Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Ми звикли чути про Чорнобиль, згадувати про нього 26 квітня… Слово «радіація» більше не лякає нас сьогоднішніх, бо ми створили свою зону комфорту й існуємо в ній…
А як живуть ті, хто лишився у Зоні Відчуження? Чому вони там і чим живуть? Історія однієї родини, де представники трьох поколінь навчилися виживати без світла, без гарячої води, без цивілізації відкриє нові таємниці. Вони відгородилися від світу, від жахіть сучасної цивілізації, про які чують лише по радіо, навчилися домовлятися з природою. Політичні і соціальні проблеми викликають у них хронічне неприйняття і нецензурні висловлювання.
Реальні речі переплітаються з фантасмагоричними, реальний біль – з мрією про краще життя… Їхня самотність — це вимушена міра, адже йти їм нікуди. Та відгородившись від сучасного світу, ми бачимо їх — таких живих, таких знайомих кожному персонажів, якими вони можуть залишатися лише у цій їхній Зоні, в їхніх 30-ти кілометрах людяності.
«Кожна людина сама відповідає за все, що з нею відбувається. Але уникнути нещасних випадків і помилок не дано нікому... Озираючись в минуле, ми відшукуємо той поворотний момент, коли русло нашого життя повернуло у бік... Для Люсі Краун це було літо. Воно починалося як будь-яке інше... Те, що могло залишитися безглуздою і пересічною пригодою, які трапляються з мільйонами жінок, невинною маленькою таємницею, спогади про яку здатні скрасити старість, обернулося лихом, ураганом, що розкидав три життя по сторонах.
Вистава за п'єсою Лідії Чупіс «Життя на трьох». Мелодраматичний трагіглюк. Ви колись бачили себе у дзеркалі? А коли те дзеркало давно розбилося, а ви все одно себе бачите? І це відображення живе своїм життям, таким, про яке ви напевно мріяли, але не досягли. А ще є кохання – таке ж омріяне і недосяжне. Може настав час зустрітися всім утрьох?
Скільки людей – стільки й думок про любов, про сенс життя, про сім’ю. Щирий, відвертий і зворушливий діалог двох сестер. Їхні долі переплетені і зв’язані не тільки родинними узами, а й…
Намагання перепроживати минуле, спотворюючи його реальне обличчя з кожною ітерацією. Дитячі травми матерів і дітей, які всочують стіни сімейної оселі. І ці стіни кличуть до себе, бо саме там, між цеглинами, за шпалерами причаїлися болючі відповіді на болючі питання. У кожної наступної (за віком) персонажки – все менша здатність проговорювати власний біль, все менша віра, що її почують і зрозуміють. Суцільний комунікативний розлад. Вистава порушить прийняту парадигму сприйняття поняття сім’ї і поверне дзеркало всередину, в корінь, у дитинство дорослих травм. Проєкт реалізовано за підтримки Українського культурного фонду.
Людина у кімнаті. Так просто, так зрозуміло... І можна пройти повз, а можна затриматися і спробувати її почути. Вистава, яка не потребує пафосних слів. Це історія про людину, яка жадає людського тепла та дотику... «Людина у кімнаті» – безпрецедентна подія в Україні! Акторська гра – метод Майкла Чехова у дії! Кожне слово, рух і навіть подих можна роздивлятися з позиції Психологічного жесту, який ще недавно здавався нам чимось незрозумілим та містичним. Техніка, якою «жонглюють» американські та європейські актори, віднедавна з'явилася і в Україні. У червні на сцені «Сузір'я» глядач побачить результат роботи із загадковим методом Майкла Чехова, де активна уява породжує атмосферу та відчуття живої гри. Проте не тільки актори використовують доробок Чехова, але і сама режисер відверто користується режисерським розбором, яким поділився зі світом великий актор та педагог. Перформанс, у якому возз'єдналися «чотири брати» Майкла Чехова: почуття легкості, краси, форми та почуття цілого на сцені театру... Для режисера Алєсі Савченко «Людина у кімнаті» – ювілейна 10-та вистава і перша, поставлена українською мовою. Також у перформансі використовується пластика рук, що стало результатом етюдної роботи разом з актрисою Маріанною Модоло. Кохання, пристрасть, жага до життя – це іноді просто слова. «Людина у кімнаті» відкриває нам екзистенціальний, глибокий світ душі людської, яка просить торкнутися до її «оголених струн».
Дата народження: 24 листопада
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого, спеціальність «Театральне мистецтво», кваліфікація «Режисер драматичного театру» ( спеціаліст, 2009 р.), у 2020 р. захистив диплом магістра та здобув кваліфікацію «Продюсерство сценічного мистецтва».
Владислав Олександрович розпочав свій творчий шлях 2003 року саме у Полтавському обласному українському музично-драматичному театрі ім. М.В. Гоголя, якому залишався вірним протягом всіх цих років. У цьому театрі пройшов різні етапи, був і актором, і режисером-постановником. Зарекомендувавши себе як творчу одиницю та вправного керівника, отримав призначення на посаду головного режисера театру.
За період роботи у полтавському театрі на посаді режисера Владислав Олександрович здійснив 17 постановок за класичними та сучасними творами. У кожній новій театральній роботі проявляється його індивідуальність та яскраві грані творчого обдарування. Режисер тонко відчуває психоемоційний світ героїв, що дає змогу багатогранного розкриття ключових моментів драматургії, яку втілює на сцені.
Серед творчого його доробку постановки вистав у різних жанрах. Найяскравішими роботами стали «Лісова пісня» (Леся Українка), «Бог є любов або Едіт Піаф» (Г. Цибань), «Безталанна» (І. Карпенко-Карий), «За двома зайцями» (М. Старицький), «Наймичка» (І. Тогобочний), «Мить...Життя...» (за мотивах п'єси Т. Уайлдера) «Кайдашева сім’я»( за І. Нечуєм-Левицьким), «Енеїда» (за І. Котляревським), «Маруся Чурай» (за Л. Костенко) та інші, в яких розкривається сучасне світобачення митця.
Постановки режисера Шевченка В.О. неодноразово демонструвалися на різних всеукраїнських фестивалях, мають дипломи та відзнаки, користуються попитом у глядачів. Вистава режисера «Лісова пісня» (Леся Українка) принесла театру дипломи Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні» (м. Дніпродзержинськ) — «Найкраща режисерська робота» та «Приз глядацьких симпатій». Три нагороди Всеукраїнського театрального фестивалю «Тернопільські театральні вечори. Дебют» (м. Тернопіль) завоювала вистава «Едіт Піаф або Бог є любов» (Г. Цибань) — «Краща режисура другого ступеня», «Краща жіноча роль» та «Краще пластичне рішення вистави».
Завдяки оригінальній трактовці режисером твору І. Тогобочного (за Т. Шевченком) «Наймичка», вистава з однойменною назвою стала дипломантом VIII Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» (м. Миколаїв) у номінаціях «За кращий акторський ансамбль», «За вірність традиціям українського музично-драматичного театру», «Краща жіноча роль другого плану» та «Краща чоловіча роль другого плану».
Нині вистави, поставлені головним режисером театру, користуються попитом у глядачів, а сам режисер продовжує плідно служити полтавському театру.
Дата народження: 11 липня
У 1985 році закінчила Полтавське державне музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Народні інструменти», керівник самодіяльного ансамблю бандуристів, викладач музичних шкіл по класу бандури.
У 1992 році закінчила Харківський інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «Академічний спів», оперна та концертно-камерна співачка, викладач.
1994-1995 рр. – соліст-вокаліст Полтавської обласної філармонії.
У театрі ім. М. Гоголя працює 1992-1994 рр. та з 1998 року.
1994 р. – лауреат Всеукраїнського фестивалю сучасної української пісні «Пісенний вернісаж».
1995 р. – лауреат І премії Всеукраїнського фестивалю естрадного мистецтва «Сонячний скіф».
1996 р. – дипломант Міжнародного пісенного фестивалю «Доля» в м. Чернівці.
1997 р. – лауреат І премії Всеукраїнського фестивалю естрадного мистецтва «Сонячний скіф» в м. Енергодар.
Актриса активно співпрацює з місцевими композиторами, записує пісні, знімає кліпи.
Дата народження: 15 вересня
У 2013 році закінчив Харківську державну академію культури за спеціальністю «Театральне мистецтво» та здобув кваліфікацію актор драматичного театру та кіно.
У театрі ім. Гоголя працює з 2013 року.
Дата народження: 14 травня
У 2008 році закінчила Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Театральне мистецтво», артист драматичного театру, викладач (диплом з відзнакою).
У 2009 році закінчила Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г. Короленка за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і література», вчитель української мови і літератури та зарубіжної літератури.
У 2014 році закінчила Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, факультет театральний, спеціалізація «Актор драматичного театру і кіно», спеціаліст, диплом з відзнакою.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2008 року.
Ведуча обласних та міських концертних програм.
Дата народження: 15 квітня
У 2008 році закінчив Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Театральне мистецтво», артист театру, викладач (диплом з відзнакою).
У 2014 році закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського, факультет театральний, спеціалізація «Актор драматичного театру і кіно», спеціаліст (диплом з відзнакою).
2007 р. – артист Полтавського обласного театру ляльок.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2008 року.
Дата народження: 28 квітня
У 1993 р. закінчив Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Духові та ударні інструменти», артист оркестру, ансамблю, викладач по класу кларнет, диригент духового оркестру (диплом з відзнакою).
У 2002 році закінчив Полтавське музичне училище ім. М.В. Лисенка за спеціальністю «Музичне мистецтво», артист хору, ансамблю (диплом з відзнакою).
У 2006 році закінчив Національну музичну академію України ім. П.І. Чайковського за спеціальністю «Музичне мистецтво», концертний співак, викладач.
У театрі ім. М. Гоголя працює з 2006 року.
Полтавський академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Гоголя – один із кращих театрів країни, витоки якого сягають до далекого 1818 року, коли видатний зачинатель нової української літератури Іван Котляревський створив на Полтавщині театральну трупу. Сучасний театр ім. Гоголя веде свою історію від 1936 року, коли з’явилася стаціонарна трупа зі своїм приміщенням.
Репертуар театру завжди складали музичні та драматичні вистави, адже потужна професійна трупа має творчий
потенціал до втілення будь-яких творчих пропозицій. Нині у репертуарі театру вистави, яких не знайдеш на сценах інших українських театрів. Це і «Майстер і Маргарита», і «Політ над гніздом зозулі», і «Остання любов Гетьмана», і «Страшна помста», і «Мить… Життя…», і «Собаче серце».
Також улюбленими для публіки стали легендарні постановки «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Енеїда», «Ханума», «Маруся Чурай» та багато інших.
Театр має широку географію гастрольних та фестивальних поїздок. Гоголівцям аплодували глядачі на всеукраїнських та міжнародних фестивалях у різних містах нашої країни (Коломия, Чернігів, Миколаїв, Херсон) та за її межами (Польща, Італія, США).
Полтавський театр — збирає аншлаги, радує глядачів різножанровими постановками, є прикладом сучасного театру, який піднімає актуальні теми. Чекаємо вас у театрі, раді кожному з вас!