Дмитро Грицай

Сенсація в театральному житті України! Після багаторічної відсутності горьківських героїв на сценах українських театрів, вони заговорили з нами. Питання, як жити і у що вірити було і залишається головним. Хтось шукає відповідь в релігії, хтось в літературі, хтось в самому собі. Герої вистави «На дні» у виконанні акторів театру на Подолі, перебуваючи в нелюдських умовах нічліжки, дають глядачу колосальну віру і надію на те, що вихід все ж таки є. В цьому величезна сила театру і саме цієї постановки, символом якої є «сходи в небо». Лейтмотив вистави – мелодія Led Zeppelin «Stairway to Heaven» і, як апофеоз дійства, вона звучить у виконанні акторів.

Вистава відбувається за підтримки Посольства республіки Італія в Україні та Iталійського інституту культури в Україні Усі ми пам'ятаємого славетного Дон Кіхота чи кумедного Голохвостого або ж нахабу-Хлестакова? Наші улюблені персонажі жувуть на сцені, екранах у книгах та у наших історіях. Одного дня на репетицію театру увірвалося шестеро безумців, ненаписаних героїв, котрі жадають жити на сцені. Відтак рішення лише за режисером: подарувати їм шанс увійти в історію чи залишити безмовними? Непроста історія пошуків реальних цінностей від Нобелівського лауреата Луїджі Піранделло.

Марія Каллас - легенда світової опери - сказала, що, вимовляючи "браво, Божественна", всі завжди кажуть: ми любимо вас, та ніхто ніколи не вимовить: "Я кохаю". Богиня оперної сцени, якій поклонявся весь світ, коханка Арістотеля Онассіса, магната, міжнародного ловеласа, не мала справжнього жіночого щастя... У виставі виконуються наживо оперні арії з репертуару Каллас у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олександри Пашкової (сопрано), у ролі Марії Каллас - заслужена артистка України Тамара Плашенко. Акомпаніатор - заслуженний діяч мистецтв України Тимур Полянський.

Чоловіки не можуть бути інакші. Їм треба бути першими, злітати вище, винаходити нове, експериментувати, захищати свої погляди, відстоювати свою честь і віддавати життя – йти на війну. Сила жінку у іншому. У її житті немає місця подвигу, вона повинна стати прагматичною, боягузливою, її місія – БЕРЕГТИ. Чия правда переможе, коли під загрозою Батьківщина-ненька.

Ці слова мають різні значення, але все набуває одного відтінку, коли починається війна. Тоді люди знімають маски. І кожен стає тим, ким він є. Боягузи, гульвіси, негідники, шахраї - живуть серед нас, але у мирний час вдають порядних людей. «Вічно живі» - на перший погляд, історія однієї дівчини, наречений якої пішов на війну. Але це лише на перший погляд. Якщо зануритися глибше, то побачите сім'ю, у якій відображена ціла держава, а може, і цілий світ. Для когось обов’язок – це взяти зброю і піти на передову, хтось цілодобово працює, воскрешаючи поранених, хтось продовжує вчити дітей, хтось продовжує любити і чекати. Але є ті, хто не бажає змінювати свої звички, ті для яких танці, пісні та кортежі дорожчі за людське життя. Вистава не розділяє людей на хороших і поганих. Вона відтворює справжнє життя, а не ілюструє військові гасла, якими вони були як 75 років тому, так і зараз.

Комедія «Ліс» – справжній «театр в театрі». Історія про двох акторів-невдах, що потрапили в маєток заможної поміщиці Гурмижської, тітки одного з них. Тут панує різнобарвний «театр життя»: герої снують павутину змов, крадуть, шахраюють, спокушають і спокушаються, заважають щастю закоханих. Але благородні комедіанти – Нещасливцев і Щасливцев – виводять лиходіїв і лицемірів на чисту воду, допомагають возз'єднатися люблячим серцям. Вистава ставить і таке питання: чи дійсно «лиходії» лише обачливі і немилосердні? Або ж вони – просто люди, що заблукали в лісі своїх ілюзій і страхів? Вибратися з цього лісу можна – треба лише чесно відповісти собі на головні питання життя, наново знайти втрачену дорогу, якою б тернистою вона не була.

У театральному буриме «Вернісаж на Андріївському» ми намагаємося досліджувати нову і не зовсім звичайну для «солідного» академічного театру форму і метод спілкування з глядачем – форму популярного зараз «флеш-моба». Тобто форму спілкування, що ще більш наближає глядача до актора, форму супер-камерного «інтимного» театру. Теми для вистави черпалися, в першу чергу, з енергетичної аури улюбленого нами усіма Андріївського узвозу. І хоча у виставі трохи історії (дуже небагато), в «екскурсійному» сенсі цього слова, сподіваємося, що факти розказані акторами, відкриють глядачам, щось нове у добре відомому. Ми відібрали для вистави персонажів, які не виблискують оригінальністю і новизною, але сподіваємося, що Ви впізнаєте їх, якщо хоча б раз пройшли від «низу» Андріївського до його «верху».

У 1930 році Михайло Булгаков написав інсценізацію безсмертної поеми Миколи Гоголя "Мертві душі" для МХАТу. Письменник ввів у текст п`єси образ Першого, що дуже нагадував самого Гоголя. З 1931 року в постановку включився К. С. Станіславський, і вистава стала реалістичною, в дусі системи Станіславського. Душа безсмертна, вона є втіленням божественного начала в людині, а мертві душі на бізнес - це безумство, це край гріхопадіння, та в нашому божевільному світі про душу геть забули... І це свавілля - наслідок деградації суспільства, його руйнації.

Щоб не належати до «другосортного народу», Мина Мазайло намагається змінити своє українське прізвище на російське, співзвучне прізвищу Єсенін. У родині розігралася справжня трагедія. Син Мини - свідомий українець Мокій - засуджує батьків вчинок. На допомогу приїхала тітка Мотя. От вона якраз вважає, що краще бути десять разів згвалтованою, ніж один раз українізованою.

Культовий роман Ентоні Берджеса у постановці визнаного режисера сучасності – на сцені театру на Подолі!

Хто не здатен на ненависть, той не здатен і на любов.

Монгольське прислів’я

Людина помиляється. Раз, два, десять. Їй подобається шлях сильнішого, дорога насилля і крові. Людина створює прекрасне, розвивається і еволюціонує. Вона здатна на ЛЮБОВ. Якими бути нам? Ми робимо вибір щодня. Але якби нас позбавили можливості вирішувати, права на помилку – ми б стали прекрасними і керованими механічними ляльками, безвольними плодами людської Любові до влади над іншими.

Ексклюзивно в театрі на Подолі скандальна п'єса Майкла Джина Саллівана за всесвітньо відомим романом-антиутопією. Вигадана історія про життя в штучному світі, яка навчила любові навіть бездушних солдатів. За мною спостерігають. Цілодобово. На роботі, на вулиці, навіть вдома. Мої думки контролюють. Мій вибір несвідомий. Моє життя належить іншим. І це не параноя. А сьогодні навіть не вигаданий світ роману «1984» Джорджа Оруелла. Написаний в 1949 році роман почав оживати. Сьогодні ми – в його фантазії.

Знаменитий роман Панаса Мирного для багатьох лишився однією із обов'язкових книжок шкільної програми. Та ми певні, що у ньому ставляться  питання на які суспільство досі не знайшло відповідь.
 Щоб підібратися до цього поближче, ми перенесемо колізії роману на буденне життя тих, від кого відвернувся соціум, на молодих юнаків, які скоїли злочин і тепер знаходяться у місцях позбавлення свободи. 
Хто, як не вони, знають відповідь на питання: «Чому сміливі, чесні, і відверті люди стають грабіжниками і вбивцями?» Ой з-за гори чорна хмара Як хвиля іде! Чом на світі так багато Поганих людей? І справді чому? Невже так звана «неблагонадійність» вроджена і передається від батьків до дітей? Вистава поставить це питання перед Вами.
 У виставі звучать авторські пісні у виконанні рок-джаз бенду театру на Подолі.

Хто вона, успішна жінка? Та, хто має власну розкішну квартиру; Та, хто може утримувати коханого чоловіка; Та, кому під силу почати власний бізнес; Та, хто знає, як вирішити будь-яке питання. Але великі гроші не заробити чесною працею, а без них двері у Європу зачинені. Тому справжня комерсантка робить той бізнес, на який є попит – відкриває бордель – хіба не так стверджував Карл Маркс? Зоя Денисівна навчилася читати між рядків. Коли в країні вирує хаос – у її, зойчиній квартирі, процвітає капіталізм.

Коли згасає кохання, його, на жаль, шукають на стороні. Саме так і сталося у родині мсьє Бернара. І розвивалося б за знайомим сценарієм, якби не Анна... Завдяки витівкам та хитрощам, кмітливій служниці вдалося не лише зберегти сім'ю, але й запалити вогонь любові в серцях молодих людей, які випадково потрапили в цю історію. Легка, дотепна вистава у кращих традиціях французької комедії положень, де, як відомо, інтрига будується на випадковому і непередбаченому збігові обставин, подарує лише позитивні емоції та гарний настрій. Мова вистави - російська.

Герої цієї вистави мають пережити всю палітру почуттів – від анекдоту до притчі. Калейдоскоп яскравих характерів, парадоксальність ситуацій, тонкий гумор, іронія – все це в одній виставі, де геній Чехова, чоловік і жінка, і таємниця кохання!