З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Андрій Луценко

Андрій Луценко

Актор, режисер.
Заслужений артист України

Актор театру і кіно, режисер-постановник, викладач Маріупольського коледжу мистецтв, учасник АТО. Понад 70 ролей Андрієм зіграно в Івано-Франківському академічному національному драматичному театрі, але воєнні події привели талановитого актора на схід України, до Маріуполя. Сьогодні працює в Маріупольському драматичному театрі.

Чоловік родом із міста Бориспіль – одного з прадавніх міст Київщини. Актором хотів стати з дитинства. Хоча хлопця цікавили й інші професії. Зокрема, він мріяв стати слідчим, льотчиком чи військовим. У старших класах Андрій більш-менш визначився і зрозумів, що бачить себе саме актором. Він брав участь у шкільній самодіяльності. А пізніше грав у народному аматорському театрі «Березіль» в місті Бориспіль. Після армії вступив до Київського державного інституту культури на факультет «театральна режисура», де отримав професію і режисера, і актора. Але в житті більше полюбляє грати, ніж ставити вистави. Немало ролей Андрієм було зіграно в Криворізькому, Білоцерківському театрах, та найкраще розкрився талант актора в Івано-Франківському національному драматичному театрі, в якому він почав працювати в 90-х роках і де успішно відслужив 21 сезон. Саме там сформувався як актор і режисер-постановник.

Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актор  є  резидентом театрів:
Володимир Кожевніков
Володимир Кожевніков
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Початком театру в Маріуполі прийнято вважати 1847 рік, коли до міста вперше приїхала театральна трупа під керівництвом антрепренера В. Виноградова. Придатної будівлі Маріуполь не мав на той час, і тому вистави давали в орендованому амбарі на Єкатерининській вулиці (нині Нікопольський проспект). У 1850—1860-і роки в амбарі на своєму подвір'ї місцевий житель Попов влаштував перше театральне приміщення — «Храм музи Мельпомени». А 1878 року в місті Маріуполі була заснована перша професіональна театральна трупа. Власне від цієї дати й вираховує свій початок міський драматичний театр (нинішній Донецький академічний обласний драматичний театр). 1884 року затверджено статут Маріупольського музично-драматичного товариства, члени якого ставили аматорські вистави, влаштовували концерти, сприяли естетичному вихованню мешканців міста. Знаменна подія сталась у Маріуполі 8 листопада 1887 року — якщо раніше театральні трупи працювали в місті у непридатних приміщеннях, то цього дня було вперше відкрито спеціально зведену коштом В. Л. Шаповалова театральну будівлю, яка отримала назву Концертна зала (згодом Зимовий театр). Це театральне приміщення мало велику сцену, зручні крісла, окреме місце для оркестру та глядацьку залу на 800 місць. Театральний сезон відкрився постановкою п'єси М. Гоголя «Ревизор». Роль Городничого зіграв сам володар театру і антрепренер. З отриманням власної стаціонарної сцени Маріуполь перетворився на значний культурний осередок наприкінці XIX — на початку ХХ століть. Тут відбувалися гастролі видатних майстрів українського театру — М. Кропивницького та І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського, М. Старицького. У 1920-ті роки в Маріуполі працював драматичний колектив «Новий театр» під керівництвом А. Борисоглібського. У 1934 році на основі міського драматичного театру створено Вседонецький музично-драматичний театр з постійним місцем перебування в Маріуполі (художній керівник — А. Смирнов, головний режисер — А. Іскандер). 18 квітня 1936 року в міському театрі відбулася зустріч із заслуженим артистом, оперним співаком Михайлом Гришком. У листопаді 1936 року Маріупольський державний російський музично-драматичний театр показав п'єсу О. Корнійчука «Платон Кречет» — нерідко саме дата цієї прем’єрної вистави новоствореного першого стаціонарного закладу культури подається як дата створення сучасного театру (принаймні так було в літературі доби СРСР). Новостворений театр уперше виїхав на великі 4-місячні гастролі в квітні 1937 року — до міст Сталіно (нині Донецьк), Макіївка, Полтава, Кременчук, Суми та Харків. По ІІ Світовій війні 1947 року російський драматичний театр у Маріуполі було закрито. 1959 року діяльність театру було відновлено — будувалась нова стаціонарна театральна сцена, набиралась трупа, готувались нові постановки. Тоді ж Маріупольському театру було присвоєно статус Донецького державного. Урочисте відкриття новозбудованого театрального приміщення в Маріуполі відбулося 2 листопада 1960 року прем'єрним показом вистави «Иркутская история» за п'єсою О. Арбузова. 1978 року Маріуполь урочисто відзначив 100-літній ювілей міського театру, у зв'язку з чим Донецький державний російський драматичний театр був нагороджений Орденом Пошани. 1985 року було відкрито малу сцену театру. Визнаючи заслуги закладу в розвиткові театрального мистецтва, 12 листопада 2007 року Наказом Міністерства культури і туризму України театрові було присвоєно статус академічного. В 2016 році Донецький академічний ордена Пошани обласний російський драматичний театр було перейменовано на Донецький академічний обласний драматичний театр.

Ми знайшли 9 вистав, в яких
бере участь Андрій Луценко
Голомоза співачка
« Голомоза співачка » Антип'єса на одну дію

Класика абсурду від родоначальника жанру, лідера європейського театрального авангарду ХХ століття. П'єса – одна з найвідоміших і часто виконуваних саме тому, що є зрозумілою і цікавою майже для всіх, від естетів та інтелектуалів до далеких від театральних витребеньок обивателів. Несподівана, парадоксальна і смішна, вона дає нам можливість подивитися на себе і своє повсякденне життя під незвичним кутом, здивуватися, злегка вжахнутися і, звичайно ж, досхочу повеселитися! Ось тільки не варто сподіватися побачити у виставі голомозу співачку…

Над безтурботним життям гульвіси Графа несподівано згущуються темні хмари: в маєток прибула наречена, з якою він повинен укласти шлюб за батьківським заповітом. Коли вони зустрічались востаннє, дівчинці було 10 років. З того часу багато води утекло, а Граф досі без тремтіння не може згадати це примхливе створіння. Проте, згідно із волею батьків – добрих сусідів, що мріяли цим шлюбом об’єднати володіння та родини, – Граф втратить весь статок на користь нареченої, якщо відмовиться від одруження. Ось якби вона сама розірвала заручини... У розпачі, він вигадує доволі хитромудрий план з випровадження небажаної гості. Але, якби в комедіях все йшло за планом, хто став би їх дивитись?.. Блискучий стиль, жвава й стрімка дія, добірний соковитий гумор та життєрадісна, грайлива атмосфера п’єси зробили її безумовним театральним хітом, що дарує щиру радість та насолоду театралам по обидві сторони рампи.

Чекають на вас Карабас Барабас, Ліричний П'єро, шалапут Буратіно, Пес Артемон і, звичайно, Мальвіна, Пісні і танці, веселощі й сміх Буде вистава цікавою для всіх!

Дія п'єси відбувається в окупованому Донецьку напередодні Нового року. У квартирі Антоніни Войтехівни цього святкового вечора збирається досить строката компанія, а замість Діда Мороза до них приходить загін «МГБ ДНР»...

Пам'ятаєте старовинну загадку про вовка, козу і капусту, яких потрібно переправити на інший берег річки поодинці, але так, щоб все залишилося в цілості? Так от перед Міланом цієї ночі стоїть завдання куди складніше: раз у раз в магазині з'являються несподівані візитери і він має зробити так, щоб коханка не дізналась про грабіжника і не зіткнулася з дружиною, дружина не здогадалася про грабіжника й коханку, грабіжник благополучно забрав награбоване, а він, Мілан, вийшов сухим з ​​води, списавши на нічне пограбування порядний борг перед магазином, де йому пощастило працювати заступником директора... Чи вийде з цього щось – побачите, адже спостерігати за цією веселою метушнею вкрай захопливо!

6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

Реальна хроніка доленосних для всіх нас подій або класичний сюжет боротьби світла та темряви? Звичайні українці або відомі мандрівні образи світової культури? Суворий вирок минулому або спроба рефлексії на важливі теми мовою мистецтва? Актуальна за змістом, незвична за формою і дуже цікава за жанром п'єса Неди Нежданої це один з перших художніх текстів, присвячених подіям української Революції Гідності. Властиві містерії героїчний сюжет, поєднання високого з буденним, архетипічність персонажів і присутність потойбічних сил, масштабність та видовищність якнайкраще підходять для відтворення духу великих історичних подій. Недарма саме містерія стала тим родючим джерелом, з якого вийшов колись увесь сучасний європейський театр.

Мир вашому дому
« Мир вашому дому » Дуже проста історія

Основою для п'єси послужив цикл оповідань Шолом-Алейхема про Тев'є-молочника. Повна чудового гумору, світлої життєвої мудрості, кумедних і драматичних колізій історія українського єврея Тев'є та інших не менш колоритних мешканців села Анатівка була створена на початку минулого століття. В середині його – прогриміла бродвейським мюзиклом «Скрипаль на даху» та його екранізацією, а в 80-х набула нового життя в п'єсі Григорія Горіна. І в кожному з втілень звичайний бідний молочник, який намагається влаштувати і зберегти своє маленьке сімейне щастя в непрості (а коли вони були прості?) часи, полонить наші серця дивовижною силою духу, гідністю, людяністю і філософським ставленням до життя. Так і виходить, що вже котрий десяток років Тев'є вперто тягне свій візок у гору, прокладаючи шлях через кращі сцени світу.

За двома зайцями
« За двома зайцями » Міщанська комедія

Записний франт і серцеїд Свирид Петрович Голохвостий у спробі поєднати невигубну любов до красивого життя і неждано виниклу сердечну схильність готовий вплутатися у відчайдушну авантюру, адже тяжке фінансове становище диктує необхідність вигідного шлюбу з нелюбою, а душа так і тягнеться до бідної красуні. Колоритна жива мова, яскраві пізнавані персонажі, соковитий гумор і неминуща життєва мудрість: вічна історія протистояння розуму і почуттів, форми і змісту, істинної краси і дешевого мішурного блиску – недарма ця комедія мало не півтора століття не сходить з театральних підмостків.

Зневірившись у справжніх щирих почуттях, мсьє Амількар вирішив більше не пускати свої відносини з людьми напризволяще, а просто найняти трьох незнайомців для виконання ролей старого відданого друга, милої слухняної дочки і люблячої турботливої дружини аби гарантовано убезпечити себе відтепер від майбутніх розчарувань, нового болю й гіркоти…