Антон Бегменко

Вистава «Орфей: public talk» об'єднує в собі жанри стендапа, ток-шоу і заснований на давньогрецькому міфі про Орфея і Еврідіку. Ми застаємо головного героя в момент, коли він втратив свою кохану, не зміг повернути її з царства мертвих і, залишившись один, вирішив безупинно співати пісні про вічне кохання.   У виставі Орфей потрапляє в наші дні і опиняєтся на ток-шоу, де ми намагаємося розібрати його ситуацію, а також почути думки інших на цей рахунок: курочки Софії, штучного інтелекту, самого Ведучого та навіть глядачів. Вистава зачіпає теми самотності, інституції шлюбу, тему стосунків чоловіка і жінки, а також намагається з'ясувати, чи існує ця горезвісна «вічна любов», про яку співається в піснях, пишеться в книгах і розповідається в казках. Чи існує вона в наші дні, або ж так і залишилася міфом.  

Кожен із нас протягом життя проходдить власні рівні ідентичності, які постійно змінюються. Але якщо прийти до остаточного усвідомлення себе – це буде означати крах. Життя закінчиться і тепер лишається тільки впасти. Усе життя складається із того, що ми падаємо. Якщо не падати, не буде розвитку. Впасти – це означає стати іншим, зруйнувати ідентичність, не дотримуватися її. Тому що сенс будь-якого формування – це деформація. Стабільності не існує. І для того щоби жити, потрібно падати. Падати як Аліса. Творчий плід кероллівського абсурду і прекрасноквіткового фанк-футуризму – вистава «ALICE IN WONDERLAND».

«APOLLO» - перформативно-пластична вистава, натхненням для створення якої став балет Ігоря Стравінського «Аполлон Мусагет».   Основою вистави є історія митця, що шукає своє місце та призначення, постійно перебуває у стані неспокою, знаходиться перед необхідністю робити вибір та брати за нього відповідальність.   Роль APOLLO, митця чи мисткині, постійно мігрує між акторами та актрисами, кожен з яких по-своєму відчуває цю роль та її функції. Через рухи та тексти вони фантазують і досліджують, чи можливо формувати простір, в якому живеш, чи хочуть вони це робити, чи потрібні вони цьому простору і що буде, якщо його покинути.   У виставі також з'являється персона самого Стравінського. Відомо, що він вважав себе космополітом, кілька разів змінював громадянство і не був пов'язаний лише з одним домом чи місцем. Це також є важливим фактом для нашої історії, в яку ми сподіваємося забрати і вас, шановні глядачі. І, можливо, ця космополітична подорож зіштовхне вас із особистими питаннями до вас самих.