Для кохання не існує віку та часу… Та коли здається, що романтика залишилася в минулому, то доля посилає чи то дивне випробування, чи то подарунок.
«Кожного разу, коли за тобою зачиняються двері – я хочу, щоб ти повернувся…»
Вистава дуже сподобалась! Насміялись від душі. Просто неперевершена гра акторів. Чудово провів час. Рекомендую всім. Емоції від вистави просто неперевершені. Навіть після закінчення вистави посмішка була цілий вечір. Щодо театру то він просто шикарний. В середині все так атмосферно ніби попадаєш в якийсь інший час. Емоції просто неперевершені. В середині жіночка грала на якомусь інструменті (Не знаю навіть на якому, схожий на фортепіано, але не фортепіано), це ще більше додавало атмосфери. Сподобались величезні дзеркала, старі меблі і балкон з виходом на дворик. Де можна просто подихати свіжим повітрям. Взагалі театр рекомендую. Гарно проведений час і куча позитивних емоцій. Вистава також зачепила. Посміявся від душі. Молодці. Дякую Вам велике)
Щодо театру то він мені дуже сподобався. Скрізь розпис, старі меблі, величезні дзеркала, атмосферна музика. Перебуваючи в цьому театрі ти ніби переносишся в якусь іншу епоху і забуваєш про всі проблеми та ситуації які тривожать тебе у твоєму житті. Всім рекомендую театр. Класс просто. Не сподобалось єдине — що сцена була внизу, а стільці стояли зверху, і іноді не все видно було що проходить на сцені. Ще не дуже зрозуміло було де вхід в залу. Також в залі не дуже сподобались стільці. Вони зручніші чим офісні, але не сильно. Тепер щодо вистави. Загальне враження від вистави просто сууупер. Я в захваті. Так не сміялася я вже давно. Гра акторів просто супер. Тема вибрана трішки сумна, але так файно обіграли її що просто переживаєш сам цю історію кохання. Іще було досить багато продукції компанії "Агромат" (одяг в робітників, скотч на коробках). Не знаю це реклама, чи ні, але я чомусь звернула увагу на це. Загальне враження від вистави та від театру 9 з 10-ти. Всім рекомендую хто хоче провести гарно час з другою половинкою, або просто з друзями. Йдіть, не пожалієте)
Вистава розповідає про двох немолодих людей, яким "126 років на двох, тому їм можна все". Вони багато років товаришували у складі двох подружніх пар, але життя розпорядилося так, що він кілька років тому втратив дружину, а згодом й вона - чоловіка. Діти у кожного дорослі і живуть власним життям, отже, самотність стала для них несподіваним головним супутником. Чи можна розпочати чергову сторінку життя із чистого аркушу і почуватися щасливим у нових обставинах? Він впевнений, що це можливо, вона - вагається. Глядачі жваво підтримують його ентузіазм, адже всім так хочеться вірити у хеппі енд! Вистава залишає приємне враження завдяки якісній грі акторів, життєвим діалогам, переважно дотепним жартам і сюжету, який кожен з нас вже колись бачив, або ж неодмінно побачить у реальному житті.
Нарешті! Я потрапила на виставу українською мовою! Перед виставою адміністратор проводить міні-екскурсію про будинок і його господарів. А будинок в середині реально виглядає ніби музей! Дуже гарно! Про виставу. Він - 3 роки як вдівець, вона - рік як вдова. Вони дружать вже 30 років і знають один про одного все, але час щось змінити у житті і почати нове життя ніколи не пізно. Легка, життєва драма-комедія, а також чудова гра акторів переносить глядача у вир цікавих подій. Рекомендую для перегляду!
Перегляд у театрі "Сузір'я" вистави під назвою "Змішані почуття" не лишив по собі змішаних почуттів, а лише однозначні й до того ж виключно позитивні. Сюжет вистави нагадує глядачеві істину, яку проголосив ще Пушкін: "Любви все возрасты покорны..." Це історія про два самотніх серця, які будучи друзями протягом 30 років, після втрати своїх других половинок усвідомлюють, що їм добре разом і вони можуть бути щасливими удвох. Він складає списки на підтвердження того, скільки принад принесе їхній союз, а вона відкидає увесь цей раціоналізм і прагне дослухатися свого серця і слідувати за власними почуттями. Вона планує їхати, а він робить усе можливе, аби переконати її лишитися. Вистава сповнена блискучим гумором і дарує гарний настрій. Майстерна гра акторів приносить задоволення. А відвідування театру "Сузір'я" завжди комфортне та приємне.
Народилася 12 лютого.
Сергій Бойко ‑ образ, який створює актор на сцені, відзначається тонким ліризмом та психологізмом. Він неперевершений виконавець характерних ролей, що вимагають тонкості та бездоганного смаку.
Любов до театру в актора виникла ще у дитинстві. Актор розповідає, що любов до театру виникла у нього ще у дитинстві. Серед однокласників був душею компанії: постійно влаштовував усілякі сценки, вигадував різні історії, фільми (яких не існувало в природі). А у 8-му класі йому пощастило потрапити до театральної студії, якою керував Віктор Шулаков.
Заслужений артист України Сергій Бойко у житті бачив не лише театральну сцену, але й війну. Він був одним із перших, кого відправили в Афганістан у 1979 році.
Професійні нагороди:
Двічі лауреат теле-кінофоруму країн СНД у Ялті за авторську телепрограму „День варенья”.
Номінант на лауреатство „За кращу дитячу програму” Всеукраїнського телевізійного конкурсу „Золота ера”.
Лауреат Всеукраїнського телевізійного конкурсу на кращу програму для дітей „Кришталеві джерела” („Вечірня казка”).
Лауреат “Київскої пекторалі” за роль Астрова у виставі “Дядя Ваня” А. Чехова (2003).
Лауреат театральної премії Амвросія Бучми за роль Ноздрьова у виставі “Мертві душі” М. Булгакова (2010).
Робота ведучим:
Телекомпанія “ТЕТ” – ведучий програми “Одиноке серце”;
Телекомпанія “Гравіс” – ведучий програми “День варенья”;
1-й Український канал телебачення – ведучий програми “Вечірня казка”;
Ведучий програми “Життя триває” на 1-му українському каналі телебачення.
Закінчив в 1977 році акторський факультет Київського державного театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого (курс В.Біковца).
Працював в Київському театрі оперети і в армійському ансамблі.
З 1981 року – актор Молодого театру.
Народився Ігор Славинський у Києві 8 лютого 1952 року. З дитинства він займався в студії художнього слова Будинку піонерів Голосіївського (тоді – Московського) району Києва. Великою пристрастю Славинського була поезія, декламувати вірші його вчила Фаїна Ковалевська, пізніше саме вона готувала Ігоря до вступу в театральний інститут.
Проте Славинський не завжди хотів бути актором і навіть збирався стати лікарем. Але перемогла любов до декламації.
Двічі закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого: як актор і як режисер. Навчався у майстерні Народного артиста УРСР Миколи Рушковського. Після закінчення університету почав служити в театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1983 році перейшов до Молодого театру. Але за декілька років Ігор Славинський пішов з театру і навіть півроку працював сторожем позавідомчої охорони.
Творчість Володимира Висоцького була дуже близька Славинському. За його творами митець поставив спектаклі: «Ну я прийду по ваші душі», «Нерухома тінь від мікрофона», «Іноходець». А далі були численні спектаклі в творчому шляху актора і режисера в Театрі на Подолі. Крім того, Славинський також ставив вистави на сценах інших театрів, грав у театрах і викладав акторську майстерність в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого на курсі Миколи Рушковського. Зіграв, загалом, близько 50 ролей в серіалах і фільмах.
Згодом Славинський надав перевагу режисерській діяльності: «Нині я шалено захоплений режисурою. Навіть перестав грати у виставах нашого театру, тому що це дві різні професії: актор і режисер. Були в моїй практиці спектаклі, де я це поєднував, тобто грав у власних постановках. Це вимагає чимало сил. Бо треба відключитися від себе як від актора: поставити спектакль. І треба відключити себе як режисера на сцені, коли ти граєш, тому що мусиш бути актором, а не режисирувати навколо себе… Для лицедійства залишається кіно»
Славинський чотири рази ставав лауреатом премії «Київська пектораль», у 2010 році отримав премію імені Амвросія Бучми за кращу режисуру вистав «Мертві душі» і «Люксембурзький сад» в Театрі на Подолі. У 2018 році отримав звання Народного артиста України.
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
