З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Андрій Опіок

Андрій Опіок

Актор, режисер, асистент режисера.

Провідний майстер сцени, актор театру, помічник режисера, у театрі з 1990 року
Член Національної спілки театральних діячів України з 1990 року

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актор  є  резидентом театрів:
Мирослав Петій
Художній керівник

Закарпатський академічний обласний театр ляльок створений в Ужгороді 1980 року. У 1988 році одержав приміщення в центрі міста на площі Театральній, де у 20-х роках минулого століття діяв перший у краї Руський театр «Просвіта», оснований геніальним М. Садовським. Очолює колектив директор-художній керівник Мирослав Петій, фахова людина з досвідом організаційної роботи. Творчий процес здійснюється трупою у складі 15 осіб, серед яких заслужені артистки України Світлана Кобзиста та Елла Григор’єва, провідні майстри сцени Микола Карпенко, Андрій Опіок, Олена Пишка, Лариса Кривчик, Тетяна Сударєва, актори Юлія Чеховська, Павло Проданюк, Олександр Бєліков, та здібна театральна молодь Ярослава Яник, Дмитро Ємець, Ганна Ліпчей, Іванна Павлюк під керівництвом головного режисера, заслуженої артистки України Наталії Орєшнікової. Візуальною частиною творчих проєктів опікується головний художник Паола Полуденна. Багато сил у популяризацію театру прикладає керівник літературно-драматургічної частини Ніна Малишка, завдячуючи чому вийшло друком вже дві книги-альбоми - «Театр граючої ляльки Срібної землі» (2015) та «Лялькове Закарпаття. «Інтерлялька» у фестивальному русі європейського театрального простору» (2018). Враховуючи географічне положення, багатонаціональний склад регіону, ретельно формується репертуар, у якому близько 45 вистав. Чільне місце займають українські автори. Для задоволення потреб нацменшин включені казки народів світу. Завдяки освоєнню фольклорних традицій краю театр має неповторне обличчя. Новий етап творчої діяльності розпочався у 1990, коли театр ініціював проведення Міжнародного фестивалю театрів ляльок «Інтерлялька», який став першим подібним форумом в Україні. У 1997 його включено до Всесвітньої асоціації лялькарів (УНІМА). У 2019 проведена XVIІ «Інтерлялька». Фестиваль сприяє зміцненню творчих зв’язків між театрами України та країн Карпатського Еврорегіону й Західної Європи. Укладена партнерська угода з Кошицьким театром ляльок (Словаччина). Колектив театру активно включився у реалізацію грантових проєктів, має на рахунку декілька успішно реалізованих. Багато чисельні глядачі, шанувальники Закарпатського академічного обласного театру ляльок всіх вікових категорій називають свій улюблений театр коротко – театр «Бавка». Саме таку афішну назву взяв собі колектив театру у 2005 році. Чому саме Бавка? Колись у верховинських селах так називали будь-яке театральне видовище, крім того, до складу традиційного лялькового «вертепу», окрім музикантів та співаків, входив «бавіля», тобто той, хто працював з ляльками — бавками. Отож, назва театру «Бавка» символічна. І його вистави не залишаються поза увагою як глядачів, так і професіоналів, що дають їм високу оцінку на престижних міжнародних театральних фестивалях.

Ми знайшли 19 вистав, в яких
бере участь Андрій Опіок

Ми живемо у світі, де на перший погляд нас оточують друзі, але чи так є насправді? А хто такий друг? А друзів має бути багато або тільки один? А чи можна ділити дружбу ще з кимось? А що означає вираз - «мій друг»? В якому сенсі «мій»? Тільки мій і нічий більше? Й взагалі, що таке дружба? Актуальність цих питань виникає і хвилює нас у всі часи. А тим більш сьогодні, коли всі сховались у віртуальному світі за грою, або за спілкуванням у соціальних мережах, коли діти, та й дорослі відвикають будувати справжні відносини між собою. Ось, наприклад, герої вистави «Трям! Привіт!». Романтичний Їжачок вважає своїми друзями Ведмедика й Зайця. А Ведмедик рахує своїм другом тільки Їжачка і нікого більше. Й кожен з них по-своєму правий... чи неправий? Як правильно поступити у складній та небезпечній ситуації, з якою швидкістю можна прийняти важливе і єдине правильне рішення? Відповіді на подібні питання намагаються разом з глядачами знайти автори вистави.

Вистава «У нашім раї на землі» Закарпатського академічного обласного театру ляльок є спробою за допомогою театральний засобів, візуалізації, музики, співу, акторського втілення та ляльки – живити поетичні образи, наблизити поезію Кобзаря до сучасної дитини.

Олександр Іванович Кандиба (1878 - 1944) — український письменник, поет, драматург. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь, і вони по праву входять до скарбниці української класичної літератури, включені у шкільні програми. Дитяча драматургія Олександра Олеся складається з інсценізацій народних казок - «Івасик-Телесик», «Лісовий цар Ох», «Лисичка, котик і півник», «Микита Кожум’яка»; власних драм-казок - «Бабусина пригода», «Бабусі в гостях у Ведмедя», «Ведмідь у гостях у Бабусі», «Грицеві курчата», «Мисливець Хрін та його пси», «Водяничок», та п’єси-казки алегоричного змісту «Злидні». Вистава Закарпатського академічного обласного театру ляльок за п’єсою Олександра Олеся «КОТИК І ПІВНИК» – про взаємодопомогу та справжню дружбу, яка перевіряється в біді.

Автор п’єси, режисер, художник-постановник - Юлія БІЛІНСЬКА, старший викладач кафедри майстерності актора та режисури театру анімації Харківського Національного університету мистецтв імені І.П.Котляревського, режисер «San-San Theatre», стипендіат програми Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia». Вистава Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Сни Ахнеуса» - це історія про боротьбу Ангела і Смерті за людину. За людину, яка, здається, втратила все людське у гонитві за багатством. Лихвар Ахнеус опинився на самому краю власного життя, але чомусь саме цьому скнарі надається другий шанс. Може бути, тому, що він ще здатний зазирнути у своє минуле і зрозуміти, що «Заробляй і накопичуй» - це далеко не найважливіший принцип в житті. А можливо, вистава «Сни Ахнеуса» - це просто мудра казка, яку розповідають Ельфи – добрі помічники фінського Йоллупуккі. Вистава «Сни Ахнеуса» - для тих, хто любить творчість Чарльза Діккенса і взагалі світлі казкові історії. СЛОВНИЧОК ЙОЛЛУПУККІ - (фін. Joulupukki) - в пізній фінської традиції - Різдвяний дід, який дарує подарунки дітям на Різдво Христове. АХНЕУС - (фін. ahneus) у перекладі з фінської мови означає «жадібність». ОННІ - (фін. onni) у перекладі з фінської мови означає «щастя, радість».

Стара-стара, всім добре відома казка про трьох поросят поставлена як пародія на кращі голлівудські традиції – з легкою ностальгією за „ретро”. У виставі використані мелодії 30-40 років минулого століття і музика Чарлі Чапліна до фільмів „Вогні великого міста” і „Нові часи”.

Вистава складається з двох частин: перша - ”Як батько сина оженив” та друга „Як дурень сокиру дістав”. Дві сюжетні лінії доповнюють одна одну спільною темою родинного виховання та родинних традицій. Від сім’ї залежить, ким виросте майбутнє покоління, бо сокира в руках у розумного – це розбудова, а у дурня – розруха. Легкий віршований текст вистави збагачений народними музичними мелодіями на основі українського фольклору. Сценографічні образи вистави - декорацію, костюми, ляльок поєднують два воли як символ українського етносу. Називаючи „Дерев’яне диво” ляльковою забавою, постановники намагалися розкрити сюжет в жанрі фольклорно-етнічного театру.

В основу п'єси чеського драматурга Ладислава Дворського покладена зворушлива, романтична історія принцеси Ярмилки, зачарованої злим Чаклуном і врятованої безстрашним принцом Іржі. Створена за мотивами народних казок, п'єса зацікавила закарпатських лялькарів, які відтворили цю історію на сцені в жанрі „фолк”. Вистава „Принцеса-стрибунка” по праву відноситься до золотого фонду Закарпатського обласного театру ляльок. У виставі зайняті провідні актори театру.

Відомий всім сюжет чудової казки Андерсена, покладений за основу вистави Закарпатського обласного театру ляльок „БАВКА”. Веселий Солдат з народною кмітливістю перемагає Відьму, великих Псів та Короля, завдяки чому досягає верхів багатства і влади, але це його не змінює, він залишається собою і завойовує кохання Принцеси. Вистава „Чарівне кресало” – творча робота здібної молоді театру. Своєю емоційністю вона сприяє підвищенню оптимізму, самопочуття юних глядачів, поглиблює знання світової дитячої класики, розширює світогляд.

Вистава “Бармалій”– це музичне шоу з танцями, піснями та грою з ляльками, яке містить в собі все, що придумав добрий казкар Корній Чуковський. Головні герої - неслухняні діти Таня і Ваня, які тікають від батьків погуляти в Африку. Тут з ними відбуваються найрізноманітніші пригоди, серед яких – зустріч із злим Бармалієм, а також Крокодилом, Горилою та іншими тваринами. Виручає із біди наших героїв лікар Айболить.

Театр «Бавка» вирішує п’єсу знакового російського драматурга за відомим твором Астрід Ліндгрен „Малюк та Карлсон” як спогад про дитинство, в якому неможливе стає можливим, та про добро, на яке має право кожна дитина. У виставі Закарпатського театру добром просякнуті всі – від Сажотрусів до, як не парадоксально – Фрекен Бок, яка виявляється людиною, яка за сутністю залишилася великою дитиною.

„Стійкий олов’яний солдатик” - одна з кращих вистав театру, вона була нагороджена Дипломом НІІ Міжнародного незалежного фестивалю театрів ляльок у м. Потсдам (Німеччина). Режисер М. Мільмейстер зробив спробу поєднати два види театрів – власне ляльковий та пантоміми. Незвичне подання фабули, яскрава гра акторів зуміли перетворити відому дитячу казку на улюблену виставу для всієї родини. На сцені відбувається справжнє диво – стійкий олов’яний солдатик та крихка балеринка відстоюють своє право на щастя, своє кохання і гинуть, навіки об’єднавши свої серця. Сумно, але ж таке буває. Добрий казкар Андерсен розповів зовсім невеселу історію, однак напрочуд красиву і романтичну. Чудове музичне оформлення, майстерно виконані яскраві ляльки допомагають донести основну ідею вистави: „Кохання не можуть згубити злі чудовиська, тролі потворні, бо воно у вогні не горить, бо воно у воді не потоне”.

Це історія Ослика, який пішов від Діда з Бабою шукати легкого життя. Він зустрічає у дорозі Ведмедя, Лиса та Вовка і переконується, що насправді найкраще чесно працювати, ніж потрапляти в халепи. Його пригоди жартівливо та іронічно розкривають актори театру. У формі гри діти засвоюють просту істину, що тільки невтомною працею можна заслужити повагу людей.

Людина приходить у світ, сповнена найчистіших задумів, сподівань, прагне досягти щастя та гармонії. Але з часом наповнюється купою негативних рис, вчинків, забуває про головне, псує свою первозданну чистоту. Та коли вона наближається до певної межі, подібно до того. як заїжджена коняга заходить у глухий кут, в глибині душі виникає нестримне бажання спробувати змінити дійсність, повернутися до чистих джерел дитинства. Саме про здатність здійснити вчинок, про бажання змінити себе і світ навколо себе на краще вистава «Коняги» закарпатського театру «Бавка».

Нова прем’єра Закарпатського театру ляльок побудована на містичних сюжетах маловідомих верховинських казок. Всі “страхітливі” події подаються режисером та акторами з добрим гумором. Герой карпатського фольклору опришок Пинтя йде туди, де “...за мідною хащею, за скляною горою лежить Закляте Місто...”, щоб знайти свою долю. На шляху Пинтя зустрічає зачарованого Пса Кудлоша та мертвого Блукаючого Вояка, и вони разом вирушають на пошуки свого щастя. Наближення до першоджерел доповнює те, що всі актори, як справжні сільські музики „вживу” виконують верховинські коломийки та грають на народних музичних інструментах.

Загальновідому класичну казку Івана Франка «Фарбований лис», у якій висміюється хитрий Лис Микита, який обдурює всіх тварин, постановники однойменної вистави вирішують у жанрі детективу. Побудована вистава на принципі масок, адже, як співають персонажі «…всі давно взяли за моду маски не своїх ролей…», «… люди ховаються за масками звірів, звірі ховаються у людську шкіру...» Завдяки хитрості Лис Микита досягає високого положення в ієрархії звірів і користується незаслуженими привілеями. Він впевнений, що його не спіймають і не викриють. Зухвалість, жадібність, нечесність Лиса викликають не лише сміх, але і осуд. Вистава повчає, що люди не повинні бути такими, як Лис та його оточення, і не треба брехати ні собі, ані іншим: Треба навчитись брехню відрізняти, Й не доведеться масок вдягати! Звірі та люди, маски зніміть, Справжні обличчя свої покажіть!

Закарпатський академічний обласний театр ляльок поставив на свої сцені п’єсу «Цирк Івана Сили» письменника з Ужгорода Олександра Гавроша, яка виборола першу премію в номінації «П’єса для дітей» літературного конкурсу «Коронація слова-2011». Перший закарпатський мюзикл із ляльками присвячений уродженцю села Білки, найсильнішому чоловікові XX століття, засновникові закарпатської школи силових мистецтв Іванові Фірцаку (Кротону). Іван Фірцак у 20 років покинув рідний карпатський край й у пошуках заробітків вирушив до Праги. Тоді він ще не знав, що йому судилося стати «найбільшим силачем століття» (як писала про нього американська преса), чемпіоном Чехословаччини зі штанги та боротьби, чемпіоном Європи з культуризму. Не знав, що йому аплодуватимуть у 64 країнах світу, що сама англійська королева вручатиме йому пояс, манжети та шолом, оздоблені золотом та діамантами, що люди назвуть його Іваном Силою. Сьогодні Іван Фірцак повертається до земляків. Доклав до того зусиль Олександр Гаврош, написавши повість «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу», а відтак на її основі – п’єсу, яку і втілено на сцені.. Вистава театру про те, що на шляху до будь-якої мети перед людиною виникають перепони. Але все можна подолати, якщо вірити у власну силу та наполегливо працювати. Вистава театру про те, що сильними ми стаємо тоді, коли гуртуємося навколо доброї справи. Вистава театру про те, що: «Та маєш завжди про одне пам’ятати: До сили ще серця потрібно додати!»

Виставу закарпатських лялькарів "Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода" розігрують два актори. Це театральна версія казки зі словацького епосу. Головний герой Валибук вирізняється такою надзвичайною силою, що всіх відлякує. Та все починає змінюватися. Здолавши безліч перешкод, мужній парубок рятує викрадену принцесу. А отже – виборює своє щастя! П'єсу "Валибук та Довгоборід" написав відомий сучасний словацький драматург Павол Угер - актор, лялькар, сценограф, теле- та кіносценарист, режисер та драматург. Створено п'єсу на основі словацької народної казки, яку, як й багато інших, у ХІХ столітті записав словацький збирач народних легенд, оповідань та казок Павол Добшинський (Dobšinsky) (1828-1885 рр). Виставу «Про Валибука, Принцесу Небійся та Довгоборода» Павола Угера створено у рамках реалізації Проекту «ОТР 1360. Казок веселкове намисто. Представлення словацького фольклору засобами театрального лялькового мистецтва» за підтримки Українського культурного фонду.

В одній затишній сироварні живе сім'я сірих мишей. Все у них було прекрасно - теплий будинок, люблячий син і багато-багато сиру аж до появи нових мешканців - сімейства білих мишей. Відтоді безтурботне життя в сироварні закінчилося. Але діти з обох сімейств не звертають уваги на чвари дорослих, вони вирішили ніколи не розлучатися, чого б їм це не коштувало. Дорослі напевно пригадають схожу, не дуже веселу історію. Зате в цій виставі фінал дуже щасливий і несподіваний! У репертуарі майже кожного дитячого театру є спектакль за п'єсою «Всі миші люблять сир», угорського автора, драматурга і режисера Урбана Дюли - адже історія про мишенят Шому і Фружі вже облетіла весь світ услід за історією про Ромео і Джульєту!

Лісова пісня
« Лісова пісня » Феєрична драма

«Лісова пісня» у виконанні закарпатських лялькарів звучить як поема екстазу. Саме тут розгортається дія, навіть дійство, магнетичне, захопливе і попри широку відомість твору Лесі Українки – непередбачуване. Зовсім по новому, без хрестоматійної театральщини звучить текст геніального твору, красивої трагічної лісової казки про те, як цариця ліса Мавка покохала простого селянина. Чари ліса не змогли відірвати людину землі від його повсякденної роботи і Мавка гине. З виставою «Лісова пісня» колектив театру брав участь у: - ХІІ Міжнародному фестивалі театрів для дітей «Інтерлялька-2010” (м.Ужгород, 2010), де дипломом «За кращу жіночу роль» нагороджена актриса Наталія ОРЄШНІКОВА; - Всеукраїнському фестивалі «Ні, я жива, я буду вічно жити!» (м. Львів, Україна, 2011); - у Всеукраїнському фестивалі вистав за п’єсами Лесі Українки (м. Луцьк, 2011), отримано Диплом лауреата премії ЛМВ НСТД України «Галицька Мельпомена».