Данило Кузнєцов

Недержавний Харківський театр, який народився як група студентів акторського і режисерського факультетів театрального відділення Харківського університету мистецтв та Академії Культури в 2016 році.

За цей час створив 5 вистав, став учасником багатьох фестивалів і побував на гастролях в різних містах України, а також поповнив свої ряди чудовими акторами, які служать в таких чудових театрах як: театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва, театр ім. О.С.Пушкіна, театр ім. Т.Г.Шевченка та ін. А тепер беруть участь і в наших виставах.

Ми дуже любимо свою справу, завжди максимально викладаємось в репетиційній і ігровому процесі, і завжди раді ділитися своєю творчістю з нашим глядачем  і майбутніми глядачами.

Наші вистави, це завжди розмова про важливе, потрібне, необхідне. Але ми намагаємося, щоб ця розмова була ненав'язливою, обов'язково з гумором, динамічною, іноді з танцями і піснями, а іноді пронизливим і зворушливим до мурашок, таким, щоб залишилося тонке післясмак і ви згадували про виставу ще довго і ділилися враженнями, зі своїми друзями .
Ми працюємо у всіх жанрах – крім нудного!

Театр народився як група студентів акторського і режисерського факультетів Театрального відділення Харківського інституту мистецтв. 19 червня 2000 була показана перша вистава цієї групи. Після цього підпільно пройшло ще кілька самостійних робіт у стінах вузу.

У 2002 році вистава «Павло I» стала призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої XXI століття в Києві, була високо оцінена авторитетними театральними критиками і відомими театральними діячами. Для зароджуваного театру це була велика моральна підтримка. Група отримує назву - «ТЕАТР 19», в якому число «19» - щасливий талісман, який супроводжує всі успіхи молодого театру, - і виходить до широкого глядача.

19 травня 2002 року «ТЕАТР 19» вперше грає виставу на сцені харківського Будинку актора, який став справжнім домом для нового театру.

За минулі роки «ТЕАТР 19» не тільки довів своє право на існування, але і став одним з лідерів недержавного театрального руху як Харкова, так і всієї України. Йому вдалося завоювати досить численну аудиторію. Здебільшого, це студентство і молода інтелігенція. Не просто глядачами, але справжніми шанувальниками і цінителями цього театру стало покоління, у якого свого часу полювання до театру, здавалося, назавжди відбили примусовими «культпоходами».