Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ігор Гулий
Народився 17 травня, навчався у Києво-Печерському ліцеї №171 "Лідер".
Як режисер, поставив ряд вистав ( «До мурашек», «Мы едем, едем, едем…», «Любовники», «Сглаз», «Ритуальщик» та інші).
Як актор, втілив ряд образів: роль Семена Павловича («До мурашек»), роль Зінаїди Михайлівни Тартюх («Мы едем, едем, едем…»), роль Давида Гадовича (авторська вистава «Ритуальщик») та інші.
Член Національної Спілки театральних діячів України.
Автор акторських майстер-класів.
Це – ангажементний театр, коли більшість акторів запрошується до роботи над конкретними постановками. А вибір майданчику залежить від того, чого саме потребує вистава. Ідея створення театру виникла влітку 2014 року, коли Україна переживала один з найтрагічніших періодів своєї історії. Колектив однодумців, що складається з професійних служителів Мельпомени, а також із обдарованих любителів, об’єднала одна мета – зачепити найпотаємніші струни людської душі. Колектив театру вірить, що перебуваючи в залі і співчуваючи, тому що відбувається на сцені, людина стає краще і добріше. Спочатку майданчиком театру був Будинок Культури на Виборзькій, який допоміг реалізувати свої творчі плани і амбіції. Потім був Палац Культури СБУ, Національний Цирк України та багато інших площадок. Назва театру прийшла сама собою – Театр-студія «Теракот», що символізує також можливість легко трансформувати людську душу, що як глина змінюється при ліпленні і випалюванні. Основу репертуару Театру «Теракот» складають сучасні п’єси, що належать перу як вітчизняних, так і зарубіжних драматургів. Дія, що розгортається на сцені, актуальна і близька сучасним глядачам. Найвищою нагородою праці команди театру є щирі емоції Глядача, який, після того як опуститься завіса, спробує подивитися на життя трохи по-іншому.
бере участь Ігор Гулий
Він. Вона. І адвокат. Це розлучення? Ні, перше романтичне побачення. І тут усе за правилами: що поставити на стіл, яку слухати музику, на які теми спілкуватися і що робити у ліжку. Абсурд? Або наш завтрашній день? Відповіді ви отримаєте на виставі «Третій не зайвий, якщо…» Виконується російською мовою.
Вона – Клава. Він – Андрій. Коли карма зводить разом двох протилежних особистостей, час і простір набувають абсолютно непередбачуваних форм. Вона жила вчора, а він житиме завтра. Але сьогодні дві епохи зустрінуться в самому ядрі звичайної хрущівки. Чим це закінчиться знають тільки вищі сили. І, можливо, для того, щоб не наробити Клавиних помилок у майбутньому, Андрієві потрібно просто зняти «сглаз». А раптом він є на кожному з нас? Це вистава з ефектом присутності, де глядачі почуваються невидимим свідками бесіди, яка повністю змінює два світи.
Це – ангажементний театр, коли більшість акторів запрошується до роботи над конкретними постановками. А вибір майданчику залежить від того, чого саме потребує вистава.
Ідея створення театру виникла влітку 2014 року, коли Україна переживала один з найтрагічніших періодів своєї історії. Колектив однодумців, що складається з професійних служителів Мельпомени, а також із обдарованих любителів, об’єднала одна мета – зачепити найпотаємніші струни людської душі. Колектив театру вірить, що перебуваючи в залі і співчуваючи, тому що відбувається на сцені, людина стає краще і добріше.
Спочатку майданчиком театру був Будинок Культури на Виборзькій, який допоміг реалізувати свої творчі плани і амбіції. Потім був Палац Культури СБУ, Національний Цирк України та багато інших площадок.
Назва театру прийшла сама собою – Театр-студія «Теракот», що символізує також можливість легко трансформувати людську душу, що як глина змінюється при ліпленні і випалюванні.
Основу репертуару Театру «Теракот» складають сучасні п’єси, що належать перу як вітчизняних, так і зарубіжних драматургів. Дія, що розгортається на сцені, актуальна і близька сучасним глядачам.
Найвищою нагородою праці команди театру є щирі емоції Глядача, який, після того як опуститься завіса, спробує подивитися на життя трохи по-іншому.
