Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Зозуля »
Десь, на краю неба, в галактиці Чумацький шлях, біля гарячого Сонця, на планеті Земля є маленьке українське містечко з безназваним провулком та будиночком – Ластів‘яче гніздо. Тут оселилася Місячна Зозулька – Юлька. І така в тої Юльки цікава натура, що жоден ще з чоловіків не пройшов повз неї, не спинившись, коли вона застигає у вікні, підставляючи прохолодним місячним променям сріблясте спрагле тіло.У кожного з тих чоловіків є вибір: вибухнути у зоряну вічність й продовжити свій нескінченний політ галактикою або ж назавжди згаснути мов мільярди інших згаслих зірок.Яка магічна сила так вабить і притягує отих чоловіків до тої Зозулі? Чи то закон всесвіту, чи просто зов розпаленої плоті?..
Лікар Бомгарт читає щоденник свого товариша лікаря Полякова, в якому той описує муки людини, що потрапила у полон наркотиків. Сергій Поляков – людина тонкого душевного складу, він хороший лікар, який не зумів перемогти власний біль. Від нього пішла кохана дружина, і тепер життя його сповнене лише примарними спогадами про неї. Втікаючи від реальності, Поляков поринає у світ наркотиків. Та чи є в тому світі єдиноможлива реальність? Чи пам’ятає людина про невідворотність розплати за наркотичні ілюзії?
Якби вам запропонували взяти участь у експерименті, що зробив би вас кращою версією вас. Погодились би? Але якби вам не дали жодних гарантій? Погодились би? Скільки ви готові заплатити за лічені миттєвості, відчути себе найрозумнішою, найпривабливішою, найкращою людиною планети? Чи стали б ви счасливішими? Дикий театр у співавторстві з Валерією Федотовою та Робом Фельдманом переосмислив дуже чуттєву і пронизливу історію Чарлі Гордона, на нашій сцені – один з найлюдяніших романів у світовій літературі Даніеля Кіза – «Квіти для Елджернона».
«Тату, ми всі в тумані» – драматична вистава на 2 дії за романом К. Кізі «Над зозулиним гніздом». Хто ми, вовки чи зайці? Вільні чи залежні? Ми зможемо це зрозуміти, тільки зустрівшись з цим божевільни-божевільним-божевільним світом.
П'єса Ксенії Школьнікової, за мотивами п’єси «Мишоловка» Агати Крісті. Як часто Ви звертаєте увагу на тих хто оточує Вас? Сім дивакуватих персонажів за загадкових обставин зупинилися в одному пансіоні. Опинившись у пастці через негоду, вони лишились сам на сам зі своїми скелетами у шафі. А головне - один з них вбивця. Під підозрою опиняється кожен, адже ніхто не впевнений в чесності один одного. Головне вчасно зупинити вбивцю… Поки не буде пізно.
«… і серце моє, загалом дуже спокійне, почало битися» У департаменті… Краще не називати, в якому департаменті, служив один чиновник, взагалі нічим не примітний, низенький на зріст, трохи рябуватий, зі зморшками по обидва боки щік. Прізвище його було Башмачкін. Ім’я – Акакій Акакійович. Навряд чи де можна було знайти людину, яка так служила би своїй посаді. Він служив не просто ретельно, – ні, він служив з любов’ю. Із довічного титулярного радника глузували всі, хто насідає на тих, хто не здатен кусатися. Втім, у своєму переписуванні йому ввижався свій розмаїтий і приємний світ. Так і пройшло би мирне життя чоловіка до глибокої старості, якби не було різних лих, розсипаних на життєвій дорозі – в житті нашого героя з’явився світлий гість в образі Шинелі, яка вкрай змінила його злиденне життя.
Позитивний настрій був присутній ще до початку вистави, тому що зустрічає дуже привітний персонал та Дмитро Весельський, який залюбки спілкується з глядачами. Та позитив тільки примножується із переглядом вистави. Тому тільки позитивні емоції та враження. Від початку декорації налаштовують на дещо романтичний настрій. Очі бачать від початку зіркове небо із Чумацьким шляхом, Кассіопеєю та Великою Ведмедицею та іншими сузір'ями. Легка музика супроводжувала дивні рухи акторів і водночас робила приємну позитивну атмосферу. Тобто від початку були тільки приємні емоції. Далі почалась така пікантна історія (саме така історія ідеально підходить для побачення) про пошуки сердешного щастя. При чому не можна сказати, що в пошуках знаходилась тільки головна героїня. Бо кожен з персонажів жадав віднайти якийсь секрет, що розкриє йому таємницю кохання та зробить його життя наповненим та щасливим. До речі, по декораціях вистава нагадує виставу "Щастя" Молодого театру, можна знайти спільне і по змісту цих двох вистав, але кожна з ним індивідуальна і різна. Так от ця історія нам показує, що відповідь на всі питання можуть бути весь час десь поряд, просто варто уважніше придивитися. Проблеми побуту простих людей з їх земними слабкостями та іноді неземними рішеннями для переродження, виживання душі. І все це має естетичний вигляд чудово прожитий акторами. Інтимно-ліричні фантастично-філософські роздуми на тему пошуку кохання, щастя. Найбільше цей пошук виражений в особі головної героїні Юльки, та насправді в пошуках знаходиться навіть хазяйка квартири.Це художня інтерпретація чогось міфічного (інопланетного), як співпрацює свідоме і підсвідоме. Це історія про те, як дії, думки, почуття героїв впливають на життя такого маленького соціуму, на прикладі ластів'ячого гнізда. Глядач може відчути себе дослідником чужих нетрів дужі, можливо із покликом потім покопатися в собі. В якийсь момент режисер розкриває секрет гарної гри акторів, щоб вони самі вірили в те, що грають — і це єдиний правильний спосіб, на мій погляд, щоб глядач повірив, а вистава мала успіх. Важко виділити одного актора, бо кожен з акторів втілив свого персонажа так, що не виникало бажання порівняти їх із кимось. Абсолютно цілісна гра і картинка. Я опинилась в атмосфері ластів'ячого гнізда. Ця постановка вся сповнена символізмом. Через певні слова, такі як "кугутство" чи описи дитячих спогадів Колюні глядачам дають пізнати культурну пам’ять народу, його духовність і ментальність. Ця вистава ніби закликає, не перетворити чиїсь спогади минулого на міф майбутнього. Так виставу супроводжує попсова українська пісня 90-х, яку навряд хтось із глядачів чув раніше, співачки Русі "Тільки я". Все досить колоритно у виставі, тому важливо помітити всі деталі.
Режисер Київського Академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра з 2003 року.
Викладач режисури та акторської майстерності Київського Національного університету театру імені Івана Карпенка-Карого з 2005 року.
Художній керівник театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса» (А. Бетка) з 2009 року. З 2012 року — Художній керівник Київського академічного Молодого театру.
Лауреат Державної премії імені Олександра Довженка (2004).
У 2013 році отримав диплом Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенко-Карого, вчився в майстерні М. Резніковича.
Під час навчання у виші грав у студентськомцу театрі роль доктора Чейзюбл у спектаклі «Як важливо бути серйозним». Відразу ж вступив до трупи театру російської драми імені Лесі Українки. Найбільше відкрився талант актора у спектаклях «Шалена кров» та «Ігри на задньому дворі».
Першу роль в кіно Данііл Мірешкін отримав, ще будучи студентом, в 2012 році. Він зіграв другорядного персонажа в кримінальному серіалі «Порох і дріб». Потім він з'являвся в кадрах багатосерійних проектів «Особиста справа», «Все одно ти будеш моєю» (з Валерією Ходос і Аллою Мартинюк), «Останній яничар». У 2016 році він зіграв одразу в кількох серіалах. Найяскравішим у 2017 році експерти вважають головну роль у 4-х серійному фільмі Аліни Чеботарьової «Клянуся любити тебе вічно».
У 2012 році закінчила КНУТКіТ ім. І.К. Карпенка-Карого, майстерня Ю.П. Висоцького. Того ж року почала активно зніматися в серіалах, першими ії проектами стали: «Жіночий лікар-2», «Сашка», «Гречанка» та ін.
У 2014 брала участь в освітньому театральному проекті «Семінар ігрового театру» під керівництвом режисера О. Ліпцина.
З 2017 – акторка Українського Малого драматичного театру в Києві. У складі команди вистави «Коханець» за п'єсою Г. Пінтера стала переможцем конкурсу-фестивалю «Taken the stage-2018».
Брала участь в акторських майстер-класах:
2017 – МК Ивани Чаббак (участь на сцені)
2018 – МК Британської Академії сценічного бою (рукопашний бій)
2018 – МК Британської Академії сценічного бою (ніж)
2019 – МК з роботи перед камерою від кастинг-директорів Джеремі Зіммерманна (Великобританія) і Магдалени Шварцбарт (Польща).
2019 – Перші українські професійні каскадерські курси від Stuntalot crew.
На сьогоднішній день фільмографія акторки містить понад 30 робіт, найвідомішими з яких є: «Сторожова застава», «Кріпосна», «Заборонений».
З 2018 року також працює як акторка дубляжу на студії «Le Doyen».
Дипломант 8-го міжнародного фестивалю жіночих монодрам «Марія» (Київ 2011р.)
Старший викладач кафедри специфічної мови в КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого.
Народилася в 1995 році.
У Кременчуці Марія навчалася в 26-й школі, займалася народними танцями в ПК «Нафтохімік».
Зараз грає в «Театр GoDo», Українському малому драматичному театрі, театрі ім. Івана Франка, Малому театрі. Працює з 1+1 media, Filmstream та Паноптикумом.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Затишок.
Будівля театру зберігає в собі пам'ять про бурхливі історичні події (збудована у 1907 році). Вона встигла побувати хірургічною клінікою, штаб-квартирою Народного Руху, прихистком активістів Революції Гідності… Проте саме Малий театр виявився її істинним призначенням.
Камерність.
В залі всього 50 місць і кожен глядач наче в першому ряду. Почуття, емоції, думки, сенси передаються очі в очі. Тут неможливо фальшивити – ні акторам, ні глядачам!
Втім, театр не обмежується лише залою, а пронизує мистецтвом всю будівлю. В нагоді стає просторе фойє модернового стилю, унікальна тераса (пити каву тут і робити селфі – надзвичайне задоволення!).
Різноманіття.
Репертуар Малого – мозаїка жанрів та напрямків сучасного театру. Поезія і проза, любов і стрілянина, класика і постмодернізм, казка і реальність, шалена напруга і абсолютний релакс. Кожна вистава – окремий світ, окремий настрій, окрема естетика.
Мультикультурність.
Малий намагається інтегрувати театр в загальнокультурний контекст міста та навпаки театралізувати інші види мистецтва. Окрім драматичного театру, Малий – це літературні читання, вечори музики, стенд-ап виступи, виставки образотворчого мистецтва, освітні лекції, майстер-класи, розважально-пізнавальні інтерв'ю-шоу.
Відкритість.
Театр завжди в пошуках нового. Прагне збагатити мову українського театру та відкрити нові імена. Малий театр співпрацює з різними творчими митцями. Щосезону тут відбуваються режисерські та акторські дебюти в рамках програми «Крок за кроком». А закриваючи кожен сезон, проводиться «Пітчинг ідей», де будь-хто може запропонувати свою творчу ідею. Проект-переможець глядацького голосування буде обов'язково втілений з командою Малого.
« Зозуля »
