З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Альона Волкова

Альона Волкова

Актор.

Волкова А. Л. працює в театрі з 2000 року.

Біографічні дані:
Місце народження: Україна, місто Хмельницький
Освіта: Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв
Актриса  є  резидентом театрів:
Андрій Ковальчук
Андрій Ковальчук
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 1
6.0
6.0
6.0
6.0

В 1931-му році на Північному Кавказі у місті Новочеркаську було засновано пересувний театр для української діаспори, який називався Північнокавказький крайовий український драматичний театр. Та доленосною для нього стала поїздка у Мінеральні Води восени 1931року. Саме тоді там лікувався відомий державний і політичний діяч Григорій Петровський. Він відвідав усі вистави колективу. А після одної з них, запросив артистів крайового українського драматичного театру до себе. З тої пори, очевидно завдячуючи спонсорській допомозі політика, до назви додалося його ім’я – драматичний театр ім. Г.І. Петровського, під яким театр був 78 років. 1932 р. колектив переїжджає до Краснодару. А ще через рік, 1933-го перебирається до України. З переїздом змінилась і назва. Він став Вінницьким пересувним робітничо-колгоспним театром, хоча й базувався в Бердичеві, виїжджаючи з виставами до Вінницької, Житомирської, Київської та інших областей. Керувати ним продовжував С. Чернявський, а художню частину очолив Г. Лаврик. 1935 року колектив був у відрядженні в місті Києві. Відвідавши виставу академічного українського драматичного театру імені Івана Франка, ближче познайомившись з їхніми артистами та режисерами, колективи заклали міцні відносини. Театр імені Івана Франка взяв шефство над молодою трупою. Відчутну творчу допомогу артистам надавали народні артисти СРСР Г. Юра, А. Бучма, Ю. Шумський, І. Паторжинський, М. Литвиненко-Вольгемут, А. Крамов. Уславлені майстри сцени брали участь у постановках, грали у виставах, виступали з лекціями, що було хорошою школою для молодих артистів. В лютому того ж року театр отримав статус обласного, який мав би знаменувати осілість трупи. Та вже в 1938 році увесь колектив знову переїжджає. Цього разу до м. Кам’янця-Подільського — адміністративного центру новоствореної області. Але й там не довелось навіть добре звикнути до сцени. Розпочалась Велика Вітчизняна війна, і трупу, разом з родинами, відправили у тимчасову евакуацію. Так, тільки з 4 серпня 1941-го року по жовтень 1943-го театр відвідав двадцять шість пунктів: міста Закавказзя, Середньої Азії, Далекого Сходу, Півночі. В 1944 році, після визволення України від німецько-фашистських загарбників, мистецький колектив повернувся до свого краю. Радісна звістка зустріла Петровців в місті Есентукі. Згідно наказу №128 Вказівкою Кам’янець-Подільського обкому КП(б)У та облвиконкому від 15 жовтня 1944 року Припиняються гастролі театру на КМВ і призначається реевакуація театру на Україну до міста Проскурова в обласний центр області. А 25 листопада в обласній газеті повідомлялося, що виставою “Украдене щастя” І. Франка він розпочав у Проскурові театральний сезон 1944-1945 рр. у 2007-му було організовано фестиваль «Театральна осінь» або «На краю осені з Мельпоменою». Основні цілі якого були – знайомство з сучасним театральним мистецтвом регіону, обмін досвідом і залучення більшого кола глядача. 25 березня 2009 року Хмельницький театр ім. Г.І. Петровського перейменовано на честь корифея українського театру Михайла Старицького. А у 2012 році за високі творчі досягнення та мистецький рівень театру ім. М. Старицького надано статус «Академічний». 2019р. відкриття Малої сцени. Проведення Всеукраїнського театрального фестивалю «Starytskiy Theatre Fest-2019».

Ми знайшли 9 вистав, в яких
бере участь Альона Волкова
Свято онлайн
« Свято онлайн » Інтернет екшн

Вистава яка зможе перевернути не одну свідомість! У світі, в якому віртуальна реальність з кожним днем все більше замінює справжнє життя, нам стає досить складно відрізнити одне від іншого. Інтернет існування перетворюється в невід’ємну частину буденності усіх людей. Неначе, там, у всесвітній павутині, є все, що можна собі тільки забажати – ідеальні фото, на яких все подано в найкращому вигляді, вірні друзі, які уважно стежать за кожним нашим кроком та лайкають всі наші пости, там є «справжнє» романтичне кохання з ліричними піснями та мільйонами троянд, що, правда, абсолютно без аромату. .. Віртуальна реальність! Чи не те це місце, куди масово втікає сучасна молодь, шукаючи там краще життя. Не відриваючись від екранів електронних пристроїв підлітки спілкуються, співчувають, кохають, заздрять, ненавидять… Та чи можуть ці почуття замінити реальні? Особливо, коли кордоном між двома дійсностями стає справжнє життя дитини!

Тев‘є Тевель
« Тев‘є Тевель » Трагікомедія

Дія п’єси розгортається у дореволюційній Росії, в селі Анатівка, де з давніх пір жили разом росіяни, українці і євреї. Молочник Тев’є, якого українці нарекли Тевелем, – батько чотирьох дочок, і головне для нього – це щоб кожна  вдало вийшла заміж. Але дочки щастя розуміють по-своєму: старша виходить заміж за бідного, середня їде зі своїм обранцем-революціонером в Сибір, а молодша залишає родину і змінює віросповідання через кохання до православного…

Мріяли якось українські чоловіки жити, як єгипетські фараони, щоб жінки кожного ранку ноги цілували. Та мрії не завжди здійснюються. А часом, навіть коли здійснюються, то навпаки! То які ж фараони можуть вийти з наших чоловіків – дізнаєтесь з нової вистави театру імені М. Старицького.

Ну хто з дітей не мріяв, щоб його тато був справжнім супер-героєм? Коли ж виявляється, що твій тато Пітер Пен, усе життя і правда перетворюється на казку. У ньому з’являються чари та загадки… От тільки фінал у таких історій, нажаль, не завжди щасливий… Історія «Мій тато – Пітер Пен» – це сучасна, зовсім не дитяча казка про складні відносини дітей з оточуючим світом. Шкільний булінг, який нашаровується на проблеми розпаду сім’ї – розлучення батьків – це та жорстока реальність, яка зараз знайома багатьом дітям. Та у маленького героя драми є дивовижний рецепт боротьби з різними страхами! Яким він готовий поділитися з глядачами нашої вистави.

Чарівний і небезпечний зимовий ліс... Дванадцять братів – чаклунів, які вміють керувати силами природи... Бідна падчерка, що в заметіль шукає проліски, і маленька примхлива королева, яка намагається підпорядкувати своїм примхам навіть матінку-природу...

Вічне питання – хто ж у сім’ї головний, чоловік чи жінка, повстає особливо гостро, коли цих жінки 3 – свекруха і невістки. У родині Кайдашів чоловікам залишається тільки слухатись, коритись і розбороняти коханих дружин.

За двома зайцями
« За двома зайцями » Музична комедія

Голохвастий, котрий, бажаючи вибратися із злиднів й збагатіти, почав залицятися до Проні Прокопівни, але не міг обминути своєю ласкою і красунечку Галю. Як каже народне прислів’я: «За двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш».

Вистава за мотивами англійскої народної казки «Троє поросят». Захоплююча розповідь, в якій описані пригоди трьох поросят-братів. Всі однакові на зріст, кругленькі, рожеві, з веселими маленькими хвостиками.

Клара одержала від хрещеного на Різдво не надто цікавий, на перший погляд, подарунок – лускунчика у подобі іграшкового солдатика. Ще й, на лихо, він одразу зламався. Однак під час Різдва стаються справжні дива. Лускунчик оживає і мандрує з Кларою дивовижними країнами, даруючи дівчинці море яскравих вражень. А втім, насолоду від цієї казкової мандрівки отримає не лишень Клара, а й кожен маленький читач.