З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image

Галина Савчин

Режисер, художник-постановник.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Освіта: Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника
Актриса  є  резидентом театрів:
Роман Братковський
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

Дата народження театру — 6 березня 1945 року. В обласній газеті було надруковано оголошення: «Станіславське обласне відділення у справах мистецтв, Станіславська обласна філармонія оголошують набір в обласний ляльковий театр акторів-чоловіків та жінок-акторок. Адреса контори філармонії: вул. Червоноармійська, 1. Прийняті на роботу забезпечуються квартирами, столовою». Наприкінці квітня відбулась перша прем'єра вистави за п‘єсою Н. Гернет «Гусеня» у приміщенні тодішнього музично-драматичного театру ім. І. Франка. Театр очолила режисер Т. Нікітіна. Разом з нею театр зводили на ноги художник О. Дикий, актори К. Коцинська, Т. Платхіна, Л. Дмитрієва, Д. Дубей, М. Глибчук, В. Антонов, О. Олійников, М. Басалига. Олександр Дикий працював у театрі з часу заснування і до 1967 року. Він отримав професійну освіту в Краківській академії мистецтв. Виконав художнє оформлення та ляльки до вистав «Гусеня» за п'єсою Н. Гернет (1945), «Маєчка-хазяєчка» Д. Суптеля (1947), «Біда від ніжного серця» (вистава для дорослих) І. Сологуба (1957), «Казки Дідуся Панаса» К. Коцинської, К.Черняка (1959) та багато інших. Зроблені ним ляльки (декілька з них збереглися і знаходяться у музеї театру) мали значний вплив на мистецький рівень наступних поколінь театральних художників С. Клємента, М. Боярського, Л. Рубановську, В. Маяцького, В. Свєчнікова, В. Бойчука, М. Данька. Початок діяльності був нелегким: бракувало досвіду, актори лише починали опановувати складну майстерність водіння ляльок, примітивними були конструкції ляльок. Свого приміщення театр не мав. Спочатку працювали в Палаці піонерів (сьогодні Центр дитячої творчості), а з 1949 до 1954 року — у теперішньому Народному домі. Вистави показували у дні, коли була вільна сцена, в основному ж працювали на виїздах в районах та селах області. У 1954 — 1956 роках театр мав одну кімнату в будинку, де тепер Народний дім «Просвіта». З 1954-го до 1971-го директором театру був Ю. Панфілов. Тоді театр став показувати більше вистав безпосередньо у школах, дитячих садках, побував на гастролях майже в усіх областях України, відвідав Білорусь, Молдову. У 1956 — 1957 рр., театр працював у Народному домі «Княгинин». З 1971 р. на посаді директора театру — Зіновій Ілліч Борецький. У 70-х роках театр знаходився в одноповерховій хатинці без сцени, де була одна кімнатка для репетицій і кілька майстерень на теперішній вул. С. Бандери. 24 квітня 1981 р. відбулося урочисте відкриття стаціонарного приміщення театру по вул. Незалежності, 10-а. На хвилі державного суверенітету 27 лютого 1991 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 47 театру присвоєно ім'я Марійки Підгірянки (до цього театр був імені Павлика Морозова). Та через 2 роки колективу довелось розпрощатися з чудовим приміщенням, де були більш-менш належні умови для роботи: сцена, майстерні, фоє та кімната природи для зустрічі маленьких глядачів, — будівля завалилася. У результаті театр опинився у ролі «приймака» Народного дому № 1. Негаразди не завадили зберегти творчий рівень театру, який відзначають театральні критики і громадськість. У квітні 2001 р. за заслуги в естетичному вихованні підростаючого покоління, багаторічну сумлінну працю директору обласного театру ляльок 3. Борецькому присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури України. Після відселення з Народного дому № 1 в розпал репетицій до Різдвяних свят ляльковики знову під чужим дахом — завдяки отцеві-митрату Миколі Сімкайлу, який надав приміщення Катехитичного центру для показу вистав. 1999 року вони поселилися у колишньому приміщенні міської прокуратури. Після проведення довготривалого капітального ремонту і реконструкції зали та виробничих приміщень 1 червня 2005 відбулося урочисте відкриття театру, приурочене 60-річчю від дня заснування.

Івано-Франківський театр ляльок – єдиний від України, на правах партнера взяв участь в проекті «Літаючий фестиваль» на тему «Дитина і родина  в сучасній Європі» Програми Євросоюзу «Культура 2007-2013». Виконуючи умови проекту Програми ЄС на спільну тематику «Дитина і родина в сучасній Європі», театр підготував виставу «Людвіг + Тутта» за казкою Яна-Олофа Екхольма і представив її на європейських сценах: у Нітрі (Словаччина), Каунасі (Литва), Остраві (Чехія) та Івано-Франківську.
На сьогоднішній день більша частина творчого складу театру є членами Національної спілки театральних діячів України .
 

Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Галина Савчин

Вистава створена за мотивами однойменної казки Жанни-Марі Лепренс де Бомон «Красуня і Чудовисько». Чи не найвідоміша класична французька казка усіх часів. Вона і є першоджерелом сюжету славетної казки «Червоненька  квіточка». Красуня рятує життя свого батька обіцянкою жити в зачарованому замку Чудовиська.  І саме там вона знаходить своє справжнє кохання. Вистава вказує глядачам просту істину – внутрішня краса здатна творити чудеса.

…Переддень Різдва. Для маленької дівчинки Катрусі це свято особливе – вона народилася в різдвяну ніч. Але зараз дівчинка сумує: її тато помер, мама хворіє. Щоб якось вижити у складній життєвій ситуації, вони продали все, що можна. Тільки у дитини залишився єдиний і найдорожчий подарунок від татуся – лялька Соня. Катруся дуже любить цю ляльку і дорожить нею. Проте іншого виходу немає, дівчинка вирішує ляльку продати… Музична різдвяна казочка для сімейного перегляду. Світла, добра та зворушлива історія, яка не залишить байдужими ні дорослого, ні дитину.

Головний герой вистави – Котик, котрий багато спить та живе у теплі й комфорті, позаздрив Псові, за те, що той  за віддану службу отримав медаль. Заздрість була настільки сильною, що Котик вирішив помінятися із Псом місцями. Пес вчить його гавкати та дозволяє зайняти своє місце у будці.
Внаслідок цього заздрісному Котикові доводиться спати на соломі, гризти кістку та ходити на полювання.
Звісно, жодне із цих занять не приходиться Котикові до душі. Він починає розуміти, що не може впоратися із собачими обов’язками й жити по-собачому теж не хоче…
Тому, все стає на свої місця…
Вистава “Заздрісний Котик” – це музична казка для найменшеньких.

Персонажі казки про братиків-поросяток добре відомі і пізнавані для нинішнього глядача. Троє поросят – двоє легковажних Пік та Пак і мудрий старший Пок – пошивають у дурні голодного Вовка. Вистава сповнена гумору, вчить дітей гуртуватися, бути розумними та кмітливими, дружно жити у родині. Цікава і захоплююча форма гри вистави. Веселість і винахідливість персонажів залишить незабутнє враження як у дітей, так і у їхніх батьків.

З образом Бабусі, котра у своєму житті зв’язала своїм внучатам все: одяг, рукавички і, навіть, ляльки – в’ється витончена нитка української народної казки… Жили собі Котик та Півник. Разом господарювали та пісень співали. Але одного разу хитра Лисиця вкрала Півника, а хороброму Котикові довелося його рятувати. Проте така прикра пригода пішла лише на користь нерозважливому Півникові – він став хоробрим і в усьому пообіцяв слухатися свого побратима.