Дарина Момот

Плейбек-театр – це театр імпровізації. Глядачі розповідають історії з власного життя, а актори та музикант\ти грають їх на сцені.

Немає жодних завчасно заготовлених сцен – все виникає тут і зараз. З глядачами спілкується кондатор (ведучий\ча), яка заохочує їх розповісти історію.

Вікових обмежень майже немає – хіба що для зовсім-зовсім маленьких це може бути незрозумілим. Еротичних сцен та нецензурної лексики годі чекати у плейбеці.

Що важливо - кожен перфоманс є унікальним. Неповторним є візерунок перфомансу з історій та їх художнього відображення акторами. Пейбек вирізняється глибиною та чуттєвістю, співчуттям та прийняттям, інклюзією та унікальністю, радістю і сумом. Плейбек повертає глядачам відвертість.

Про суть плейбек-театру пропонуємо цитату співзасновниці плейбек-театру Салас Джо (кн. «Играем реальную жизнь в плейбек-театре»):

«Основна ідея Плейбек-театру дуже проста, у той же час як її втілення складні та глибокі. Коли люди збираються разом та оповідають свої особисті історії для того, щоб відобразити їх, в комунікацію вступає безліч людських послань та цінностей, багато з яких радикально суперечать превалюючим цінностям нашої культури.

Однак, ідея полягає в тому, що ви, ваш особистий досвід гідні такого роду уваги.
Ми говоримо, що ваше життя - підходящий об'єкт для мистецтва, що іншим ваша історія може бути цікавою, вони можуть чогось навчитися, просунутися вперед завдяки їй. Ми говоримо, що перебуваємо ближче до суті, ніж культуральні ікони Голлівуду і Бродвею, можемо знайти такі відображення, які принесуть сенс в наш світ (...)

Ми говоримо, що історія сама по собі – об'єкт найбільшої важливості, що нам необхідні історії для вибудовування сенсу наших життів, сама наше життя наповнене історіями, якщо ми вміємо розпізнавати їх».