З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Ганна Німайєр

Ганна Німайєр

Актор.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Володимир Кожевніков
Володимир Кожевніков
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект). У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр). 1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста. Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер. З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького. У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського. У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер). 18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком. У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем’єрної вистави новоствореного першого стаціонарного закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так було в літературі доби СРСР). Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків. По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито. 1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного. Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова. 1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани. 1985 року було відкрито малу сцену театру. Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного. В 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр.

Ми знайшли 6 вистав, в яких
бере участь Ганна Німайєр

Над безтурботним життям гульвіси Графа несподівано згущуються темні хмари: в маєток прибула наречена, з якою він повинен укласти шлюб за батьківським заповітом. Коли вони зустрічались востаннє, дівчинці було 10 років. З того часу багато води утекло, а Граф досі без тремтіння не може згадати це примхливе створіння. Проте, згідно із волею батьків – добрих сусідів, що мріяли цим шлюбом об’єднати володіння та родини, – Граф втратить весь статок на користь нареченої, якщо відмовиться від одруження. Ось якби вона сама розірвала заручини... У розпачі, він вигадує доволі хитромудрий план з випровадження небажаної гості. Але, якби в комедіях все йшло за планом, хто став би їх дивитись?.. Блискучий стиль, жвава й стрімка дія, добірний соковитий гумор та життєрадісна, грайлива атмосфера п’єси зробили її безумовним театральним хітом, що дарує щиру радість та насолоду театралам по обидві сторони рампи.

Дія п'єси відбувається в окупованому Донецьку напередодні Нового року. У квартирі Антоніни Войтехівни цього святкового вечора збирається досить строката компанія, а замість Діда Мороза до них приходить загін «МГБ ДНР»...

Пам'ятаєте старовинну загадку про вовка, козу і капусту, яких потрібно переправити на інший берег річки поодинці, але так, щоб все залишилося в цілості? Так от перед Міланом цієї ночі стоїть завдання куди складніше: раз у раз в магазині з'являються несподівані візитери і він має зробити так, щоб коханка не дізналась про грабіжника і не зіткнулася з дружиною, дружина не здогадалася про грабіжника й коханку, грабіжник благополучно забрав награбоване, а він, Мілан, вийшов сухим з ​​води, списавши на нічне пограбування порядний борг перед магазином, де йому пощастило працювати заступником директора... Чи вийде з цього щось – побачите, адже спостерігати за цією веселою метушнею вкрай захопливо!

Дикун
« Дикун » Трагікомедія

Понад двадцять років він провів високо в горах, майже наодинці з природою, вивчаючи її таємниці. Понад двадцять років вона прожила у великому місті, пізнаючи тонкощі сучасної цивілізації та опановуючи премудрощі різних наук. Тепер їхні шляхи перетнулися… Близькість до природи допомогла їм осягнути значення двох великих речей – Життя і Смерті. Чи зможе ця зустріч відкрити їхні серця для сприйняття третього слова – Любов?

FRIDA
« FRIDA » Сповідь

Її унікальне обдарування захоплює, прекрасний пізнаваний образ зачаровує, а незламна жага до життя та героїчна боротьба за можливість любити, творити, кохати – дивують і надихають. Якою ж вона була, ця дивовижна жінка – бунтарка, інвалідка, художниця-самоучка, що стала величним національним символом і найвідомішою дочкою своєї батьківщини? Нехай сама Фріда відверто й пристрасно розповість свою вражаючу історію!

Історія про щастя і біду і любов в саду в чотирьох лубочних картинках. Смішний та зворушливий дивак Перлімплін – ніби Дон Кіхот кохання. Пізнавши на старості років силу жіночих чар, він відважно приймає жорстокий виклик долі.