З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Марія Грунічева
Марія Грунічева
Марія Грунічева
Марія Грунічева
Марія Грунічева

Марія Грунічева

Актор, режисер, автор музичного оформлення, сценограф.

В 1998 году окончила Киевский государственный университет театрального искусства им. Карпенко-Карого (театральный факультет, специализация «актриса театра и кино», мастерская Ю.С.Ткаченко).

С 1998 года – актриса Киевского театра «Колесо». В 2002-2003 гг. и с 2008 года – актриса Киевского театра «Браво».

У 2008 році отримала Другу премію на Всеукраїнському конкурсі читців імені І. Франка.

Біографічні дані:
Дата народження: 18.06.1976 (46 років)
Місце народження: Україна, місто Київ
На сцені з 1993 року (29 років)
Освіта: Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого
Актриса  є  резидентом театрів:
Ірина Кліщевська
Ірина Кліщевська
Художній керівник
5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 115
5.1
5.1
5.2
5.3

Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна. Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру. Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави. Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.

Публікації

Марія Грунічева та Ольга Васинюк про прем'єру «Одеса. Шалене кохання»

«Одеса. Шалене кохання» – нова вистава театру «Колесо» у стилі музичної комедії. Ми поспілкувалися з режисеркою Марією Грунічевою та актрисою Ольгою Васинюк та готові поділитися деталями та їх думками щодо постановки.

15:14 - 12 березня 2020
192
0
0
Ми знайшли 20 вистав, в яких
бере участь Марія Грунічева
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.3
5.3
5.7

Після гибелі братів, єдиновладним правителем Фів залишається Креонт. Насамперед Креонт видав указ, за яким Етеокла, законного царя, який помер захищаючи рідне місто, слід було поховати з усіма почестями, а тіло Полініка-зрадника залишити непохованим, на поталу собакам і птахам. Антігона, виконуючи свій родинний і релігійний обов'язок, вирішує порушити заборону Креонта і таємно поховати брата. Ісмена відмовляється від сміливого плану сестри, побоюючись покарання Креонта. За релігійними віруваннями стародавніх греків не поховати і не оплакати померлу людину — найтяжча кара для її родини. Вважалося, що тоді душа померлого не може знайти собі притулку, вічно блукає по світу і мстить за це своїм родичам.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Незабутній вечір, наповнений піснями, танцями і веселощами у компанії улюблених гоголівських персонажів. Гостинна Солоха запрошує до щедрого українського столу. Вистава була представлена в Турції, Франції, де була включена у міжнародний проект і гралася разом з французькими акторами театру «Шапіто-Фатразі».

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.5
5.5
5.5
6.0

Інтриги і кохання, розкіш та бідність, шахрайство і підступність – все те, що оточувало великого музиканта протягом життя. Незвичний погляд на генія. Жінки, які кохали і ненавиділи великого музиканта. Те чого не знав про себе Моцарт. Виставу створено за сприяння Австрійського культурного форуму (Україна, Київ) та Культур контакт (Австрія, Відень).

Те, що ніколи не втрачає свого шарму – екзотична мудрість Африки. Історії й легенди, у яких люди намагаються пояснити довколишній світ і природу, передаються з уст в уста по всій Африці. Казки розповідають, чому, наприклад, у слонів тільки один малюк, чому курям не можна жити в одній хаті з людьми, чому гіпопотами весь час сидять у воді або чому кажан боїться сонця. Ці казки – це живі оповідки, які старші люди розповідають дітям чи дорослим, коли присідають разом спочити в затінку під деревом, або тихими африканськими вечорами перед сном. У цих зразках африканського фольклору люди, які не мали ні освіти, ні науки та спиралися лише на власний досвід, оригінально витлумачили природні явища й поведінку тварин. В нашій виставі .багато музики та танців, колоритних костюмів. А головне, все це відбувається на невеличкій сцені, де діти мають змогу розгледіти найменші деталі вистави.

Злети і падіння, ілюзії та мрії, гріховність і пристрасть, пориви серця і катастрофа – загадковість жіночої душі. Вистава нагороджена «Київською пектораллю-2000» «За кращу виставу на камерній сцені» і «За музику до вистави», Дипломом фестивалю «Класика сьогодні» за створення жіночого образу засобами камерного театру (Україна, Дніпродзержинськ), Дипломом фестивалю «Чорне море» (Туреччина).

4.1 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
4.0
4.0
4.0
4.5

Віра, надія, любов. Все те, чим живе більшість жінок, для героїні цієї історії перетворилось в порох або все-таки ні? Адже можна переживати катастрофу всіх надій нескінченно, а можна просто далі жити з посмішкою на вустах! І героїня Живе! Не дивлячись на ревнивого чоловіка, що замикає її у квартирі з маленькою дитиною, сексуально стурбованого дівера-інваліда, сусіда з будинку навпроти, що підглядає за нею в бінокль у самі інтимні моменти. А ще життя героїні затьмарюють кредитори чоловіка, колишній коханець і взагалі незрозуміло які особистості, що тероризують її по телефону й можливе рушниця, що є в героїні, прийдеться до двору... З ким може поділитися відверто своїми проблемами й переживаннями жінка? Звичайно з подругою, роль якої в цьому спектаклі зненацька виконують глядачі. Колись ця п'єса була написана для великої акторки Ганни Маньяни (Anna Magnani) прославленим італійським комедіографом і нобелівським лауреатом в галузі літератури (1997 р.) Дарио Фо (Dario Fo). Легка лірична комедія дозволяє заглянути в глибини жіночої психології, підглянути інтимні жіночі таємниці, про які не прийняте говорити вголос і ще раз задуматися про вічні цінності. Напевно бешкетний і смішний «жіночий» погляд на життя буде цікавий не тільки жіночої аудиторії, а й всім потенційним чоловікам.

3.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
3.5
3.5
3.5
4.5

Юність, що виблискує чистотою помислів, що закохана й мріє, бунтує й спокушає. П'ятеро закоханих і залишилася тільки одна зоряна ніч в рідному українському селі, яку вони проведуть разом. А ще є українські пісні, за допомогою яких вони з'ясовують відносини, освідчуються в коханні, сваряться, миряться... А вранці їм належить розлучитися й можливо зустрінуться вони тільки через сім років як домовилися в цю ніч. Спектакль поставлений по п'єсі «Не співайте, півні, не вменшайте ночі» напівзабутого українського класика Степана Васильовича Васильченко. Написана драматургом в окопах Першої світової війни, історія наповнена приголомшливим ліризмом й красою української пісні.

4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.5
4.5
4.5
5.0

Неповторна атмосфера кафе-театру переносить глядача у гостинну вітальню пана Гриценко-Перепелиці. Талановитий акторський ансамбль, оригінальність сценічного майданчика та класичний водевільний сюжет зроблять вечір незабутнім. Водевіль «Сужена – не огужена!» (в сценічній версії Київського академічного театру «Колесо» – «Пристрастi дому пана Г.-П.») – перший (1881 р.) драматичний твір письменниці Ольги Петрівни Косач (дівоче прізвище Драгоманова). З 12 років Ольга навчалась у Київському пансіоні благородних дівиць, блискуче володіла французькою та німецькою мовами, бездоганно знала зарубіжну літературу, любила грати на музичних інструментах. Всі свої твори підписувала псевдонімом – Олена Пчілка. В архівах збереглося 18 п'єс, що були написані видатною українкою.

5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 9
5.6
5.3
5.6
5.0

Запрошуємо на одеське ВЕСІЛЛЯ! Улюблені романси і шансон, запальні танці, курйозні і майже анекдотичні повороти сюжету. Глядачі відчуватимуть себе безпосередніми гостями свята. Одеса повсякчас приваблює своєю неповторною атмосферою, особливим почуттям гумору і ставленням до життя, культурним і національним різноманіттям. Музична комедії «Одеса. Шалене кохання» поставлена за п’єсою відомих одеситів – Іллі Ільфа та Євгена Петрова, авторів широко відомого роману-дилогії про харизматичного комбінатора Остапа Бендера.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

У напрочуд затишній Камінній залі театру розгортається дійство, в якому змішані епохи. Бачимо старовинні вікна й балкони вишуканого будинку. Але цю гармонію порушує сучасний мотоцикл. Актори виходять на сцену в одязі, дещо стилізованому під шекспірівські часи, але їхня манера розмови й поведінки їхніх героїв теж дуже вже наближені до наших днів. Однак хвилюють їх ті ж питання, що й їхніх прототипів і двісті, і триста років тому – любов, подружні стосунки, вічна єдність і боротьба двох статей. Що таке кохання і як не перетворити його на буденщину? Як знайти свою половинку? А тим більше її завоювати або виховати й приручити? Над цими непростими питаннями ламають вони голови. І співають серенади, тільки в естрадних та джазових ритмах…

5.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
5.4
5.6
5.4
5.8

Запальна комедія від кращого бродвейського комедіографа останнього десятиріччя – Кена Людвіга. Майстерно виписаний сюжет, в якому є все для блискучої комедії положень – несподівані переодягання, спадкоємці, пісні, танці і, звичайно, пристрасне кохання – не відпускатиме Вас впродовж всієї вистави.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
5.0
5.0
5.0
6.0

Водевіль – один із класичних жанрів, які дозволяють і відпочити, і замислитись. Зовні легка форма – куплети, пісні, танці, приховує в собі глибокий зміст. Актуальність сюжету середини ХІХ століття. В життєво достовірних персонажах ми впізнаємо «нову українську еліту». Виставу було представлено на фестивалях «Мельпомена Таврії» (Херсон, 2004), «Вересневі самоцвіти» (Кіровоград, 2004) та на Міжнародному театральному фестивалі «Європейський актор» в Македонії у 2004 році.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Лондонське передмістя, яке відрізане від усього світу заметами, з його загадковими вбивствами та дивними мешканцями змусить вас втягнутись в інтелектуальну гру від Королеви Детективу.

5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
4.7
4.7
5.7
5.7

«Місяць на селі» – одна з небагатьох п'єс у світовій драматургії, де немає жодного негативного персонажа. Кожен з них по-своєму добрий і милий, зі своєю життєвою правдою, але вжитися вони між собою не можуть, особливо тоді, коли в сонний благий порядок панського маєтку вторгається незаконна гостя – любов. Скромний приїжджий молодий учитель Олексій Миколайович (актор Валерій Філіпенко) і в думках не має за ким-то упадати, розводити шури-мури, але його поява викликає бурю пристрастей – спочатку таємних, а потім, коли вони прориваються, – подібних смерчу. Дружина господаря маєтку Наталія Петрівна (Валентина Бойко) намагається приховати свої почуття до нього, але в кінці кінців вони її захльостують і стикаються з не меншою пристрастю Верочки, прийомної дочки господині (Марія Груничева). З іншого боку, з новою силою проявляються дрімали до пори почуття інших персонажів. Виникають трьох-, чотирьох, п'ятикутник любовних відносин, весь століттями налагоджений патріархальний побут з непорушною ієрархією цінностей і спокоєм стоячого болота котиться псу під хвіст.

Все починається з корпоративу традиційної австрійської компанії, який щороку відбуваєтья на природі, десь поміж містом і селом, де звичні правила і норми припиняють свою дію… Томас Арцт грає зі стереотиами про любов до батьківщини та романтичну тугу до природи, сліпу інстинктивність та прагматизм глобалізації. Сучасна драматургія дуже популярна в Європі. Перший переклад п’єси українською мовою здійснив Іван Мегела. Твір незвичний, наповнений різними драматургічними та музичними формами, дуже сучасний. Нестандартний жанр вистави, запропонований режисером – трагікомічний фастнахтшпіль, умовно кажучи, німецький фарс. У п’єсі існує мікс містико- детективної історії, де розгадка, звісно, в кінці.

Яскрава музична комедія за п’єсою «Ліки від ревнощів» сучасної української драматургині Наталії Коломієць, в якій задіяні молоді актори. Про що вистава: Любов, ревнощі, непорозуміння. Й все через квіти. Таке можливо лише в «комедії помилок».

4.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 5
3.8
4.4
4.6
5.0

Вистава «Мамо, де ти?» є копродукцією болгарських та українських театралів. Виставу створено за п'єсою відомого болгарського драматурга Каліна Ілієва. Для «Колеса» п'єсу переклала Анна Багряна. Постановку здійснив режисер з Болгарії Явор Дімов Бінєв. Він гінеколог. Жінки – його робота та кара. Він прагне щирості та почуттів, а вони – грошей. Він мріє бути потрібним, а вони хочуть грошей. Він міг би дати більше, але вони прагнуть грошей. По Фрейду гроші – це символ сексуальної енергії та сексуальних бажань. Можливо саме тому вони їх хочуть, а він не хоче віддавати.

4.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
4.8
4.8
5.0
4.8

Молоді й талановиті акторки театру – дорослі незаміжні доньки головних героїв: Устонька, Настонька, Христонька, Хростонька, Пистонька, Онисонька, Охтисонька (якщо трохи заплуталися в іменах – не переймайтеся, Саватій Савлович, коли ходив в «органи» звітувати про сім'ю, теж одну «загубив»). Одна з турбот сімейства – заміжжя доньок. Тому між дівчатами точиться постійна завуальована боротьба за увагу студента, що повернувся з Києва, П'єра Кирпатенка. «Життя було. Навіть в піст, у великий перед Великоднем піст, нам у сто­крат смачніше жилось, ніж тепер на перше їхнє мая». «Набирайтеся побільше кисню тут, щоб побільше видихнути вуглекислоти там!» «Не люблю я страх буржуазії. Дуже велике у неї самолюбіє: сама розсядеться на все життя, а ти щоб стояв. От і зараз: стоїш, вудиш, а вона розсілася, і в човні у неї всього повно, всякої тобі експлуатації!»

Рольові ігри
« Рольові ігри » Трагедія, фарс
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Не-комедія «не по-дитячому» «Рольові ігри» – це вистава-трагіфарс. Душа людини загадка, а душа дитини загадка подвійно. Хто вони, ці істоти, які раптово з'являються в наших будинках? Дуже часто в їхніх очах, як у кривому дзеркалі, ми бачимо самих себе. Історію про двох сербських хлопчиків і двох дівчаток, які щодня грають в своєму дворі в досить страшні і дорослі ігри, написала відома сербська драматург Біляна Срблянович. Вистава приваблює тим, що ми, як ніби очима наших дітей, можемо побачити світ, в якому живемо. Діти відтворюють ті дії і кажуть ті слова, які вони чують щодня від нас, своїх батьків. На розіграних Андрій, Надією, Міленою і Воїном «рольових іграх» ми і жахнемося, і посміємося, над собою, над своїми страхами і бажаннями, над нашими комплексами і нахилами...

Не­що­дав­но від­бу­ла­ся прем’­єра спек­так­лю «День при­льо­ту Лас­тів­ки, або По­ці­лу­нок Прин­це­си», ство­ре­но­го за п’єсою ві­до­мо­го су­час­но­го бі­ло­ру­сько­го дра­ма­тур­га Олек­сія Ду­да­рє­ва, що, у свою чер­гу, бу­ла на­пи­са­на за мо­ти­ва­ми ка­зок Ган­са Кріс­ті­ана Ан­дер­се­на. Но­ва по­ста­но­вка ста­ла пер­шою сер­йоз­ною ре­жи­сер­ською ро­бо­тою од­нієї з про­від­них акт­рис те­ат­ру Ма­рії Гру­ні­че­вої. Вистава «День прильоту Ластівки, або Поцілунок Принцеси» є немов продовженням твору Андерсена «Дюймовочка», а події відбуваються через триста років після подій, описаних у всесвітньо відомій казці. Тепер головною дійовою особою виступає Принцеса Дюмі, що є дочкою Дюймовочки. Спочатку — це вередливе самозакохане дівчисько. Під час свята прильоту Ластівки вона відмовилася поцілувати Олов’яного солдатика, що був у неї таємно закоханий. Саме після цього за допомогою Чортеняти її викидають щурам. Але ж, напевне, Олов’яний солдатик не залишить дівчину в біді. Очевидно, нова постановка буде цікавою не тільки дітям, але й їхнім батькам. Адже зовсім не по-дитячому звучать фрази: «Раніше підкоп називався крадіжкою, а зараз — бізнесом»; «Хіба на правду ображаються? Лише на неї, родиму, й ображаються»; «Хазяїн своєму слову: захотів — дав, а захотів — забрав».