Богдан Поліщук

Класичний текст Лесі Українки це драматична історія кохання лісової Мавки і людського хлопця Лукаша. В режисерській інтерпретації Андрія Приходька «Лісова пісня» стає історією на однієї жінки, а цілої нації. У трьох діях вистави постають різні періоди української історії: від початку ХХ століття (що став рубежем, останнім спалахом української національної традиції та ідентичності, яка виражалася в побуті, одязі, піснях, традиціях) до радянських часів і сучасності, яка несе гіркий спадок минулого. Від часу прем’єри у 2011 році «Лісову пісню» називають однією з найкращих український вистав останнього десятиліття. Драматична історія, що стосується і торкає кожного, незмінно зворушує і надихає глядачів, а віртуозне виконання автентичних українських пісень щоразу викликає захоплення.

Дія розгортається на тлі найбільшої трагедії української історії XX століття, коли звичайні, життєві речі, як-от заздрість і релігійність, кохання і зрада, прагнення щастя набувають іншого морального виміру, а іронія долі не оминає нікого. Вистава «Зерносховище» – це один із способів пам’ятати, розуміти та переосмислювати нашу історію. Попри хронологічну віддаленість сюжету, п’єса ставить дуже актуальні питання — що ми про себе пам’ятаємо; чи вміємо ми пам’ятати і хто нас має цьому навчити, коли майже всі «наші» залишились в далекому 1933-му.  Вистава «Зерносховище» – це перша театральна копродукція у Львові, котра покликана продемонструвати, що сучасний театр в Україні можливий і при співпраці та чесному партнерстві між державними інституціями та громадськими організаціями, митцями та кураторами.

Поруч із смутком завжди знайдеться місце для посмішки, десь близько плачу завжди чекає сміх. Маленьке людське щастя та маленька особиста трагедія тісно переплітаються, створюючи коловорот почуттів, який ми і називаємо життям. «Холодна м’ята» – проста душевна розмова про прості, але такі важливі для кожного речі: стосунки між людьми, пошуки самих себе, кохання, дружбу, невиразний смуток та великі радощі… Життя героїв оповідань Григора Тютюнника плине від однієї крайності до іншої, а ми можемо на мить ніби зазирнути у вікно – побачити людину в її сакральний момент переосмислення самої себе – і піти далі, відчуваючи той присмак співпричетності. Вистава, жанр якої вкладається в формулу «чуттєві оповідання», – обрамлена в стильну та витончену театральну форму ностальгії за нами самими, відвертими, щасливими та нещасними однієї вхопленої миті.

Інтелігентна родина лисів-музикантів. Затишна нірка, на стінах якої висять портрети видатних предків, що прославилися на весь ліс своїм музичним хистом, а донька музикантів, лисичка Леся, яка мріє зовсім не про уроки гри на скрипці Небагато слів,  але багато живої музики, вишуканих костюмів і лисячого шарму. Вистава про те, як важливо дитині знайти власний шлях і справу, якою б їй самій хотілося займатися. А для батьків важлива підтримка своєї дитини у її пошуках, а не примушення керуватися чужим життям. Під час вистави діти почують живе звучання різних музичних інструментів: фортепіано, цитри, скрипки, колісної ліри і, власне, самі співи. Якщо ви любите таких казкових персонажів, як лисички, а також , красиві й повчальні історії, музику й танці, та  вірите, що театр – це місце де на сцені народжуються добрі чари, – тоді ця вистава для вас і ваших дітей!

Це шедевр серед українських народних казок, який крізь століття несе повчальну історію однієї дуже балакучої жіночки. Хвеська так активно чесала язика, що її власний чоловік втратив будь-яку надію зберегти хоч якусь родинну таємницю. А тут з’явився іще один привід берегти – чоловік знайшов скарб! І з цієї миті в усій красі розквітають гумор та дотепність, які притаманні нашому фольклору споконвіків. Багато хто знає, чим закінчиться ця смішнюща історія. Проте варто побачити, яким чудовим чином вирішено постановку в Малому театрі. До уваги маленьких глядачів та їх батьків режисер пропонує театр тіней, залучення дітлахів до дійства, спільне випікання смаколиків з подальшим їх поїданням та надзвичайно гарну і милу атмосферу.

В одному із найвідоміших діалогів Григорія Сковороди мавпа Пишек і лелека Еродій розмислюють про вдячність як запоруку життєвої радості і внутрішнього спокою людини. У виставі філософські тексти переплітаються з образами картин Босха, що присутні у костюмах і проекціях. Це одна із візуально найкрасивіших вистав театру, що має давню історію, адже перша редакція «Благодарного Еродія» з’явилася в театрі ще у 1993 році і стала одією із знакових у новітній історії українського театру.

Сюжет п’єси побудований на основі реальної історії родини з Буковини. Драматургиня, описуючи життя персонажів, зобразила українське село на межі глобалізації з існуючими пограничними станами: бідності і уявлення про заможність, убогості культури та прагнення до нематеріальних благ цивілізації. Головна героїня твору – Буна (з буковинського діалекту «бабуся») – уособлює українські традиції, забобони, вірування. Вона жива представниця людини, що ввібрала в себе національну пам’ять з її автентичністю та «скелетами в шафі». Як сказала режисерка Олена Роман: «Буна – це гостро схоплений Вірою образ України, яка пройшла через радянську добу і не загубила коріння». Події в житті персонажів п’єси розвертаються так, що старенькій Буні доводиться самотужки виховувати дев’ятнадцятирічну онуку Орисю. Але це виховання для сучасної людини виглядає жорстким: Буна контролює ледь не кожен крок онуки. Орися – нове покоління, котре вже не може жити в межах традиційних консервативних форм, але як жити по новому вона ще не знає. Лише увесь час мріє поїхати до столиці, вступити в університет. Натомість вона переживає руйнацію мрій і, коли вже доходить до межі відчаю, відважується на відчайдушний крок – їде на заробітки до Сполучених Штатів. Якою вона повернеться і чи повернеться взагалі – питання які знаходять розв’язку в п’єсі, але для більшості сучасної молоді вони лишаються відкритими.

Вистава, вирішена у стилістиці традиційного і завжди модерного українського вертепу, буде цікавою і дітям, і дорослим. Сполучаючи високе й низьке, героїку й гумор, трагедію і комедію, вона розповідає про те, як шляхетність духу, відвага й взаємодопомога виявляються важливішими за релігійні й національні відмінності, припиняють розбрат і ворожнечу.

У цій спекотній історії все переплелося: і любовна пригода з серенадами, і кохання Енріке до капризної принцеси Агати, і пристрасна боротьба за свої почуття і, звісно, веселий та зовсім неочікуваний фінал. А як інакше? Адже це гаряча та весела Іспанія! А ще – це історія про найменший у світі ударний інструмент, що звучить в такт, наче два закоханих серця! «Іспанські історії» – третя із чотирьох вистав мистецько-освітнього проєкту «Перший крок у велике мистецтво», створений за підтримки Українського культурного фонду. Головна його мета – познайомити дітей зі світом музики, оригінальними інструментами та музичними традиціями різних країн. Під час вистави глядачі почують та дізнаються про такі народні іспанські інструменти, як кастаньєти та гітара, а ще почують ритми фламенко та традиційні любовні серенади. Шановні глядачі! Зверніть увагу, що в залі діє вільна посадка. Діти будуть сидіти на подушках, тому просимо взяти змінне взуття.

Щоденно кожна людина проживає міні-трешові ситуації. Поспіх, нерви, почуття, швидка любов та нескінченні проблеми. Власне, в цій гонитві і губиться істинне буття та воля до навіть найменшого кроку вперед. Втомилися робити вибір і щоразу брехати собі справжнім? Андроїд у Малому театрі змусить замислитися над повсякденністю. Естетичний театр художника занурить у медитативний стан споглядання, зупинить бурхливий час. Диявол ховається в дрібницях. Можливо, людина просто не все помічяє, дивлячись у дзеркало? А номер не так вже й легко розгледіти на власній спині.

Осінній ранок, мряка, густий туман, забута стежина через пустир. Постріл! Закон джунглів давно розповсюдився за межі джунглів. Маклер Зброжек знає це, як ніхто. Якщо не ти – то тебе, третього не дано. Добре, що маклер Зброжек добре вміє грати в цю гру. План складено ідеально, конкуренти введенні в оману, гроші чекають в банку. Сьогодні день ікс, день, коли здійсниться мрія, день, коли і фабрика, і нерухомість будуть придбані, день, коли доця зрозуміє, заради чого татко так часто пропускав сімейну вечерю, день, якого чекав 27 років! І нічого не зможе завадити цій блискучій афері… Тоді хто і в кого стріляв?! Пострілу в плані не було, еге ж, маклере? Чи був? Атмосферна нуар-пригода зі взлетами і падіннями, елементами детективу, неочікуваними сюжетними поворотами, впізнаваними персонажами та похмурим гумором. Про суспільство і про індивіда, про прірву між людьми в період політичної, культурної, економічної кризи, про те, як маленькі помилки кожного можуть створити велику історичну помилку з катастрофічними багатолітніми наслідками, про тріумф популізму і віру в диво, про неготовність багатьох брати на себе відповідальність за своє життя, і навпаки, про зверхнє бажання багатьох інших визначати чужу долю, про тупик постмодернізму, з його вседопущеністю та неспроможністю. Але найголовніше – про місце гуманізму, місце Любові у світі.

Пересувна крамничка пані Іванки – це не просто крамничка старожитностей, це місце, де народжуються казки! Звідти, наприклад, можна потрапити у запальні африканські ритми поселення Нтомбінде, де чекають пригоди з вождем на ім'я Омбва, підступною Мамбою, справедливим Вчителем, Рожевим Фламінго та багатьма іншими героями захопливої, майже невигаданої історії. Головний герой поселення – сміливий мрійник Тадіан, який врятував свій народ та переміг Велетенського Змія, тому що завжди йшов за покликанням свого серця і ніколи не зраджував собі! «У ритмі Африки» – перша з чотирьох вистав мистецько-освітнього проєкту «Перший крок у велике мистецтво», створений за підтримки Українського культурного фонду. Головна його мета – познайомити дітей зі світом музики, оригінальними інструментами та музичними традиціями різних країн. Під час вистави глядачі дізнаються та почують етнічні африканські музичні інструменти: барабани атабаке, кпанлого та джембе, а ще – мелодійні берімбау та калімбу! Шановні глядачі, зверніть увагу, що в залі діє вільна посадка. Діти будуть сидіти на подушках, тому просимо взяти змінне взуття.

Химерна історія кохання, яка створюється між світом живих та світом мертвих.Сором’язливий Назар після втечі з невдалої вечірки зустрічає загадкову дівчину. Неговірка красуня погоджується на побачення. Здавалося б – чудова зав’язка для мелодрами. Але починається дощ, який вносить свої корективи в цю рафіновану історію, відкриваючи двері в потойбіччя і випускаючи тамтешніх мешканців: двох, напевно таки, божевільних привидів-філософів та спокусливу богиню пристрастей. Та і в новій знайомій Назар починає помічати щось, від чого мороз шкірою… Але чи сюжет тут найголовніший? Експеримент на стикові жанрів та театральних традицій. Театр художника, де в кожному найдрібнішому елементі захований ключ до змісту. Претензійність чи глузування? Містична загадка, яку неможливо розгадати раціонально. Увімкніть фантазію. Станьте дитиною. І тоді вам відкриються двері в дивовижний незвіданий світ символів та метафор.

Не знаєте як розповісти, а ще й пояснити дитині що таке зимові свята? Тоді вам неодмінно до нас. Адже тут вас очікує справжня історія про Різдво, історія, якій понад 2000 років. Малий театр із задоволенням познайомить ваших діток із дивом, яке трапилося однієї ночі у Вифлеємі. На них також чекатимуть ангели та колядники, з якими вони обов'язково потоваришують. І, звісно, нові друзі покажуть діткам які атрибути, ігри, співи, забави характерні для Різдва. Отже, ми пропонуємо зробити знайомство легким та приємним завдяки інтерактивній, обрядовій та музичній грі. І це ще далеко не всі сюрпризи. Дійство буде присвячено випіканню різдвяного калача, який дітки будуть довершувати власноруч і безумовно зможуть поласувати ним! Обіцяємо теплий простір, щире спілкування, максимум новорічних див. Nota bene! Зверніть увагу! Квиток купується лише для дитини. Батьки відвідують виставу безкоштовно та можуть спостерігати за дійством.

Яскрава та динамічна історія про розвиток джазового мистецтва для всієї родини. Із загадкової пересувної крамнички пані Іванки, до якої в гості завітав винахідник саксофону Адольф Сакс, діти вирушать у далеку подорож. Разом з утікачами-рабами вони подолають шлях через всю Америку аж до блискучого Карнегі-холу. Саме там «Мамба-бенд» вперше зіграє джазові імпровізації, а сам стиль джаз назавжди завоює серця глядачів. Вистава наповнена кумедними ситуаціями, веселими пригодами та різними несподіваними відкриттями – наприклад, як українська колискова вплинула на створення всесвітньовідомого джазового хіта! «Велика Jazz-подорож» – друга із чотирьох вистав мистецько-освітнього проєкту «Перший крок у велике мистецтво», який знайомить дітей зі світом музики, оригінальними інструментами та музичними традиціями різних країн! Під час вистави глядачі почують такі джазові музичні інструменти, як саксофон та контрабас. А ще – дізнаються про етапи розвитку джазу від «робітничих» пісень та «спірічуелс» до всесвітньовідомого джазового хіта! Шановні глядачі! Зверніть увагу, що в залі діє вільна посадка. Діти будуть сидіти на подушках, тому просимо взяти змінне взуття.

Закинута балканська церква на перетині шляхів давніх і не дуже завойовників раптом стає перехрестям різних культур. Знайдена тут унікальна середньовічна фреска з’являється на сцені як яблуко розбрату, перетворюючись далі і на заложницю, і на жертву. Майже детективна історія затягує глядача у міцний клубок гострих тем сучасності - розбрат, тероризм, біженці.З недавнього часу усе це дуже знайоме і українцям. Тож, на питання, які підіймає вистава, рано чи пізно доведеться відповідати і нам. Що ми хочемо будувати – нову Вавілонську вежу чи мости та шляхи до порозуміння? Оберемо ізоляцію чи приймемо дар П’ятидесятниці – мовулюдяності? Автор тексту – видатнийбританський драматург Девід Едгар, знаний світовій аудиторії як сценарист історичної костюмованої кінодрами «Леді Джейн» із ХеленоюБонем Картер у головній ролі. Його п’єса «Pentecost»/«П’ятидесятниця» здобула звання «Кращої п’єси року» у Великій Британії 1994 року.Менторкапроєкту від Британської Ради – німецько-британська режисеркаКеролайнСтайнбайс. Режисер Лариса Діденко: «Багато в чому п’єса перегукується із українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо «… до влади мають прийти варвари…, які руйнують, тому що не знають…»". Вистава «Pentecost» стала переможницею конкурсу британської драми TakingtheStage 2018.