Ярослава Кравченко

Чи можлива любов втрьох? Чи хтось один завжди буде зайвим? – Ти повинен дарувати квіти – Ти повинен говорити компліменти – Ти повинен робити подарунки – Ти повинен надсилати : добраніч, я щасливий, дякую – Ти повинен займатись сексом двічі на тиждень... З одного боку добре, коли ти знаєш весь список своїх «повинен», з іншого, якщо в тебе поліаморні стосунки одразу з двома дівчатами? Найголовніше, що ти повинен: ВИЖИТИ! Рекомендована до перегляду людям, що шукають відповіді

Вистава про зради і перемоги Напівбог Геркулес, легендарний син Зевса, відомий своєю надлюдською силою в черговій реінкарнації потрапляє в Україну. Щоб прокормити дружину і заплатити агенту - він вимушений шукати роботу. На біржі праці Геркулесу пропонують справу державного рівня: врятувати країну від лайна, в якому вона потопає. Ця справа – має стати його шостим подвигом...

«Механічний Апельсин» – нова вистава Дикого театру, створена за мотивами всесвітньо відомого роману Ентоні Берджеса. Харизматичний і жорстокий Алекс щовечора з друзями влаштовує специфічне культурне дозвілля, яке одного разу перетинає межу з кримілалом і Алекс потрапляє за грати. У в’язниці він дізнається про експериментальний метод лікування ув’язнених – і вирішує стати лабораторним пацюком, щоб тільки вирватись на волю. Метод лікування виявляється ефективним, Алекс більше не може чинити зла. Та чи зможе він вижити в реаліях, які, на відміну від нього, не змінилися?

У містечку Н. батьки не дозволяють дівчатам гуляти, як настає темрява, бо є легенда – вночі, містом вештає Синя Борода. Ходить і ходить, і заглядає у вікна. Думає, кого б схопити і вкрасти, щоб стала вона його нареченою! Ніхто не знає хто він і як виглядає, та всі знають що він живе у замку. Щойно вікна спалахують світлом – всі розбігаються по домівках, щоб не потрапити у руки чудовиська. І лише відважна Настя кидає виклик страшному і містичному Синій Бороді.

«Дикий театр» і «Мамаєва Слобода» презентують абсолютно український, абсолютно відірваний, абсолютно анархічний вестерн “Червоне, чорне і знову червоне” Текст створила спеціально для Дикого театрусценарна команда «Піратська Бухта» Ідейний анархіст Валеон Барон і його не менш ідейний компаньйон Петро Крук мають надскладну місію – привезти Батьку Махну важливу секретну скриньку, яку вони разом з усім обозом благополучно втрачають в дорозі, і та потрапляє в руки ворога. Але Барон і Крук хлопці завзяті, тому беруть у полон авторитетну персону противника і мають всі шанси обміняти полоненого на скриньку, та й ділу кінець. І все йшло майже добре і за планом, але у справу втрутився Святий отець Онуфрій… Тому пригоди тільки розпочинаються….

Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».

Юля і Саня – молода сім'я, у яких є все для щастя: красиві діти, хороша мама і навіть пральна машинка. Та одного дня Саньок помічає неладне: борщ став кислішим, улюблена запіканка навіть на свята зникла, сорочки погано випрасувані, навіть ноги дружина перестала голити. Саньок розуміє: щось сталося і його більше не люблять...

Патрик - жорстокий і безжалісний вбивця, що тримає у страху всю Ірландію. Він не знає ні пощади, ні сентиментів. Як ураган він мчиться по країні, змітаючи все і всіх на своєму шляху. І є лише одна істота у цілому світі до якої Патрик має справжні почуття. Але з нею стається біда, і під приціл месника-м’ясника потрапляє цілий острів. 21 +, не рекомендована до перегляду людям з хиткою психікою, глибоко вагітним жінкам і любителям котиків Містить сцени насилля, жорстокості, нецензурну лексику у великому об'ємі!

«Дикий театр», Львівський театр імені Лесі Українки і «Мистецький Арсенал» представляють: вперше в Україні вистава за п’єсою відомого канадця, сценариста і письменника Мішеля Марка Бушара «Том на фермі» у перекладі Ростислава Нємцева. Том приїздить на похорон свого друга, що трагічно загинув. Він знайомиться з його сім’єю, і виявляється, що ніхто: ні матір, ні брат, і навіть він – не знали загиблого по-справжньому.

Чоловіки бувають різні: м'язисті і хлюпики, серйозні і смішні, ділові та розгільдяї, мамині синочки і мачо, складні і прості, впевнені і неспокійні... А іноді, буває все в одному, і тоді, будьте впевнені: вам зустрівся Віталік.

Уявіть собі світ в якому зникла любов і (о Боже) секс. Просто їх нема і все. Більше нема поділу на жінок і чоловіків, дітей можна як каву замовити в автоматі, а погляд у вічі більше 3 секунд вважається непристойністю. Pornhub тепер робить огляди плетених кошиків, а Тіндер продав свій сервер органічній їжі. Тут на уроках древньої історії показують фалоімітатор як вцілілу згадку про старий примітивний світ. Саме тут одного дня Санді знайомиться з Бенто, одним з найуспішніших учнів курсу «Статевої історії людства».

Отже, уявімо: 2049 рік. Світ змінився. Світом править Система, що карає усіх, хто не слідує правилам. Люди – нікчемні. Роботи – кращі. Десь, чагарниками і лісами ховаються колишні фермери та офіціанти, а поштарка доживає віку у старій закинутій однушці без вікон на ДВРЗ. В який момент людство переступило власну ланку розвитку і люди стали непотрібними? Чи готові ми впустити в свій світ машини, що будуть вирішувати за нас? Німецько-український проєкт «Поки що люди» від Інституту дослідження театру «Шостий поверх», Дикого театру і гамбургського театру Playstation вивчає досвід двох країн, які впроваджують автоматизовані і роботизовані системи замість людського ресурсу. Чи дійсно може робот бути кращим за людину, куди мають подіти себе люди, чиї професії – помирають? Проєкт відбувається за підтримки партнерської програми «Культура для змін» Українського культурного фонду та програми «MEET UP! Німецько-українські зустрічі молоді» Фонду «Пам‘ять, відповідальність та майбутнє» (EVZ). Українська пост реальність зустрічається з німецькою. Проєкт створений на основі десятків вербатімів з людьми різних професій (офіціанти, кондуктори, працівники секс-шопів і ритуальних агенств, фермери, касири, оператори кол-центрів) двох різних країн.

Деякі люди і ситуації, що трапляються з нами – залишають за собою шрами. Видимі чи ні, але досить болісні. Комусь допомагають рубцювальні бальзами, комусь - час і психоаналітики, а хтось відчуває фантомний біль крізь роки. Шрами – це реальні історії жінок. Історії фізичних і душевних ран, отриманих шляхом насильства і непорозумінь, стосунків і взаємодій, які так і не змогли загоїтися. Ґендерно зумовлене насильство може бути різним: психологічним, економічним, фізичним, сексуальним, але найстрашніше те – яке виправдовують. Часто насильство маскують під щось прийнятне, але зазвичай любов, турбота… не залишають рубців?! Вистава Шрами – спільний проект Дикого Театру та ООН Жінки в Україні, реалізовано в рамках всесвітньої кампанії 16 Днів активізму проти ґендерно зумовленого насильства, яка починається 25 листопада, в Міжнародний день ліквідації насильства щодо жінок, і триває до 10 грудня, Дня прав людини.