи «про нас»? .. «Добрі люди...» – це феєрверк емоцій. Чеховський «сміх крізь сльози» та низка дивовижних подій.

5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.3
5.6
5.4
5.6

Ця п'єса представлена театру з люб'язного дозволу Warners Bros. Entertainment. В основі вистави – роман Марка Хеддона, що давно вже став світовим бестселером. Перед Крістофером лежить мертвий сусідський собака. На годиннику – сім хвилин на першу ночі, і хлопчик – головний підозрюваний. Крістофер вирішує знайти вбивцю собаки, не припускаючи, що це розслідування закине його у саме пекло складних та непередбачуваних відносин дорослих і змусить зробити неможливе – змінити звичний хід життя. Крістофер Бун має феноменальну пам'ять і добре ставиться до тварин, але не зносить, коли до нього торкаються, і нічого не розуміє у людських емоціях. Він любить червоний колір, місію «Аполлон», Шерлока Холмса та мріє стати математиком. Ця історія, в якій детектив переплітається із мелодрамою та комедією, сповнена глибоким драматизмом: не здатний відчувати емоції, підліток з аутизмом допоміг дорослим вирішити непосильне для них завдання – навчитися любити одне одного.

4.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
4.0
4.0
5.0
4.0

Сильні люди навіть у своєму горі воліють залишатися сильними, не згинатися під вагою нещасть, а головне – не перекладати страждання на плечі своїх близьких. Двадцять років Бабуся жила очікуванням дива – чекала єдиного онука, якому вона присвятила все своє життя. Але коли він, нарешті, приходить, вона виганяє його. Чому це сталось? Що штовхнуло її на цей вчинок? Може, короткочасне знайомство з Директором чарівного агентства «Добрих справ» і його уявною дружиною Мартою? А може, вона зрозуміла просту і водночас складну істину: близькі люди – це люди, які по-справжньому роблять твоє життя наповненим, а не ті вигадані створіння, які не варті твоєї любові. Виставу «Дерева помирають стоячи» за п'єсою Алехандро Касони, вперше на сцені Театру російської драми ім. Лесі Українки було поставлено в 1956 році на сьогодні вже легендарним режисером Леонідом Вікторовичем Варпаховським. У той час, Варпаховський, працюючи над виставою, присвятив її пам'яті свого вчителя Мейєрхольда. Невипадково основним матеріалом в оформленні вистави «Дерева помирають стоячи» став сухий бамбук. Це і паралель з виставою самого Мейєрхольда, «Вчитель Бубус», і характеристика головної героїні, бабусі Еухени. Адже бамбук – не можна зігнути, його можна лише зламати. Але й зламати його не так легко. Тоді, у далекому 1956-му, у цій виставі вийшли на сцену такі блискучі актори, як Є. Опалова, В. Халатов, І. Павлова, М. Рушковський. Але навіть найталановитіша вистава, все одно, в силу своєї специфіки, не може бути вічною. А ось теми, яких вона торкається, залишаються вічними. У наш час, коли розмиті межі між добром і злом, коли насильство прагнуть ввести як чесноту, поява на сцені таких мудрих, добрих людей, як Бабуся, Сеньйор Бальбоа, Марта, Директор – це закономірне прагнення театру донести глядачеві, як бути розбірливим, уважним та чуйним.

Глядачів, яким прийшлася до смаку вистава нашого театру «Занадто одружений таксист», ми знову запрошуємо на прем'єру. Сучасний майстер «комедії ситуацій», англійський драматург Рей Куні придумав продовження цієї історії. «Зразковий» громадянин Джон Сміт 15 років насолоджувався сімейним життям, маючи двох законних дружин. І тривало це доти, доки його діти від різних жінок не познайомилися один з одним в мережі Інтернет. Аж ось у Сміта і почалися серйозні проблеми. Недарма оригінальна назва п'єси Куні звучить як «Тато в павутині» - це всесвітня павутина Інтернет і павутина брехні, в якій остаточно заплутався наш герой. А розв'язка цієї сміховинної історії буде несподіваною і приголомшуючою. І, насамперед, для самого Джона Сміта.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 7
5.1
4.6
6.0
5.4

Герої «Каліки з острова Інішмаан» живуть на маленькому покинутому ірландському острові, де всі один одного знають, люблять і ненавидять одночасно. Кожен проклинає свою долю, кожен мріє виїхати, але не кожен розуміє, чим може обернутися втілення мрії. Каліці Біллі, найрозумнішому і в той же час найнещасливішому жителю острова, випадає шанс змінити життя. Саме він, хто живе під опікою двох дивних тіточок і мріє дізнатися таємницю свого народження, вирушить на Фабрику Мрій слідом за голлівудськими режисерами, які затіяли зйомки фільму про ірландських рибалок.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.8
5.8
5.6
5.8

Мораль нашого часу досить гнучка і легко піддається корекції суспільства. Вже нікого не дивують любовні пригоди представників зіркової богеми. Пікантними подробицями з чужого, далекого життя вщерть заповнені сторінки яскравих журналів і газет... Зрештою, модне віяння торкнулося і середовища звичайного обивателя. Хто б міг подумати, що скромний таксист так блискуче впорається з роллю запеклого інтригана і авантюриста? Але недарма кажуть: у тихому болоті... Герой з репутацією тихоні-сім'янина до якогось часу ухитрявся провадити подвійне життя: два затишних сімейних кубельця, дві милі дружини, які не підозрюють одна про одну... Однак випадкова подія докорінно змінила спокійне існування велелюбного таксиста. Ризикуючи бути викритим, він так заплутується у нетрях власного вимислу, звідки повернутися уже ніяк неможливо.

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 6
5.2
4.8
5.0
5.7

«Ромео і Джульєтта» – найкраща у світі п'єса про кохання. Про кохання та ненависть. Характери, ситуація і життєві мотиви, присутні в італійській основі сюжету, створюють разючу правдоподібність до сумної повісті про веронських закоханих. І ця п'єса не менш актуальна і сучасна, ніж у 1595 році.