З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Ігор Гулюк

Актор, асистент режисера.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актор  є  резидентом театрів:
Юрій Мисак
Юрій Мисак
Художній керівник
5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 40
5.8
5.8
5.8
5.7

Перший академічний український театр для дітей та юнацтва заснований у березні 1920 року у Харкові як «Театр казки» (офіційне відкриття — 21 березня 1921 року). У створенні театру брали участь зокрема: мистецтвознавець і драматург Олександр Білецький, композитори І. Дунаєвський, Д. Ямпольський, художники Б. Косарєв, М. Акімов. Згодом у театрі працювала ціла плеяда вихованців та соратників Леся Курбаса: Михайло Верхацький, Леонтій Дубовик, Фавст Лопатинський, Володимир Скляренко, Борис Тягно, а потім і їхні учні. У 1930-х роках театр починає називатись за стандартним каноном Харківським театром юного глядача, а у 1938 році театру присвоєно ім'я М.Горького (у 1990 році за рішенням колективу театр отримав свою теперішню назву). Після років Другої світової війни, які колектив у співпраці з трупою Київського театру юного глядача провів на Кузбасі, Казахстані, Узбекистані, у 1944 році театр переводять до Львова у приміщення колишнього єврейського театру. У львівський період у театрі у різний час працювали такі відомі режисери як: С. Данченко, В. Опанасенко, А. Куниця, М. Нестантінер, В. Козьменко-Делінде, А. Бабенко. Тут розпочинав свій творчий шлях Роман Віктюк. У 2020 році Перший Театр святкує своє перше століття! За останні роки театр здійснив колосальний прорив як у творчій так і у соціальній. 2013 року Перший театр, єдиний з поміж дитячих театрів України, брав участь у фестивалі за кордоном м. Хургада (Єгипет). Започатковано співпрацю з Goethe-Institut в Україні. Впроваджено освітньо-культурний проект «Театральна педагогіка». В рамках проекту здійснюється: напрацювання ефективних методик співпраці «школа – театр»; включення уроків театру в навчальний процес школи. Започатковано проект «Конкурс режисури», покликаний  залучити як молодих так  і знаних режисерів, до творення нових вистав у на сцені Першого театру. Починаючи з 2017 року у Першому театрі започатковано проєкт «Урок в театрі». Після перегляду уривку з вистави з дітьми молодших класів говорять про  казки та тренують вимову, емоції, та перші уроки акторської майстерності. 2018 року  одразу два проекти від Першого театру стали переможцями конкурсу британської драми Taking the Stage 2018. Це вистави «Аліса» (за книгою Льюїса Керрола «Аліса в Дивокраї») та «Pentecost» («П'ятидесятниця» за однойменною п’єсою Девіда Едгара).  Театр виступає співорганізатором мистецької акції ДРИҐ – Традиційні танці та співи у Львові. З  2018 року у Першому Театрі стартував проект «Інклюзивний театр». Відтепер перегляд усіх вистав репертуару Першого Театру доступний людям з порушенням зору – для них передбачена послуга аудіодискрипції (коментування вистави через приймачі з навушниками). Для цього три актриси театру пройшли спеціальну підготовку з коментування. Також у глядацькій залі передбачені спеціальні сидіння для людей з порушенням опорно-рухового апарату, що користуються візком. Таким чином Перший театр став першим інклюзивним театром у Львові. У репертуарі Першого театру можна знайти вистави і для дітей дошкільного віку, і для дорослих. Здається, що це чи не єдиний театр у Львові, репертуар якого може задовольнити абсолютно всі вікові категорії, зокрема, зацікавити і підлітків.

Ми знайшли 14 вистав, в яких
бере участь Ігор Гулюк
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Усім відома казка Ганса-Христіана Андерсена «Дюймовочка» розіграна, як осучаснена притча. В суворий і холодний світ приходить Дюймовочка – істота «не від світу сього», позбавлена агресії, амбіційності, жадібності – і починає пошук свого місця у житті. Від мілітаристичних Жаб – до гламурних Жуків, від начебто елітарної Миші – до олігархічного Крота, – через різні класи і прошарки, різні моделі життя і спокуси проходить свій шлях Дюймовочка до знайомства з ельфами, в яких і віднаходить свою вищу сутність і свого традиційного Принца. Через моральну вищість і просвітленість,якою зачаровує всіх згаданих приземлених і дріб’язкових персонажів, вона не знаходить із ними спільних точок дотику. Натомість здобуває прихильність всіх щирих і піднесених істот – Метеликів, Ельфів, Ластівки. З їх допомогою, залишаючись, попри тиск обставин, вірною собі, цілісна і осяйна Дюймовочка возз’єднується з рідним їй світлим ельфійським вертоградом – краєм свого щастя.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дія розгортається на тлі найбільшої трагедії української історії XX століття, коли звичайні, життєві речі, як-от заздрість і релігійність, кохання і зрада, прагнення щастя набувають іншого морального виміру, а іронія долі не оминає нікого. Вистава «Зерносховище» – це один із способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, п’єса ставить дуже актуальні питання — що ми про себе пам’ятаємо; чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 1933-му.  Вистава «Зерносховище» – це перша театральна копродукція у Львові, котра покликана продемонструвати, що сучасний театр в Україні можливий і при співпраці та чесному партнерстві між державними інституціями та громадськими організаціями, митцями та кураторами.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
6.0

За концепцією роману «За дверима» Ельфрі де Єлінек. Закінчившись на полі битви, війни продовжуються у наших головах. Вистава розповідає історію трьох родин, які проживають в умовному повоєнному європейському місті. Батьки та діти зі своїми конфліктами – це суспільство, травмоване війною та подальшими проблемами. Пережите насильство нікуди не поділося — воно розчинилося в просторі, проникло за зачинені двері квартир, у щоденну поведінку.Авторки вистави розглядають криваві війни двадцятого століття як вірус, який може й далі дрімати в кожному з нас, далі інфікуючи суспільство та створюючи потребу у насильстві.У постановці використовується нелінійна драматична структура. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Драматична структура постановки є нелінійною. Вона складається із акторських етюдів, рефлексій та імпровізацій і співвідноситься із особистими контекстами учасників постановки. Авторки та автори вистави називають її посттравматичною драмою. Вона є новим досвідом залучення формату «нової драми».

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Філософську повість-казку «Тім Талер або проданий сміх» часто називають Фаустом для дітей. Це історія про веселу дитину, що проміняла свій сміх на здатність вигравати будь-який заклад. Хоч ця повість неодноразово перевидавалася та екранізувалася, але в театрі Тім Талер – гість не частий. Тому, це буде чи не перша в Україні театральна версія «Проданого сміху» – твору видатного Джеймса Крюса, нагородженого медаллю Андерсена за вагомий внесок у світову дитячу літературу.     

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

За п'єсою Вільяма Гібсона «Ганчір'яна лялька».  Головною героїнею вистави «Лялька РеґґедіЕнн», поставленої за п'єсою Вільяма Гібсона «Ганчір’яна лялька», є маловідомий для нас, але знаковий для дитячої американської культури персонаж Реґґеді Енн (RaggedyAnn) – простенька лялька, вигадана і намальована письменником Джоном Ґруелом, котра стала настільки популярною, що навіть внесена до «Залу слави іграшок Америки».У нашій історії ляльку створює тато важкохворої дівчинки, котра відчуває себе безпомічною перед хворобою і перед самотністю у сім’ї - в погоні за «легким життям» її покинула мама (хоча чи можна назвати життя, позбавлене сенсу і близьких людей - легким? Та й чи життя це взагалі?). Проте ляльки, подаровані з любов'ю (якщо "дати їм серце"), можуть оживати (нехай навіть тільки в дитячій фантазії – але це теж страшенно важливо!) і допомогти у химерній мандрівці відшукати чи хоча б зрозуміти втрачене (домашніх улюбленців, маму, здоров’я, певність, радість, надію), а найголовніше – подолати ті страхи, які здаються всім нам нездоланними. Вистава розрахована на дітей віком від 9 до 12 років та для сімейного перегляду. Прохання не брати з собою молодших дітей, які бояться темряви і страшних персонажів.

З початком зими всічекають святого Миколая, котрий приходить із Ангеликами до нас щороку, приносячи радість та подарунки – хто на що заслужив. Проте не всі знають, що для того, аби Миколай спустився з небес, зірки вказують йому шлях на землю.  Чи ж зможе дістатися до нас Миколай, якщо хитрий Чорт, змовившись із Вовком, сховає зірки? Звичайно, що зможе, бо в таку чарівну ніч навіть Зайці можуть стати хоробрими (якщо зуміють бути дружніми), а світло щирих сердець здатне світити сильніше, ніж зірки.

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
5.8
5.8
6.0
5.5

Ви втратили сон? Розмовляєте на вулиці самі з собою? Віршуєте? Несподівано плачете або смієтесь без видимої причини? Нічого не робите, і годинами мугикаєте любовні пісеньки? Тільки не хвилюйтеся. Ви просто закохалися! Це не страшно! Вам треба на виставу «Два джентльмени з Верони» до Першого театру. Там вам все пояснять. Любов – це божевілля, це мара і небезпечний вірус. Вона вривається в наше життя наче вихор, і перевертає все догори дриґом. Але без неї наше буття холодне і чорно-біле, наче рентген непрожитого життя. Шекспір «просто неба» у дворику Першого!

Створена всесвітньовідомим данським казкарем Гансом-Христіаном Андерсеном трагічна історія Русалоньки, котра заради любові до врятованого під час бурі Принца віддала свій чарівний голос Морській Відьмі, порушила звичаї мешканців морського дна, зреклася веселого підводного життя і королівства, у нашій сценічній версії отримала щасливий фінал, а сувора казка стала видовищною феєрією, сповненою розмаїтих яскравих і фантастичних морських жителів. Світ моря і світ людей, хай які різні за виглядом, звичками і звичаями, завжди зможуть знайти спільну мову, якщо говоритимуть мовою любові.

Усі ви добре знаєте цю казку. Вам її розповідали, або на ніч читали батьки. А батькам їхні батьки, а батькам батьків їхні батьки… Як так сталося, що якась Коза, порушуючи всі можливі закони, традиції та звичаї, захопила хатку Лисички? І ніхто, і ніяким чином, не може її звідти вигнати? Саме на ці гострі та актуальні запитання знайдуться відповіді у цій виставі. Спробуємо розібратися у цьому нечуваному скандалі, у цій неймовірній історії, різними, досить несподіваними способами. А саме – способом музично-драматичного речитативу, способом обговорення гострих проблем мешканців лісу у форматі телешоу, способом імпровізаційного римування та репування, способом інтерв’ювання агресора та окупанта. Хто прийде до нас - буде добре наші рими та теми знати!

За книгою Тараса та Мар’яни Прохаськів «Куди зникло море» Інсценізація  заслуженої артистки України Олени Крилової «Ми мусимо тобі щось сказати, але це секрет. Ми – детективи» У чому секрет дружби? Хто такі друзі? І чому нам так добре, коли ці люди поруч? Вистава «Куди зникло море?» – це захоплююча та інтригуюча розповідь про добрих, щирих і відданих друзів-звірят, які ведуть розслідування одного злочину, що трапився у їхньому лісі. Завдяки детективним пригодам герої ще глибше пізнають, що ж таке дружба та вірність, і чому вони роблять нас настільки щасливими! Цікавий сюжет переплітається з простою і легкою подачею. Інсценізація  заслуженої артистки України Олени Крилової за книгою Тараса та Мар’яни Прохаськів «Куди зникло море» – це атмосфера затишку, щирого сміху та любові.

Вистава про пригоди друзів Тома Сойєра та ГеккльберріФінна, cтворена за мотивами всесвітньо відомої повісті американського письменника Марка Твена. Світ захоплюючих і небезпечних пригод та вигадок маленького американця близький нам сьогодні, тому що усі ми родом з однієї країни – країни дитинства. Він напевне знає,що честь фарбувати паркан може вартувати зацікавленому цілого яблука, вивести бородавки допомагає гнила вода, а на заручинах обіцяють любити до останнього подиху. Але що робити, коли задля спасіння невинного і спасіння свого ж сумління маєш ризикнути власною безпекою і життям? Автори відходять від класичного зображення твенівського міста на ріці. Світ вистави зринає складною ступінчастою конструкцією з безліччю проходів та люків, він населений героями одягненими у Бохо-стилі, наповнений сучасними музикою та пластикою. Саме у такій естетиці перед глядачами оживуть винахідливий Том Сойєр, його вірні друзі Гек Фінн і Джо Гарпер, чарівна Беккі Тетчер і навіть сам Марк Твен.

Pentecost
« Pentecost » Політична драма
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.

Наближається Різдво – найулюбленіше свято для дітей та дорослих! Кожен готується до свята по-своєму. От і наші головні героїні, дві сестрички – Даринка та Настуня, – готуються до святкування.  Даринка вчить колядки і збирається до шопки, щоб подивитися на народження маленького Ісусика, а Настуня поспішає на шопінг, бо для справжнього свята їй потрібен новий одяг. Даринка намагається переконати сестру піти з нею до шопки, це не вдається, і сестрички сваряться. Однак стається справжнє диво – з’являється Ангел, який допомагає Даринці разом з Настунею потрапити у час, коли народився наш Спаситель, а проведе їй у далеку дорогу Віслючок з шопки.  Можливо, це допоможе Настуні знову повірити у диво Різдвяних свят? Зникають усі магазини, будинки, світло – усе, що так цікавило Настуню. Тепер сестрички вирушають у не просту дорогу до Різдва!  У таємничій подорожі Даринку і Настуню чекають перешкоди і дивовижні герої. Чим завершиться чарівна історія сестричок і кого ще вони зустрінуть на своєму шляху?   Ви зможете дізнатися, завітавши на виставу Першого театру!

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

«Я здригаюся від кожного звуку. Боюся й усвідомлюю свій страх. Здається, що усі здогадуються, підозрюють. Наркоманка... страшне, далеке колись від мене слово... наркоманка... Тепер я ототожнюю себе з цим словом. Я зневажала їх, боялася. Прокажені душею. До них немає співчуття. Немає жалю. Я — це вони?! Як страшно, як незрозуміло. Я — наркоманка?! Ніхто не подивиться зі співчуттям. Лише з презирством будуть дивитись на мене тепер люди.»  Як приходять до наркотиків? Які є шляхи і мотиви? Чому не спиняються, знаючи про їх вплив, навіть про загрозу смерті? Кому це вигідно? І чому в Україні після шуму кінця 80-х - початку 90-х ця тема відійшла на задвірки, майже зникли організації з протидії поширенню наркоманії?  Ми вважаємо, що ці питання варто ставити знов і знов - вже хоча б для того, щоб змусити замислитись бодай невелику частку тих, хто вважає, що «в житті треба спробувати все» та «в кого сильна воля - той не стане залежним». Замислитись – і не зробити фатальний крок, за яким немає повернення до повноцінного життя. Стівен Тайлер, вокліст «Aerosmith»: «Спершу це був чудовий засіб. Але все, що наркотик дає тобі, він починає забирати назад. Незабаром все, про що ти мрієш – це наркотик. Ти полізеш у пекло, щоб дістати його. Це вбиває тебе, але тобі байдуже». Мік Джаґґер, вокаліст «The Rolling Stones»: «Кожен, хто приймає героїн, думає про героїн більше, аніж про щось інше. Ти намагаєшся привести все в рух, але наркотик виходить на перше місце». Ерік Клептон, рок-музикант, гітарист: «Це як примара. Частина мого характеру прагне довести щось до межі. Добре, якщо ця примара переплавляється у творчість, але вона намагається бути також руйнівною як у фізичному, так і у духовному сенсі». Стівен Тайлер, вокліст «Aerosmith»: «Це називається ейфорійним пригадуванням. Його викарбувано в моїх клітинах. Ти завжди будеш згадувати про це. Воно намагається повторитися, і ти ніколи не зможеш сказати: «Все, я зав’язав».