З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Каріна Чепурна

Композитор, художник-постановник, сценограф.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Ми знайшли 7 вистав, в яких
бере участь Каріна Чепурна
Карлик Ніс
« Карлик Ніс » Готична казка за твором В. Гауфа

Головний герой казки, хлопчик на ім’я Якоб, неввічливо повівся з однією старою, яка виявилася злою відьмою. Заманивши його до своєї хатини, вона перетворила хлопця на потворного карлика. Втікши від неї, Якоб повернувся додому, але мати не упізнала рідного сина і вигнала геть. Потрапивши на королівську кухню, хлопець рятує від загибелі сусідську дівчину Гретхен, яку відьма за грубість перетворила на гуску. Дружба допомагає дітям подолати усі перешкоди, звільнитися від злих чар і повернути власний вигляд. Завдяки випробуванням, вони усвідомили свої помилки і, виявивши найкращі якості, підтвердили перевагу внутрішнього світу людини над зовнішністю. Казка вчить справедливості, любові до рідних, шанобливого ставлення до навколишніх та підкреслює важливість родини у житті кожної людини.

Сучасна повчальна казка про неслухняного хлопчика Андрійка та його подругу Софійку, які завдяки знанням дівчинки про правила поводження на природі, впоралися з усіма небезпечними ситуаціями і неушкодженими вибралися з чарівного лісу.

В однієї веселої Бабусі було все: і песик, і каченята і маленька хатинка у селі, і, навіть – горщик із запашним медом… Та не було в старенької свого Ведмедя… Одного разу пішла Бабуся до лісу пасти каченят, та й заснула…

…Вище високих гір знялася велетенська зміїна тінь – на мить здалося, що відтепер ніколи вже на окрадену землю не прийде весна… Гіркі сльози Землі-матері породили незвичайного богатиря, схожого на маленьку горошинку – невеличкого і непоказного, та з відчайдушним серцем і щирою душею… Подолавши довгий шлях руїни, маленький герой здобув у ковалів-чарівників могутню зброю, а побратимами у бою з ворогом стали для Котигорошка самі духи рідної землі… Та ні чарівна зброя, ні могутні побратими не впорались би з хитрющим і підступним ворогом, якби не був Котигорошко плоттю від плоті власного народу і якби йому на допомогу не постав увесь народ…

У фантастичній картині світу «Цахеса» нагромаджуються різні смислові нашарування: цей світ перетворюється,  деформується,  його функціонування стає абсурдним. Подібна абсурдність виявляє справжню суть людей та взаємин між ними, яка прихована за масками, ролями, уявленнями. Цахес – потвора, від захвату перед якою всі божеволіють. Його огидна поведінка  підкреслює зовнішню і внутрішню потворність.  Цахес створює навколо себе світ,  у якому все відбувається навпаки:  його огидні дії приписуються людям,  чиїми досягненнями він користується.  Підміну помічає тільки Бальтазар,  але він не розуміє,  що відбувається з людьми. Його здоровий глузд виявляється безсилим проти колективного запаморочення. Чари Феї,  які отримав Цахес,  виявили аморфність суспільної свідомості,  не здатної опиратися духовному насильству, не здатної навіть його помітити. Люди бездумно вихваляють Цахеса, а він так само бездумно користується дією чарів. Деформація у свідомості всього суспільства є настільки глобальною,  що майже ніхто навіть не здогадується про їх існування,  оскільки нічий погляд,  за винятком Бальтазарового,  не проникає за межі видимого чи того,  що таким здається. У виставі чітко виражено парадоксальну закономірність:  волю людей підкорили,  а вони від цього не страждають, бо не усвідомлюють своєї духовної несвободи.

Театр Ґельдерода — явище унікальне. Він є поетичним, пластичним, алегоричним, вільним і відкритим, з елементами фантастики та містики. У своїх п’єсах Ґельдерод завиграшки поєднував реальність та ілюзію, містеріальне і блазенське, конкретно-історичне та позачасове, зазначаючи: «Мені просто хотілося трохи відчинити вікно, двері, розсунути завісу перед чимось новим, розширити занадто ув’язану зі своїм часом форму, зламати умовні межі театру». Навіть авторські жанрові означення нерідко поєднують протилежне та несумісне: «трагедія для мюзик-холу» («Смерть доктора Фауста»), «невеселий водевіль» («Пантаглейз»), «містерія для лялькового театру» («Про диявола, що проповідував дива»), «трагедія-буф» («Поминки у пеклі»). Сюжети своїх п’єс драматург черпав із Біблії («Варрава», «Жінки біля гробу»), церковної («Святий Франциск Ассизький») та цивільної історій («Облога Остенде»), фольклору («Витівка Великого Мертвіарха», «Пантаглейз»). Однак історична п’єса часто перетворюється у буфонну гру («Христофор Колумб», «Ескоріал»). Драматург розвивав традиції символістського театру (М. Метерлінк), надавав своїм п’єсам характеру «театру жорстокості» (А. Арто) і надривності (експресіонізм). Він робив їх інтелектуально насиченими, похмуро філософськими, надмірно театральними. У національному фольклорі драматурга приваблювала щирість поетичних почуттів і оптимізм у вирішенні конфліктів добра та зла. Ґельдерод зробив минуле мірилом в оцінці теперішнього та його культури, намагався відновити зв’язок часів. Він зізнавався, шо полюбив театр тому, що «знайшов у ньому інструмент, що дозволяє вирватися з-під влади Часу».   Дія п’єс Ґельдерода відбувається найчастіше у середньовічній Фландрії («Червона магія», «Сорока на шибениці», «Витівка Великого Мертвіарха»), проте нерідко переміщується у часі і просторі: дія «Смерті доктора Фауста «відбувається у Фландрії «водночас у XVI і XX століттях». Його улюбленими персонажами є блазні («Ескоріал», «Школа блазнів», «Пантаглейз»), актори і клоуни («Вихід актора», «Три актори, одна драма»). Діють у них також чорти та відьми, королі та бродяги, кати та ченці, які проходять перед глядачем у «танку смерті» або «блазенському хороводі».   Однак герої драматурга — не стільки живі люди, скільки маріонетки старовинного фламандського театру, гігантські манекени народних карнавальних вистав. Недаремно багато п’єс Ґельдерода призначені саме для театру маріонеток («Фарс про Смерть, яка сама ледь не померла», «Витівка Великого Мертвіарха», «Містерія про Страсті Господні», «Спокуса святого Антонія»). Численні п’єси Ґельдерода мають релігійний характер, однак драматург поєднує релігійне з клоунадою, створює своєрідні містерії-буф. Ґельдерод у своїх драматичних творах зображує світ пристрастей, лицемірства, пороків, збочень…

4.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
4.5
5.5
4.5

Чарівний світ лісовичків дуже схожий на людський. Серед них також є добрі і злі створіння. Один ладен заморозити дитину, а другий відчайдушно її рятує. Чи знайде маленька Дівчинка, яка загубилась в зимовому лісі, допомогу, щоб врятуватись від негоди? Чи просто навчиться відрізняти правду і щирість від лицемірства та лестощів? Дізнайтесь разом з Дівчинкою, що є дійсно важливим та потрібним у цьому житті, а що лиш розбещує та розважає.