З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Таїсія Бойко
Таїсія Бойко

Таїсія Бойко

Актор.

Закінчила Київський інститут театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого у 1997 р. У театрі ім. Лесі Українки  з 11.04. 1996 р.

Біографічні дані:
Дата народження: 21.07.1974 (47 років)
Місце народження: Україна, місто Київ
На сцені з 1996 року (26 років)
Освіта: Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого
Актриса  є  резидентом театрів:
Юрій Глеба
Юрій Глеба
Художній керівник
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
5.0
6.0
5.0

Мукачівський драматичний театр - творчий організм з багатою історією, цікавою трупою і репертуаром, власною позицією художнього стилю. Так склалося історично, що ми слідуємо естетиці психологічного театру, але не відмовляємося від експериментів. На базі нашого театру створена акторська група, яка посилено займається театральною біомеханікою, здійснюючи ідею синтезу систем К. С. Станіславського і В. Е. Мейєрхольда. Метод біомеханіки, розроблений Всеволодом Мейєрхольдом, в наші дні викликає величезну зацікавленість у міжнародного театрального бомонду тому, що зараз, при інтенсивному пошуку нових театральних форм, зріс інтерес до тілесних і духовних можливостей актора. Навчаючі акторів театральній біомеханіці Всеволода Мейєрхольда, ми маємо намір удосконалювати акторську техніку, яка дозволить вільніше експериментувати в творчості, створюючи спектаклі з яскравими метафоричними формами, наповненими життям людського духу. Театр постійно бере участь в міжнародному фестивальному русі, творчих форумах, майстер-класах, є творцем міжнародного театрального фестивалю «ЕТНО-ДІА-СФЕРА», театрального фестивалю прем'єр «ЗІРКОВИЙ ЛИСТОПАД У ЗАКАРПАТТІ», відкритого фестивалю-лабораторії-конкурсу експериментальних вистав молодіжних театрів «Мукачівський ТеаТрон», які проводяться на базі театру щороку. Мукачівський драматичний театр – це театр нової театральної естетики, яка об’єднує у собі яскраву метафоричну форму наповнену психологічним змістом, що динамічно розвивається у просторі та часі разом з цілеспрямованою дією всемогутніх акторів, тілесні та духовні можливості яких готові до виконання любого завдання.

Михайло Резнікович
Михайло Резнікович
Художній керівник
5.4 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 148
5.3
5.3
5.6
5.3

У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки. Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки. Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру. Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників. З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович. Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.

Ми знайшли 18 вистав, в яких
бере участь Таїсія Бойко

Дім – святе місце, пов'язане з дитинством. Спогади про нього найтепліші, найщасливіші, найрадісніші. Коли на душі тривожно, поринаєш до милої серцю оселі, до батьків... Молода Коріна (нині Єлецька) покинула рідні пенати, ще дитиною. Кузовкін, ніколи не мав власної домівки: позбувшись в молодості спадщини, він став нахлібником у Коріних. Відігравав роль дворового блазня. Все своє життя задовольнявся малим: стерті чоботи, тарілка їжі, та й що буде. Минали роки. І ось настав довгоочікуваний момент зустрічі: пишна красуня з Петербургу, яка приїхала після семирічної відсутності погостювати в рідну садибу, і старий-дармоїд, що мешкає тут з молодості «на хлібах». Вона радіє, плаче, згадує... Він вбирає всі її рухи, кожне слово... Новоспечений чоловік Єлецької, найближчі сусіди, за старою звичкою, насміхаються над убогим старим Кузовкіним, підпоюють його, знущаються. Але приниження не вбиває благородства! Таємниця, що вирвалася назовні із самих надр стражденної людської душі, миттєво змінює поворот подій. Але і таємницю у нього відбирають! А що ж натомість? І чи можливо людині сьогодні, як за часів Тургенєва, відстояти своє розтоптане достоїнство, відбутися як особистість? У кого шукати співчуття? І яку ціну за нього необхідно заплатити? Тонка, поетична, «прозора» вистава про доброту і розуміння, про благородство душі людської, дивацтва кохання та його таємниці, про тягар самотності...

Майже водевільні події, старі і вічно нові життєві історії в запитаннях та відповідях, взяті зі сторінок «Строкатих оповідань» Антоші Чехонте (він же – Людина без селезінки) 1880-х років. Це своєрідний колаж з міні-вистав, в основу якого лягли чеховські оповідання: «Дочка Альбіону», «Довгий язик», «Обиватель», «Гаманець», «Комік». Кожна займає хвилин п'ятнадцять-двадцять, але за цей час герої виявляють в собі такі емоції і почуття, про які вони самі вважали за краще б мовчати. На жаль, у цілком симпатичних людей оголюються далеко не найкращі якості, і для цього достатньо одного, нехай навіть незначного, випадку. Яка подія може пустити навскіс життя успішного громадського урядовця і його дружини? Яка ситуація перетворює нерозлучних друзів у тварин, готових перегризти один одному горло? Що ж сталося такого, що в невинних очах молоденької дружини чоловік раптом виразно побачив розпусту? Чому відставний військовий, мирно розмовляючи з гостем, так раптово вибухнув гнівом? «Дрібниці життя» – це концентрат. Емоцій, почуттів, подій. А концентрат, як відомо, треба споживати маленькими дозами. Щоб не стало погано. Від думки, що людська натура слабка перед спокусами до такої міри, що сама навіть не підозрює цього. Виставу створено на основі самостійних робіт, зроблених артистами театру. У виставі звучать старовинні російські романси: «Сховався місяць за хмаринку» (музика О. Дюбюка на слова В. Чуєвського), «Бубонці» (музика В. Бакалейникова на слова О. Кусікова), «Тебе віднімуть у мене!» (Музика і слова Саші Давидова, він же О.Карапетян).

5.8 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
6.0
6.0
6.0
5.0

Діють Він та Вона, Чоловік та Дружина. Історія про те, як одного дня цілком нормальна жінка, яка, загалом, не обділена життям і не обтяжена комплексами, мало не покинула свого чоловіка. Вистава пронизана до болю знайомими кожному з нас атрибутами повсякденності, до найдрібніших предметів, деталей, які активно заповнюють кожну середньостатистичну квартиру середньостатистичного громадянина. Дача, вечеря, півлітра, стоптані шльопанці - все це віртуозно обіграють актори, викликаючи у глядачів сміх крізь сльози. Та, як з’ясувалося, справжню любов не можна переконати, нав'язати, дати у доважок, немов залежаний товар, насильно прищепити або, зрештою, навіть виховати в собі. Вона - як талант, дар Божий: або є, або цілком відсутня. І щоб вона собі була, так просто – неможливо за жодних обставин. А якщо сімейне життя рухається за інерцією, то неминучість її краху виникає сама собою. Хай це і буде вкрай повільно, підспудно, подібно до не одного століття падаючої Пізанської вежі. Вистава - гаряча взаємна сповідь як чоловіка, так і дружини на тему спільної двадцятої річниці життя. При цьому багато чого змінюється у поглядах, диктуючи інші критерії поведінки. Обидва виконавці доводять своїх героїв до такого фіналу щиро і правдиво.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Що може бути сильнішим від спопеляючої пристрасті? Нічого! - так колись думав Дон Жуан, повертаючись від однієї звабленої ним донни до іншої. Любов, потяг - ось що вело його цим шляхом, доки випадок не звів його з честолюбною донною Анною. Ця жінка докорінно змінила його уявлення про щастя, призначивши досить високу ціну за володіння собою. Але закохані не можуть бути дріб'язковими, тож Дон Жуан не зупиниться, навіть якщо доведеться дорого платити за любов. І ось вже статуя Командора прикрашає цвинтар. Честолюбна донна Анна приміряє на Дон Жуана Командорський плащ, а на себе - королівську корону. Але грянув грім, надвоє розкололося небо - і важкі кроки кам'яного велетня наповнили душі закоханих крижаною хвилею страху. Відплата... Так вже трапилося, що назавжди останньою коханою Дон Жуана залишилася донна Анна. Це, мабуть, єдине, що поєднує усі історії про Дон Жуана, розказані Мольєром і Фришем, Пушкіним та Цвєтаєвою. І, нарешті, історія пристрастей, де немає прірви між почуттями та розрахунком, де воля жінки - закон для чоловіка, історія кохання, придумана Лесею Українкою. Нинішня вистава - п'яте звернення театру до драми великої української поетеси після 1939, 1946, 1951, 1971 років.

Новели класика єврейської літератури Шолом-Алейхма  «Тев’є-молочник», стали основою для п’єси написаної Г. Горіним “Поминальна молитва”(1989) і  перекладену на українську мову М.Зарудним.

Головний герой вистави – молочник Тев’є, батько великої єврейської родини. Він з іронією ставиться до своєї бідності, з радістю прославляє Бога, а в скрутні часи намагається не нарікати і вірити в краще. Все нове вривається в його будинок через доньок, чиї погляди на життя вже і не є такими застарілими.  Тев’є, проте, знаходить в собі достатньо сил, якщо не зрозуміти, то, принаймні, інстинктивно прийняти те, що відбувається на його очах і зберігати людську гідність у відношенні до своїх дітей та людей, які живуть поряд з ним, в чому йому допомагає почуття гумору та самоіронії.

Події на сцені та співпереживання героям переллються у захопливу і незабутню мандрівку світом найщиріших почуттів та глибоких емоцій, частиною яких можете стати і Ви…

Глядачі зможуть поринути у неймовірний калейдоскоп подій, комічних непорозумінь, смішних ситуацій та легкого французького гумору.

Йегуда Лейб бен Беуалель – реальна історична особа, відомий мислитель, мудрець і вчений, празький рабин, що жив у ХVI столітті. Володів великими знаннями не тільки в релігійно-філософських питаннях, але й у світських науках, особливо в математиці. З раббі Лейбом, кажуть, радився і сам імператор Рудольф ІІ, бо імператор цікавився науками і мистецтвом. Легенда розповідає, ніби одного разу, коли євреям запропонувала велика небезпека, рабі Лейб створив із глини могутнього велетня. Цей велетень – голем – і справді врятував містечко. Але темні сили природи вийшли з-під контролю. Голем почав жити своїм життям. Не можна кликати на допомогу сторонні сили в такі хвилини народ повинен знаходити сили в самому собі, інакше – який же він народ?

За мотивами відомої казки «Ріпка». Ви побачите нову цікаву історію з досі невідомими героями, що теж хотіли привласнити ріпку, але насправді хороший урожай – це: урожай дружби, урожай щастя, розквіт всього навкруги!

Чи любите ви казки? А чари та всілякі перетворення вам до смаку? А чи мрієте ви про незвичайну пригоду? Тоді ця вистава саме для вас! А от і найпростіший рецепт пригоди: берете Бабу Ягу, Сірого Вовка, додаєте трохи капостей і чар, потім добре це все перемішуєте – і незвичайна пригода готова! До речі, така пригода добре смакує в колі друзів. Приємного апетиту… Пробачте. :) Приємного перегляду! «Завжди, як буде час, Приходьте ви до нас. Ми будемо чекати Та радо зустрічати!» – так співає дівчинка Оленка разом зі своїми друзями – песиком Златиком, зайченям Зоєю, білченям Рудиком в цій ну ду-у-уже добрій казці.

«Кай та Герда» –  сценічна інтерпретація Євгена Тищука знайомої з дитинства історії двох підлітків, яка ожила у яскравому, динамічному дійстві. Колись злий та могутній троль зробив криве дзеркало, в якому все прекрасне відображувалося як смішне та огидне. Дзеркало розбилося, і міріади гострих скалок розлетілися по світу, потрапляючи людям в очі та серця. Так починається одна з найчарівніших казок Ганса-Христіана Андерсена “Снігова Королева”, за мотивами якої і створена вистава. Зворушлива історія про вірність, людяність, силу і мужність, про по-дитячому щире серце, якому не страшні крижані чари могутньої Снігової Королеви, навряд чи залишить когось байдужим.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Дивно, але п'єса присвячена якраз подоланню страху перед смертю. Незважаючи на серйозну тему, її називають перлиною у творчості Мольєра, «найсмішнішою» з його сценічних творів. Головному героєві п'єси, мсьє Аргану, неймовірно нудно жити. Тому він постійно вигадує собі різні хвороби. Кожна з них стає подією у його житті. Мсьє Арган навіть намагається видати дочку за лікаря, щоб було зручніше і дешевше лікуватися, а потім і сам вирішує проголосити себе лікарем. Не віриться, що ця комедія була написана у XVII столітті. Вона сучасніша за багато нинішніх п'єс. Нічого не змінилося: лікарі, поліцейські, шарлатани і пройдисвіти на будь-який лад - образи незмінні. «Уявно хворий» – це вічна історія про людей, про людські страхи, самотність і любов.

Трагічна історія «Медеї ХХ століття» у комфортабельній європейській квартирі, у якій спочивають тлінні останки її кохання - символічна і водночас актуальна - відображає духовні проблеми сучасної людини, її взаємини зі світом, з його такими вічними базисними категоріями як честь, гідність, вірність (вірність своєму слову, собі) та відповідальність перед собою, своїми близькими і не близькими, що врешті і є відповідальністю перед навколишнім світом.

5.3 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 3
5.3
5.3
5.3
5.3

Ця постановка орієнтована на глядача, який надає перевагу традиційному прочитанню класичної п'єси А.П. Чехова. Вистава дарує можливість насолодитися чітко вибудуваною, глибоко проникливою драматургією, що простежується навіть у костюмах героїв, а головне - побачити, як вдало «окреслено» психологію образів. Раневська, втомлена від втрат, проте не бажає розлучатися із ілюзіями, Лопахін - переможець серед «нових господарів життя», але постійно боїться поразки, Гаєв - ледачий, розбещений тип, вічна дитина, нічим не цікавиться, окрім більярду. Героїв багато, і майже всі вони, як у Льва Толстого, «нещасні по-своєму», бо не знають, де їм знайти віру в майбутнє. Усі очікують дива, що ситуація вирішитися сама собою. Але дива не сталося. Вишневий сад помирає, а заодно закінчується сон про непорушне батьківське гніздо (яке й так давно вже розпалося). Залишається тільки глибока туга на обличчях героїв і сльози на очах у глядача. Хочеться вірити, що це будуть сльози очищення.

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 4
6.0
6.0
6.0
6.0

Невеличке курортне містечко в південній Норвегії спіткала надзвичайна подія: лікувальна вода, завдяки якій функціонує курорт, виявляється зараженою бактеріями і не придатною до вживання. Це відкриття належить курортному лікарю Стокманну, який має намір поділитися своїм дослідженням із правлінням курорту та громадськістю, аби спільними зусиллями виправити ситуацію. Але міська влада не в захваті від його сміливих прогресивних ідей, спрямованих на благо суспільства, і, маніпулюючи суспільною свідомістю, схиляє «згуртовану більшість» міських обивателів на свій бік. «Більшість ніколи не буває правою!», – кидає сміливий виклик лікар Стокманн. Події, що відбулися понад сто років тому, в позаминулому столітті, не втрачають своєї актуальності і в наш час.

Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала загальнолюдській плеяді геніїв незгасимий Світоч – Тараса Шевченка, Тираноборця та Пророка, Спікера свободи, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», огненне слово, а в «Заповіті» дав їм заклик: «Кайдани порвіте!». Небагато кому випало безсмертя, досягти його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них двадцять п'ять – у кріпосному рабстві, десять – у солдатчині і засланні. А решту – воюючи з нестатками, хворобами, плекаючи нездійсненну мрію про створення сімейного вогнища, елементарного затишку у власному будинку – маленькій хатинці на батьківщині. У нинішньому театральному трактуванні, всупереч багаторічним хрестоматійним, заїждженим деклараціям і уявленням, гармонійно переплітаються багато мотивів з життя Поета і Художника: творчість, любов, розчарування, каяття, ненависть, здивування, популярність і забуття, прагнення все осягнути. «...Вистава про долю талановитої людини, яка потрапила під жорна системи. З одного боку, вона викувала його талант, з іншого – понівечила його життя. Це і Шевченко, і не Шевченко, і не лише Шевченко. В основі постановки – всі тексти, всі вірші Т.Г. Шевченка та спогади про нього. Але він був дуже різним. І слабким, і сильним, і добрим, і несправедливим. Ми торкнулися лише однієї складової його особистості, насамперед, обдарованості, тому не варто дошукуватися цілковито правдивої ідентичності його характеру. Це,швидше, легенда про Шевченка. Хоча і заснована на фактах його життя. Легенда про дуже талановиту людину, життя якої було зруйноване системою. Він багато знав, гостро відчував і заслуговував на краще людське щастя, але не судилося. ...У кожного свій Шевченко, як і у кожного – свій Пушкін. У нас – ТАКИЙ!..»

Присвячується 150-річчю від дня народження Лесі Українки, видатної української письменниці та громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури та 80-річчю від дня присвоєння театру імені Лесі Українки.

5.9 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
5.5
6.0
6.0

«Чарівник Смарагдового міста» – одна з найдивовижніших, яскравих та загадкових казок світової дитячої літератури. Історія маленької дівчинки Еллі, яка переносить складні випробовування удвох зі своїм вірним песиком Тотошкою, не залишить нікого байдужим. Адже в цих випробовуваннях вона не тільки знайде нових друзів – Опудала, Дроворуба та Лева, але й допоможе здійснити їхні найзаповітніші бажання. Потрапивши до країни Жевунів за умислом злої чарівниці Бастінди, Еллі зустрінеться з великим та жахливим чарівником Гудвіном, і кожен герой казки, прямуючи до своєї мрії, віднайде, насамперед, себе самого. І що найдивніше, допоможе усьому цьому здійснитися чарівний світ Театру, у якому можливо все!