З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Дмитро Гусаков
Дмитро Гусаков
Дмитро Гусаков
Дмитро Гусаков

Дмитро Гусаков

Режисер.

Український театральний режисер, режисер, педагог, громадський діяч. громадянство  Україна Головний режисер Хмельницького обласного академічного музично – драматичного театру ім. М. Старицького. Керівник Громадської організації «Центр розвитку театру «Час Т».

  • Актор театру ляльок. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України, професора Інюточкіна Олександра Олександровича. (2003 – 2007).
  • Режисер драматичного театру. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Бориса Ігора Олександровича. (2011 – 2012).
  • Харківська державна академія культури.
  • Магістр театрального мистецтва. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Гордєєва Сергія Івановича. (2013 – 2014).
  • Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
  • Режисер драматичного театру. Майстерня Заслуженого діяча мистецтв України Володимира Судьїна. (2007—2011).
Біографічні дані:
Дата народження: 19.03.1986 (36 років)
Місце народження: Україна, місто Харків
Освіта: Харківський національний університет мистецтв ім. Котляревського, Київський національний університет кіно, театру і телебачення ім. І. Карпенка-Карого
Актор  є  резидентом театрів:
5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
5.0
4.0

На особливу увагу в галузі театрального мистецтва у місті Хмельницькому заслуговує народний аматорський театр «Дзеркало», який був створений у 1953р. при міському будинку культури, приміщення якого є першим театром у місті (побудованим у 1907р. знаним театралом та меценатом Б.Шильманом). Одним із засновників був досвідчений режисер Валентин Богославський, який приніс театру славу; пізніше режисерами колективу були:  О.Волошенюк, В.Павловський, А.Бєлєванцев, В.Паляниця, П.Пацай.   За активну громадську роботу та високий ідейний рівень вистав 7 січня 1964р. постановою Колегії Міністерства культури УССР колективу присвоєно звання «народний аматорський». З 2000р. режисером театру стає лауреат міської премії імені Б.Хмельницького Іван Леонідович Кропліс. Репертуар колективу, завдячуючи керівникові, збагатився п’єсами українських та зарубіжних драматургів та налагодилася співпраця з з професійними акторами, хореографами, режисерами, що значно покращило виконавський рівень колективу. Одним із хореографів-постановників вистав у театрі був заслужений артист України, балетмейстер Хмельницького обласного драматичного театру імені М.Старицького Олександр Шиманський. З квітня 2014р. театр «Дзеркало» очолює молодий талановитий режисер, лауреат міської премії імені Б.Хмельницького – Гусаков Дмитро Сергійович. Колектив, під його крилом майстерності отримує нове творче дихання та дарує поціновувачам театрального мистецтва нові яскраві постановки, серед яких: «Ніч проти Івана Купала за мотивами М.Гоголя»; поетична вистава «Шляхами міста», новорічно-різдвяний вертеп «Добра новина»; водевілі в 1-дії за А.Чеховим «Ведмідь» та «Пропозиція»;  «Rock-n-roll на закате» М.Хейфеца, «Балаган» В.Красногорова, уривок «Сонячна алея» за повістю Т.Бруссіґа, а також ряд цікавих малих форм, перфомансів. Згодом театр збагатився діючими постановками: музично-пластична вистава «Історії з коробки» та абсурд на 1 дію «Вражена Тетяна» за мотивами п’єси грузинського драматурга Лаші Бугадзе.   Наразі колектив працює над п’єсою «Кароль» польського драматурга Славомира Мрожека та мініатюрами за мотивами казок під назвою «Жили вони довго і щасливо». Під керівництвом Дмитра Гусакова, театр стає бажаним гостем в культурно-мистецькому просторі міста та стає відомим далеко за його межами, активно ведучи фестивальну та гастрольну діяльність. Глядачі Кам'янець-Подільського, Старокостянтинова, Меджибожа, с. Подвірне Чернівецької обл., Луцька, Вінниці, Переяслава-Хмельницького,  Прилук, Кременчука, Києва, Львова та ін. аплодували театральній майстерності акторів та режисера. Театр неодноразово перемагав в різноманітних номінаціях, серед яких Гран-Прі у фестивалі «Схід-Захід» у Польщі.   З метою взаєморозвитку національних культурно-мистецьких процесів театр «Дзеркало» репрезентував нашу країну на міжнародних театральних фестивалях та форумах в Румунії (Ясси, Алба-Юлія), Литві (Рокішкіс, Купішкіс, Утена, Пасваліс), Латвії (Гульбене), Польщі (Краков), Чорногорії (Колашин) та Бельгії (Намюр). По обміну досвідом, з метою зміцнення творчих зв’язків театральні колективи з Литви вдвічі навідувалися до нас з дружнім візитом та гастролювали  м. Хмельницьким, Львовом.    При колективі діють 2 дочірні проєкти, створені активними учасниками театру на чолі з Дмитром Гусаковим, це – театральний клуб «Et cetera» («І так далі»), створений 1 квітня 2015р.. У клубі проходять дискусійні обговорення, лекції, перегляди телевізійних версій вистав, майстер-класи та спілкування з відомими театральними діячами Хмельниччини та громадська організація «Центр розвитку театру «Час Т», створена за сприяння Хмельницької міської ради у вересні 2017р.. Основна мета: організація незалежного театрального майданчика для реалізації різноманітних театральних проектів, що дасть поштовх для розвитку незалежного театру у місті. У майбутніх планах театру «Дзеркало» – проведення Міжнародного театрального фестивалю «Акт Перший», залучившись підтримкою Українського культурного фонду.  У даний час, театр «Дзеркало» це – колоритний колектив, учасники якого відрізняються особливою енергетикою, зухвалою сміливістю та непідкупною злагодженістю, а вистави – демонструють сучасну вибудованість, уміле вирішення ідей та сценічних конфліктів.

Андрій Ковальчук
Андрій Ковальчук
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

В 1931-му році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську було засновано пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр. Та доленосною для нього стала поїздка у Мінеральні Води восени 1931року. Саме тоді там лікувався відомий державний і політичний діяч Григорій Петровський. Він відвідав усі вистави колективу. А після одної з них, запросив артистів крайового українського драматичного театру до себе. З тої пори, очевидно завдячуючи спонсорській допомозі політика, до назви додалося його ім’я – драматичний театр ім. Г.І. Петровського, під яким театр був 78 років. 1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. А ще через рік, 1933-го перебирається до України. З переїздом змінилась і назва. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. Керувати ним продовжував С. Чернявський, а художню частину очолив Г. Лаврик. 1935 року колектив був у відрядженні в місті Києві. Відвідавши виставу академічного українського драматичного театру імені Івана Франка, ближче познайомившись з їхніми артистами та режисерами, колективи заклали міцні відносини. Театр імені Івана Франка взяв шефство над молодою трупою. Відчутну творчу допомогу артистам надавали народні артисти СРСР Г. Юра, А. Бучма, Ю. Шумський, І. Паторжинський, М. Литвиненко-Вольгемут, А. Крамов. Уславлені майстри сцени брали участь у постановках, грали у виставах, виступали з лекціями, що було хорошою школою для молодих артистів. В лютому того ж року театр отримав статус обласного, який мав би знаменувати осілість трупи. Та вже в 1938 році увесь колектив знову переїжджає. Цього разу до м. Кам’янця-Подільського — адміністративного центру новоствореної області. Але й там не довелось навіть добре звикнути до сцени. Розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію. Так, тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу, Півночі. В 1944 році, після визволення України від німецько-фашистських загарбників, мистецький колектив повернувся до свого краю. Радісна звістка зустріла Петровців в місті Есентукі. Згідно наказу №128 Вказівкою Кам’янець-Подільського обкому КП(б)У та облвиконкому від 15 жовтня 1944 року Припиняються гастролі театру на КМВ і призначається реевакуація театру на Україну до міста Проскурова в обласний центр області. А 25 листопада в обласній газеті повідомлялося, що виставою “Украдене щастя” І. Франка він розпочав у Проскурові театральний сезон 1944-1945 рр. у 2007-му було організовано фестиваль «Театральна осінь» або «На краю осені з Мельпоменою». Основні цілі якого були – знайомство з сучасним театральним мистецтвом регіону, обмін досвідом і залучення більшого кола глядача. 25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького. А у 2012 році за високі творчі досягнення та мистецький рівень театру ім. М. Старицького надано статус «Академічний». 2019р. відкриття Малої сцени. Проведення Всеукраїнського театрального фестивалю «Starytskiy Theatre Fest-2019».

Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Дмитро Гусаков
Тев‘є Тевель
« Тев‘є Тевель » Трагікомедія

Дія п’єси розгортається у дореволюційній Росії, в селі Анатівка, де з давніх пір жили разом росіяни, українці і євреї. Молочник Тев’є, якого українці нарекли Тевелем, – батько чотирьох дочок, і головне для нього – це щоб кожна  вдало вийшла заміж. Але дочки щастя розуміють по-своєму: старша виходить заміж за бідного, середня їде зі своїм обранцем-революціонером в Сибір, а молодша залишає родину і змінює віросповідання через кохання до православного…

Історії з коробки
« Історії з коробки » Музично-пластична вистава
5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
5.0
4.0

Вистава цікава тим, що драматургами  та режисерами власне виступили самі учасники колективу на чолі з режисером Дмитром Гусаковим. Це вистава – переживання вирішальних подій протягом усього життя, які супроводжуються вибуховими емоціями. Від народження й до смерті… Навіть, коли здається, що ми різні, насправді життя людських істот неймовірно подібні. Складається робота із кількох епізодів. То вся трупа виконує роль однієї особи, то кожен показує постійне повторення єдиної ситуації. Без слів, лише емоції. Та попри відсутність тексту, а, можливо, й завдяки цьому зрозуміти те, що показують на сцені – не важко. Саме тому «Історії з коробки» сприймають однаково як в Україні, так закордоном. 

У Катарини, старшої з дочок почесної громадянки Падуї Баптісти, безглуздий і скандальний характер, тому вона ніяк не може видати її заміж. У молодшої – Б’янки шанувальників багато, але заміж вона може вийти тільки після того, як знайдеться сміливець, який приборкає норовливий характер старшої сестри. Претенденти на руку Бянки, знаходять для Катарини нареченого Петруччо – такого ж скандального і нетерпимого молодого дворянина, який заради приданого готовий одружитися на кому завгодно. Але для шлюбу необхідна згода норовливої дівчини … В іронічній комедії «Приборкання норовливої» багато неочікуваних сюжетних поворотів, інтриг, жартів, і каламбурів.

Вражена Тетяна
« Вражена Тетяна » Абсурд на 1 дію

Вистава «Вражена Тетяна» за мотивами п’єси грузинського драматурга Лаші Бугадзе.  Це «страшно смішні історії», які трапилися з гарними людьми, і можуть трапитися з будь-ким! В цих подіях герої намагаються зруйнувати різні стереотипи та кліше. Складається робота з декількох коротких, але наповнених частин, які усі разом складаються в одну єдину картину сучасного світу, який з кожним днем  стає абсурднішим. Де жінки стають більш мужніми, а чоловіки більш жіночними, де бабуся розповідаючи онуку казку сподівається, що він виросте і усіх «тра-та,та», де син може повірити, що його дружина приготувала йому на обід його ж матір, де жінки більше радіють померлими чоловікам на війні, ніж живим на власному подвір’ї. Усе це стало частиною нашого світу і іноді цей світ не тільки уявний: у п’єсі чи на сцені, а зовсім реальний, який оточує нас.

Клара одержала від хрещеного на Різдво не надто цікавий, на перший погляд, подарунок – лускунчика у подобі іграшкового солдатика. Ще й, на лихо, він одразу зламався. Однак під час Різдва стаються справжні дива. Лускунчик оживає і мандрує з Кларою дивовижними країнами, даруючи дівчинці море яскравих вражень. А втім, насолоду від цієї казкової мандрівки отримає не лишень Клара, а й кожен маленький читач.