З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Анжеліка Добрунова

Анжеліка Добрунова

Актор, режисер, автор музичного оформлення, сценограф, керівник постановки, автор пісень.

Народилася 16 серпня 1967 року в Самарській області.

У 1993 році закінчила Київський інститут культури.

З 2002 року – режисер-постановник Донецького академічного обласного драматичного театру (м. Маріуполь). Неодноразово виступала також автором сценічної основи та художником-постановником своїх вистав. Створила низку образів на сцені театру як актриса.

2002-2006 рр. – режисер-педагог студії при театрі.

З 2010 року – викладач акторської майстерності і сценічної мови відділення «Акторська майстерність» Маріупольського коледжу мистецтв. Поставила дипломні спектаклі «А зорі тут тихі» за Б. Васильєвим, «Загонщики вогню» С. Шальтяніса, Л. Яцінявічуса, «Водевілі» А. Чехова, «П’єро і Коломбіна» за п’єсою Є. Тищука «Сонечко всередині».

Біографічні дані:
Дата народження: 16.08.1967 (54 роки)
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Володимир Кожевніков
Володимир Кожевніков
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект). У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр). 1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста. Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер. З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького. У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського. У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер). 18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком. У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем’єрної вистави новоствореного першого стаціонарного закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так було в літературі доби СРСР). Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків. По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито. 1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного. Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова. 1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани. 1985 року було відкрито малу сцену театру. Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного. В 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр.

Ми знайшли 14 вистав, в яких
бере участь Анжеліка Добрунова

Вистава присвячена пам’яті нашого видатного земляка Олекси Тихого – педагога, мовознавця, правозахисника і громадського діяча, одного з засновників Української Гельсінкської групи. Олекса Іванович Тихий народився 27 січня 1927 р. на Донеччині, на хуторі Іжевка біля Дружківки. Закінчив філософський факультет Московського університету. Працював шкільним вчителем, завучем. Був двічі засуджений «за антирадянську агітацію та пропаганду»: у 1957 р. – на 7 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав (за листа до ЦК КПРС із протестом проти введення військ в Угорщину та статтю в газеті з критикою радянської виборчої системи) і у 1977 р., після підписання Меморандуму Української Гельсінкської групи, – на 10 років позбавлення волі та 5 років заслання як «виключно небезпечний рецидивіст». Брав активну участь в правозахисних діях ув'язнених. Загинув 5 травня 1984 р. у Пермській в’язничній лікарні. У 1989 р. його прах був перепохований на Байковому кладовищі в Києві поряд з прахом Василя Стуса та Юрія Литвина. Олекса Тихий був подвижником українського духу. «Хто я? Для чого я?» — він постійно ставив собі ці питання, постійно шукав відповіді на них: «Я – для того, щоб жив мій народ, щоб підносилась його культура, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури. Я – для того, щоб мої земляки-донбасівці давали не лише вугілля, сталь, прокат, машини, пшеницю, молоко та яйця. Для того, щоб моя Донеччина давала не тільки уболівальників футболу, учених-безбатченків, російськомовних інженерів, агрономів, лікарів, учителів, а й українських спеціалістів-патріотів, українських письменників, українських композиторів та акторів.»… Перший показ цієї вистави відбувся 5 травня 2017 р. на батьківщині Тихого, у Дружківці, у рамках пам’ятних заходів до 33-ї річниці з дня його мученицької смерті.

Танець на двох
« Танець на двох » Лірична комедія

Директор будинку культури і музикант, вчителька і лікар, поетеса і кулінар. Вони такі різні – серйозні і легковажні, успішні і невлаштовані, ті, що знайшли своє покликання і ті, що пережили крах колишніх надій і знов шукають своє місце в житті... А звело їх один з одним в цю ніч те загальне, що є у кожного з нас: бажання бути зрозумілим, почутим, потрібним і коханим, жадання щастя і людського тепла. Сьогодні вони отримають свій шанс, нехай зустрінуться, поговорять відверто, та що там – нехай вони співають і танцюють, імпровізують, жартують, ризикують, адже саме цієї ночі, можливо, вирішиться їх подальша доля!

Графське закляття
« Графське закляття » (не)правдоподібна історія на дві дії за п’єсою «Fools» (Дураки)

Автор п'єси – живий класик американської драматургії (у 2017 році йому виповнилося 90!), володар трьох премій «Тоні», «Золотого глобуса», Пулітцерівської премії та премії Марка Твена. Місце дії – «Богом забуте українське село Кулічовка». Несподівано, правда? І це ще не найдивніше. Ось вже кілька століть над мешканцями Кулічовки тяжіє грізне закляття: вони усі з народження позбавлені розуму, а до того ж і можливості покинути свою малу батьківщину. Надію на звільнення бідолашного містечка від злих чар дає поява нового вчителя. Раптове палке почуття спонукає його спробувати врятувати кохану (а заразом і усіх кулічовців) попри великий ризик: якщо протягом доби зняти закляття не вдасться, він сам стане його жертвою і назавжди застрягне в зачарованому селі...

За двома зайцями
« За двома зайцями » Міщанська комедія

Записний франт і серцеїд Свирид Петрович Голохвостий у спробі поєднати невигубну любов до красивого життя і неждано виниклу сердечну схильність готовий вплутатися у відчайдушну авантюру, адже тяжке фінансове становище диктує необхідність вигідного шлюбу з нелюбою, а душа так і тягнеться до бідної красуні. Колоритна жива мова, яскраві пізнавані персонажі, соковитий гумор і неминуща життєва мудрість: вічна історія протистояння розуму і почуттів, форми і змісту, істинної краси і дешевого мішурного блиску – недарма ця комедія мало не півтора століття не сходить з театральних підмостків.

Макс працює асистентом директора оперного театру, залицяється до його дочки і мріє співати. Але проблема в тому, що із-за його боязкості і нерішучості начальник ним зневажає, дівчина не сприймає серйозно, а при думці про те, щоб співати на публіці він ціпеніє від страху. Заїжджа оперна зірка мимохідь дає хлопцю корисний урок, не підозрюючи про те, до яких непередбачуваних наслідків приведе цей жест доброї волі, і яку роль при цьому належить зіграти йому самому. А втім - дуже передбачливо з його боку возити з собою два однакові сценічні костюми…

Анна Марина
« Анна Марина » Евритмічний поезоспектакль

Две стихии, две музы прекрасные, Вихрь и море, жар солнца и снег, – Две судьбы непохожие, разные Подарил нам Серебряный век. Ахматова і Цвєтаєва. Два полюси, два унікальні поетичні світи. У житті кожної з них було багато любові і багато горя, доленосних зустрічей і неповоротних втрат, і усе це, прожите і відчуте, втілилося в прекрасні поетичні рядки, до яких ми звертаємося в різні моменти свого життя як до живильного джерела мудрості, краси, сили духу. Про життя і творчість двох дивовижних жінок артисти розкажуть за допомогою віршів, музики і пластики.

Едіт Піаф
« Едіт Піаф » Історія життя, розказана самою співачкою

Її зріст – не більше півтора метра, її голос – сильний і глибокий. У житті вона сміялася, а її пісні змушували плакати і співпереживати. Вона робила щасливими багатьох, сама ж була нещасна. Вона народилася і росла на вулиці, а стала зіркою номер один. Вона багато любила, але найбільша її любов – пісня... Про неї складали легенди і небилиці! І тому вона вирішила розповісти про себе сама!

Попелюшка
« Попелюшка » Музична казка

Це чарівна казка про бідну дівчину, що зустріла свого Принца. Це світла і добра історія про те, що мрії – збуваються, а справедливість – торжествує. А ще в ній повним-повнісінько чудес. Ви побачите, як гарбуз перетворюється на розкішну карету, а стара, зношена сукня Попелюшки – на прекрасний білосніжний наряд. Веселий, яскравий музичний спектакль подарує відчуття свята дорослим і дітям.

Танці, пісні, музичні пародії, незвичайні головоломки – усе це чекає на вас під час захопливої подорожі. У компанії наших бешкетних клоунів малюки зможуть цікаво і з користю провести час, знайти нових друзів, та і просто від душі повеселитися.

Червона Шапочка та Сір...і Вовк...и
« Червона Шапочка та Сір...і Вовк...и » Веселі пригоди на одну дію

Все незвичайно і неочікувано в цій, здавалося б, відомій казці. Похід Червоної Шапочки до бабусі стає захопливою подорожжю з небезпеками, погонями, перевтіленнями, справжньою дружбою та несподіваними зустрічами, наприклад, відразу з двома вовками. Йти через ліс стає вдвічі небезпечно. Але допомога може підійти, звідки її зовсім не чекаєш. Любов до театру творить чудеса, а небайдужий глядач завжди стає співучасником того, що відбувається на сцені!

Як стати справжнім Бегемотом
« Як стати справжнім Бегемотом » Казкове розшукування на одну дію

А стати їм зовсім не так легко, як здається на перший погляд. Для цього треба обов'язково мати одну дуже важливу річ. Але наш Бегемотик саме її-то і загубив! Розшукуючи пропажу, він несподівано знаходить нових друзів, які охоче погоджуються допомогти. Біда тільки в тому, що ніхто не знає доладно, як ця штука виглядає і де вона може ховатися. А тут ще шкідливий Дракончик, чарівна галявина, дивна печера... Та, якщо чесно, усе це не так вже і страшно, коли ти не один!

Бритва
« Бритва » Трагедія-зізнання

Імпульсивні, легковажні та егоїстичні, всі ми змолоду робимо якісь помилки. Але не всі помилки молодості несуть настільки руйнівний заряд, що може вщент розтрощити наше життя навіть багато років потому. Відчути на собі ефект такої «бомби повільної дії» доведеться героїням вистави: цілком невинне рішення взяти на квартиру молоду постоялицю стане для однієї з них надто важким випробуванням.

Життя колишнього імператора у вигнанні на острові Святої Єлени нудне і безрадісне. Єдина втіха – диктування мемуарів, щоб нащадки дізналися правду про великого полководця й правителя з перших вуст. Але раптом виявляється, що навіть віддаленість від цивілізації і надійна варта не можуть захистити вигнанця від несподіваних візитів. Корсиканка Жозефіна Понтіу, вдова солдата і мати чотирьох дітей, явилася на острів власною персоною, щоб пред'явити його величності чималий рахунок.

Над безтурботним життям гульвіси Графа несподівано згущуються темні хмари: в маєток прибула наречена, з якою він повинен укласти шлюб за батьківським заповітом. Коли вони зустрічались востаннє, дівчинці було 10 років. З того часу багато води утекло, а Граф досі без тремтіння не може згадати це примхливе створіння. Проте, згідно із волею батьків – добрих сусідів, що мріяли цим шлюбом об’єднати володіння та родини, – Граф втратить весь статок на користь нареченої, якщо відмовиться від одруження. Ось якби вона сама розірвала заручини... У розпачі, він вигадує доволі хитромудрий план з випровадження небажаної гості. Але, якби в комедіях все йшло за планом, хто став би їх дивитись?.. Блискучий стиль, жвава й стрімка дія, добірний соковитий гумор та життєрадісна, грайлива атмосфера п’єси зробили її безумовним театральним хітом, що дарує щиру радість та насолоду театралам по обидві сторони рампи.