Давид Бабаєв
Давид Вольфович Бабаєв-Кальницький — український актор театру та кіно, педагог, Народний артист України (1999). Народився у м. Махачкала. 1947 р. його родина повертається з евакуації до Києва.
1962 р. він потрапив до мистецької студії при Жовтневому палаці. 1969 р. закінчив Республіканську студію естрадно-циркового мистецтва. З 1969 по 1972 рр. був артистом та художнім керівником естрадного колективу Архангельської філармонії (Росія).
З 1972 р. по теперішній час Давид Вольфович працює у Київському національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки, де зіграв понад 70 ролей. Завдяки багатолітній та плідній творчій діяльності, починаючи з ролей без слів та численних епізодів, актор зумів стати справжнім майстром сцени.
Також на рахунку Давида Бабаєва понад 40 ролей у кіно.
Д. В. Бабаєв-Кальницький обіймає посаду завідувача кафедри розмовного жанру Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв.
- Громадянин Ніхто
- За законами військового часу
- Третього не дано
- Смерть шпионам. Крым (2008)
- Ілюзія страху
- Кохаю тебе до смерті
- Богдан-Зиновій Хмельницький
- Пороки та їхні прихильники
- Роксолана 3. Владычица империи (2003)
- Лялька
- Слід перевертня
- Мийники автомобілів
- День народження Буржуя
- Посмішка звіра
- Хіппініада, або Материк кохання
- Святе сімейство
- Роксолана 2. Любимая жена Халифа
- Роксолана. Настуня
- Репортаж
- Обережно! Червона ртуть!
- Викуп
- Афганець-2
- Стамбульський транзит
- Пастка
- Серця трьох
- Мелодрама с покушением на убийство
- Гра всерйоз
- Вбити "Шакала"
- Гори димлять
- Штормове попередження
- Дорога в ад
- За ніччю день іде
- Останній доказ королів
- Долгие дни, короткие недели…
- Нос
- Така вона, гра
в яких задіяний Давид Бабаєв
У самому центрі історичної частини Києва, за два кроки від Хрещатика, неподалік від Золотих воріт, на розі двох старовинних вулиць – Пушкінської та Богдана Хмельницького – постає будівля, добре відома киянам та гостям столиці України як театр імені Лесі Українки.
Офіційна біографія Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки починається в 1926 році, коли рішенням Київського окрвиконкому була організована в Києві Російська державна драма, і 15 жовтня того ж року театр відкрив свій перший сезон. У 1941 році йому було присвоєно ім'я Лесі Українки.
Однак коріння театру походить до ХIХ століття: в ті далекі часи, коли по всій Російській імперії народжувалися і припиняли своє існування різні театральні антрепризи. У Києві постійний російський театр був створений в 1891 році, і ним стала антреприза видатного російського режисера і актора Миколи Соловцова. Акторський склад саме цієї трупи став згодом основою Київського державного російського драматичного театру.
Минають роки, змінюються назви вистав, імена режисерів, акторів, художників.
З 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.
Михайло Резнікович як художній керівник прагне продовжити живі традиції засновників театру імені Лесі Українки.
