Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Звірячі історії »
«ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це незвичайна, оригінальна, приваблива та глибока п'єса сучасного американського драматурга Дона Нігро, вперше поставлена на українській сцені «Театром 19».
У липні 2018 року театр презентує прем’єру українською.
«ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це маленькі комедії про тварин, схожих на людей, та про людей, схожих на тварин.
«ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це смішні та зворушливі історії Миші, Бурундука, Котів, Попуг, Качкодзьоба, Бабуїна та інших тварин, які розповідають, грають, проживають актори Юлія Навроцька, Данило Кузнецов, Микола Михальченко та Богдан Синявський.
«ЗВІРЯЧІ ІСТОРІЇ» – це вистава, яку неодмінно варто подивитися!
« Чуваки не святкують або Ukrainian »
« Дві панянки у бік півночі »
« Звабник »
Комедія
« Вовк в овечій шкурі »
Комедія
« Випадок у дамській кімнаті »
Трагікомедія
Звірині історії - це тонко зіграні чуттєві сповіді тваринок, що змушені природою проживати своє обмежене життя до неминучого фіналу. Якщо, звичайно, хтось - бодай навіть всупереч здоровому глузду - не насмілиться піти за своєю мрією. Смішні, і поставлені так, щоб над ними сміятися, історії обігрують глибокі і болючі теми. Тваринки постійно над чимось замислюються, чимось мучяться і гнітяться. Смішно, бо тваринки ж не розумні. Не те, що люди. Останні ж мали б вже далеко відірватись. Вистава смішна і сумна одночасно. Змушує замислитись і – найголовніше – дає надію.
На сцені чотири актори, які перевтілюються в тварин, індички, коти, бабак, миша, бабуіни, папуги, бурундуки. Тілом, мімікою, одягом, рухами, все, що попадається під руку, використовують актори , щоб показати тварин і роблять це яскраво. На протязі всій вистави , наче контрастний душ эмоцій, перемежаються сміх до коліїк та журба. Зовнішній вигляд-звірі, розмови людські. Дуже сподобався монолог бабака, бурундука, діалог двох попуг, корів з дивакуватими іменами, жодного проколу на сцені, яскрава гра кожного актора, за якими стоїть чудова робота режисера. Музичний супровід, танці, одяг, все було дотепно.Дякую за можливість побачити та відчути такі чудові емоції.
Заслужений працівник культури України, начальник художньо-освітлювального цеху Харківського академічного театру імені Тараса Шевченка «Березіль». Викладав у Харківській державній академії культури.
Працює: театр "19", театр Час "Ч", Харківський академічний драматичний театр ім. О.С.Пушкіна
Народився у місті Стаханів (Луганська обл.)
Закінчив ХНУМ ім. Котляревського (майстерня А. А. Аркадіна-Школьніка)
З 2016 року працює в Театрі 19 та театрі «Время -Ч-».
З 2019 – у Харківському театі для дітей та юнацтва.
Народився 25 жовтня в Харкові.
У 1996-1999 рр. навчався в Харківській академії культури на режисерському факультеті.
Закінчив театральне відділення Харківського інституту мистецтв (кафедра майстерності актора) в 2003 році.
У 2003-2005 рр. працював в Севастопольському академічному російському драматичному театрі, Білгородському академічному драмтеатрі, в 2005-2013 – актор Харківського ТЮГу.
Нині резидент Харківського театру імені Т. Г. Шевченка, театру «19» та театру «Може бути».
Театр народився як група студентів акторського і режисерського факультетів Театрального відділення Харківського інституту мистецтв. 19 червня 2000 була показана перша вистава цієї групи. Після цього підпільно пройшло ще кілька самостійних робіт у стінах вузу.
У 2002 році вистава «Павло I» стала призером Всеукраїнського фестивалю сучасного мистецтва «Культурні герої XXI століття в Києві, була високо оцінена авторитетними театральними критиками і відомими театральними діячами. Для зароджуваного театру це була велика моральна підтримка. Група отримує назву - «ТЕАТР 19», в якому число «19» - щасливий талісман, який супроводжує всі успіхи молодого театру, - і виходить до широкого глядача.
19 травня 2002 року «ТЕАТР 19» вперше грає виставу на сцені харківського Будинку актора, який став справжнім домом для нового театру.
За минулі роки «ТЕАТР 19» не тільки довів своє право на існування, але і став одним з лідерів недержавного театрального руху як Харкова, так і всієї України. Йому вдалося завоювати досить численну аудиторію. Здебільшого, це студентство і молода інтелігенція. Не просто глядачами, але справжніми шанувальниками і цінителями цього театру стало покоління, у якого свого часу полювання до театру, здавалося, назавжди відбили примусовими «культпоходами».
« Звірячі історії »
