З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Лариса Кадочникова
Лариса Кадочникова
Лариса Кадочникова

Лариса Кадочникова

Актриса театру та кіно.
Відома актриса
Заслужена артистка України
Народна артистка України

Ка́дочникова Лари́са Валенти́нівна — українська акторка театру і кіно, народна артистка України (1992), лауреат Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка (1991).

Член Національної Спілки кінематографістів України.

Народилася в родині акторки Ніни Алісової. Старша сестра російського кінооператора, народного артиста Росії Вадима Алісова.

Закінчила акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії в 1961 році. Була актрисою Московського театру «Современник» у 1961—1964 роках, а з 1964 року — Київського театру російської драми імені Лесі Українки.

Була музою художника Іллі Глазунова, після чого 18 років прожила у шлюбі з кінематографістом Юрієм Іллєнком. Другим чоловіком став директор театру імені Лесі Українки Михайло Саранчук.

Біографічні дані:
Дата народження: 30.08.1937 (83 роки)
Місце народження: Росія, місто Москва
На сцені з 1961 року (59 років)
Освіта: Всесоюзний державний інститут кінематографії
Ми знайшли 5 вистав,
в яких задіяна Лариса Кадочникова
Театр російської драми ім. Лесі Українки
Актрисі завжди вісімнадцять

« Актрисі завжди вісімнадцять »

Класичний Художній Альтернативний Театр
Чайка

« Чайка »

Романс з зіркою
Театр російської драми ім. Лесі Українки
Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків

« Янголятко, або Сексуальні неврози наших батьків »

Театр російської драми ім. Лесі Українки
Пані міністерша

« Пані міністерша »

Комедія
Театр російської драми ім. Лесі Українки
Насмішкувате моє щастя

« Насмішкувате моє щастя »