З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Альона Дорофєєва

Альона Дорофєєва

Актор, режисер, автор музичного оформлення, помічник режисера.
Біографічні дані:
Місце народження: Україна
Актриса  є  резидентом театрів:
Сергій Дорофєєв
Сергій Дорофєєв
Художній керівник
6.0 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 2
6.0
6.0
6.0
6.0

За майже 80 років свого існування Луганський український театр гідно підтвердив своє право бути національно-культурним центром Луганщини добре відомим не тільки на Сході України, а й далеко за межами регіону. Слідкуючи за здобутками колективу протягом останніх сезонів його новітньої історії, глядачі мають можливість пересвідчитись, що у своїй дружній мистецькій родині театр зібрав людей надзвичайно відданих своєму покликанню. Свою історію театр розпочав у 1941 році в Харкові. До колективу, створеного під час Другої Світової війни для обслуговування військових частин і шпиталів, у 1943 році в Кутаїсі приєдналися актори з Вінниці та Запоріжжя. Повернувшись з евакуації, свій перший мирний сезон 1945-46 рр театр відкрив у Ворошиловграді (нині Луганськ). Майже півстоліття театр зазнавав численних реорганізацій, проте, у всі часи залишався форпостом національного театрального мистецтва на східних теренах держави, відкривав нові імена, співпрацював зі знаними митцями. Здобуття Україною незалежності стало для колективу початком справжнього розквіту, а в 2002 році він отримав статус «академічного». У зв'язку з російською агресією на Сході України в грудні 2014 року театр був змушений переміститися з тимчасово окупованого Луганська до підконтрольного українській владі Сєвєродонецька. Попри відсутність кадрів, матеріально-технічної бази та сценічного майданчику, театру вдалося відновитись, а в 2017 році колектив отримав у власність оновлену після капітального ремонту будівлю колишнього Сєвєродонецького театру драми. Сьогодні єдиний професійний театральний колектив на території української Луганщини уже має в штаті більше 120 працівників, випустив 37 прем’єр, побував у Польщі, 15-ти містах інших областей України та 13-ти на Луганщині, взяв участь у 12-ти фестивалях, 4-х міжнародних проектах, численних урочистостях і культурно-мистецьких акціях.

Ми знайшли 5 вистав, в яких
бере участь Альона Дорофєєва

За останні роки мільйони наших співвітчизників призвичаїлися до життя в кризових умовах і роблять все можливе, щоб протистояти обставинам. До того ж, давно відомо, що з життєвими труднощами легше справляється той, хто сміється над ними і вірить у краще. Комедія «Американська рулетка» сучасного українського драматурга Олександра Марданя пропонує глядачам зануритись у повсякденне життя однієї сучасної родини, де під час кризи, здається, все пішло догори дриґом. Усі члени цього звичайного сімейства, як годиться у кризовий час, думають переважно про гроші й до того ж стурбовані безліччю питань: як виплутатися із фінансової скрути? Зайнятися бізнесом чи почати шукати скарб у власній квартирі? Як зберегти родинне вогнище, яке от-от згасне? Як пережити ревнощі, виселення через борги, невістку-стриптизерку і загадкове зникнення кота? До чого призводить постійна плутанина з номерами квартир?.. А втім, питання ставити легше, ніж знаходити відповіді. То ж, родичі можуть поскаржитися на що завгодно, тільки не на відсутність пригод. Таке відчуття, що криза в країні породила кризу в мізках. Герої вистави потрапляють в найбезглуздіші ситуації, а інтрига закручується, як рулетка, та все ж персонажі дивують глядачів несподіваними знахідками на шляху до виправлення свого скрутного фінансового становища.

Весілля обов
« Весілля обов'язкове » Кухонна комедія на 1 дію

Багато речей у своєму житті ми робимо тільки тому, що деякі моделі поведінки нам знайомі, припустимі у нашому близькому оточенні й влаштовують наших рідних. Пригнічені не своїми бажаннями, ми робимо «як треба» навзамін тому, як справді хочемо чи вважаємо за потрібне. Нав'зані «цінності» позбавляють життя смаку, стають неактуальними у сучасному глобалізованому та інформатизованому світі. Проте навіть застарілі й стереотипні мають неабиякий вплив на прийняття нами рішень. Завдання героїні – знайти чоловіка протягом місяця, інакше її батько перепише бізнес на свого похресника. Майже в останній момент їй це вдається. Але з'явилася нова проблема – вона більше не хоче заміж. У п'єсі молодої української драматургині Вєсти Гунченко, яка була створена в рамках драматургічної школи «Культурний Центр Печерськ» 2020, зіштовхуються різні моделі поведінки. Виявити силу волі й наважитись взяти відповідальність за власний вибір – нелегко. Проте «збій в системі» врешті може покласти край існуванню за вказівкою і дати можливість зосередити зусилля на розкритті власного потенціалу.

Станція
« Станція » Комічне фентезі на 1 дію

«Бійся своїх бажань, вони можуть здійснитися», – свідчить французька приказка. Чого хоче жінка? І чи здійснення бажань робить її щасливішою? Героїні вистави – три незнайомі жінки. Кожна з них має свої проблеми й негаразди. Вони зустрічаються на загадковій Станції без назви, без каси, без телефону. В місці, де вони опинились, стаються дивовижні речі. Тут можна воскреснути з мертвих і враз завагітніти, стрибнути з парашутом і перетворитись на чоловіка… Те, що відбувається, нагадує сон або ілюзію, куди легко потрапити, але важко покинути. Жінки стають заручницями цього привабливого місця, в якому здійснюються всі бажання. ВСІ! Крім одного… Оманливий рай виявляється пасткою, з якої вибратися майже неможливо. Смішна, кумедна й водночас філософська комедія дає привід поміркувати: як часто в житті ми замислюємось над своїми бажаннями? Над своїми справжніми бажаннями? Найбільшими? Найпотаємнішими? Характерним і харизматичним героїням п’єси доведеться це зробити, якщо вони не хочуть залишитись на загадковій Станції.

За двома зайцями
« За двома зайцями » Міщанський каламбуръ під мериканські музики

Своєрідний рімейк однієї з найвідоміших п'єс рекордсмена української класики по кількості сценічних втілень своїх незабутніх шедеврів. Наслідуючи авторське визначення жанру, режисер-постановник створює «міщанський каламбуръ» з бурхливої суміші колоритних народних характерів. Ні в чім не поступається йому музичний супровід з хітів Річарда Чіза, відомого своїми жартівливими кавер-версіями пісень відомих поп і рок музикантів, що виконані в манері, яка нагадує стилістику Френка Сінатри, Діна Мартіна і Тоні Беннета. «Персона з шиком» і «рекордсмен в любовних справах» Голохвостий опиняється загнаним в глухий кут всюдисущим кредитором Йоською. «Женюсь!» – вирішує «натиральний джентльмен», аби «поправити своїх ділов», і зазіхає на гроші Проніного сімейства, які Прокіп і Явдоха Сірки віддають на посаг за єдину дочку. Проня щойно повернулась з «пенціону», в якому цілісінький місяць вивчала «делікатні хранцюзькі маньори». Начитавшись любовних романів, мріє вийти заміж за того, хто «понімає толк в обхождєнії», тому наміри «благородного кавалера» сприймає за чисту монету. В той же час «завидний» жених не може відвести пристрасного погляду від скромниці Галі, що не до вподоби Галиній мамі Секлиті. Ситуація вибору примушує «настоящего хранта» піти ва-банк і посвататись двічі, у сподіванні отримати одночасно велику любов, великі гроші і жаданий комфорт. Театр пропонує свіже бачення знайомої історії про те, що за яскравою обгорткою своїх уявлень про щастя люди часом не відчувають справжнього смаку цінностей, які його наповнюють. Вистава стає сміливою фантазією на тему п'єси М. Старицького «За двома зайцями». Сучасна музика, насичені пластикою акторські роботи, яскраві номери балету наполегливо пропонують глядачам не згадувати про перегляд однойменної кінострічки, а поринути у захопливу театральну гру. Увага! Будьте обережні! Наш сміливий пошук може неоднозначно вплинути на Ваші стереотипи! Рекомендуємо заздалегідь викинути з голови Ваші традиційні уявлення про постановку цього твору, бо вони все одно зійдуть нанівець під час перегляду вистави!

Любов до скону
« Любов до скону » Іронічна комедія з чорним присмаком

Жінка і чоловік – два абсолютно різні світи. Про це написано багато. У італійського драматурга Альдо Ніколаї ці два створіння до того ж глибоко самотні та занадто егоцентричні, а любов між ними, як не парадоксально, носить характер війни. Нічого не віщував той погожий літній день, коли Бруно, відправився на пляж, щоб відпочити від проблем. В цей же день на пляж прийшла і Єва, молода, чарівна, спрагла уваги і любові... З цього моменту починається запаморочлива і непередбачувана історія. Бруно виявляється залученим до, здавалося б, неможливих з точки зору здорового глузду, подій. Його життя за короткий час робить масу крутих віражів, зупиняючись в крайніх точках: травматологія, в'язниця, психушка, обійми коханої. Маріо, чоловік Єви, давно зрозумів, що вона любить до ... гробу, захлинаючись, несамовито, з твердо встановленої таксою: життя коханого належить тільки їй. Єва намагається умовити Бруно вбити її чоловіка, бо якщо не їй, то нікому Маріо не повинен належати. Емоції зашкалюють, здається трагедії не уникнути… Яка доля чекає Бруно? Чи зможуть чоловіки переграти партію на свою користь? Навіть людина з найбагатшою фантазією не зможе уявити собі всі повороти сюжету і абсолютно неймовірний фінал цієї смішної напівкримінальної історії, що вкотре нагадує, любов – не війна, не боротьба за лідерство у відносинах, любов – це ... Кожному з глядачів, які зазнають масу суперечливих почуттів, варто буде ще раз замислитись над цим вічним і, начебто, простим запитанням.