Андрій Невмержицький

Невелике містечко Лінен, у якому живуть люди-пороки – Жадоба, Блуд, Гнів, Гординя, Зневіра та інші. Під час занурення у виставу виявляється, що реальність ближче, ніж здається. Коли найрідніші люди цінують більше нову газову пліту та статуетки-божки або зачіску, аніж один одного. Коли людське життя нічого не варте, головне, чи будуть пиріжки на поминках? То чи виліковні людські пороки? Чи є у людства шанс? Останній день людства не настане ніколи, поки є хоч одна людина, яка зійде на ешафот... За нас...

Це історія жінки, за вікном якої, немов трамвайчик, проноситься життя з його трагедіями і комедіями, святами і буднями, зустрічами і розставаннями… Хтось пізнає в ній свою маму, старшу сестру, подругу, хтось дружину, а дехто й саму себе… Все відбувається на кухні головної героїні напередодні Нового року… Сюжет тут доволі простий, але не він є особливістю цієї інтимної вистави-концерту, в основі якої пісні барда Леоніда Сергєєва. На сцені нічого зайвого, лише чесна гра Ірини Мельник, живий музичний супровід та кухонна табуретка, ось і весь рецепт вдалої постановки. Актрисі не потрібен реквізит, вона працює з уявними предметами так майстерно, що ми також починаємо їх бачити, і у світі її «кухні» нам всього вистачає.