« Життя попереду »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
6.0

Колишня повія, стара польська єврейка мадам Роза, що пройшла гітлерівський концтабір, утримує в емігрантському кварталі Парижа дитячий притулок. Тут – діти, народжені шлюхами поза законом.

Серед його вихованців – арабський підліток Момо. Від його імені й ведеться історія. Історія – захоплююча, відверта, шляхетна й божевільна. Історія – про велич і силу неймовірної любові на порозі життя та на межі смерті.

Тривалість: 2 години 30 хвилин
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Небесна геометрія
Містер Моджо Райзен
Синій автомобіль
Вистава після вистави
Відгуки
Альона Ярушевська

Я дуже давно хотіла потрапити на цю виставу і мої очікування підтвердилися. У виставі підіймаються важливі питання, але сама вистава не навантажує глядача, вона музична, легка, моментами смішна. Особисто мене вистава надихнула. Було багато дуже емоційних та зворушливих моментів. Під час вистави були окремі естрадні номери (вокальні, танцювальні або музичні постановки). Було цікаво та захоплююче, час пролетів непомітно. Це історія про повію Мадам Розу, єврейку за національністю, яка пройшла Освєнцим, і після того, як минув її "термін придатності" вирішила відкрити інтернат для дітей повій. Це історія про хлопчика Момо, який хоче дізнатися про своїх батьків та знайти відповіді на вічні питання. Родзинкою цієї вистави є те, що чоловічі ролі грають жінки і навпаки. Після перегляду цієї вистави я взагалі не могла повірити, що актори існують окремо, поза цими ролями. На жаль, незручно сидіти на першому ряду, так як він знаходиться доволі близько до сцени і доводиться підіймати голову, а не просто дивитися вперед. Але у другому ряду ти знаходишся, наче поруч на сцені з акторами. Я б порекомендувала обирати другий ряд, а не перший, всім, хто хоче бути ближче до сцени.

Альона Захарова

За сюжетом стара колишня проститутка-єврейка "засновує" притулок для дітей таких же проституток, яких ті не можуть собі лишити. Більшість вона прилаштувала чи віддала назад родичам, а на постійній основі в неї лишаються троє - єврей Мойсей, афроамериканець Бананія і араб Момо. Від імені останнього і йде оповідь. Постановка є надзвичайно цікавою в акторському плані. Маленького вольового араба грає тендітна Оксана Жданова, Мойсея - Катерина Савенкова, а власне єврейку Розу - народний артист Лев Сомов. Окрім пана Сомова (бо дама таки колоритна), ти не одразу розумієш, що не так. Весь час підтримують настрій розповіді музичний гурт з талановитим Михайлом Кукуюком. З декорацій є лише ширма, що час від часу відділяє вже пройдені життєві етапи, мрії, і ліжко, без якого мадам Роза вже не може. Інколи сюжетні повороти можуть викликати здивування, особливо, коли там нібито абсурдно з'являються клоуни. Але таким чином глядачам нагадують, що все ж мова йде про хлопчика, дитину, які б обставини не випали на її долю. А пережити йому довелося вдосталь. Ця історія про здатність любити попри усе. Попри те, що покинуті діти важко розуміють причину свого сирітства. Попри те, що у пережившої нацистів єврейки не було власної родини чи коханої людини. Вони виростили любов один до одного і тому борються один за одного до кінця. Тут підіймаються й такі моральні питання, як право на життя і смерть (евтаназію), віросповідання, батьків і дітей. Коли я йшла на цей спектакль, то не очікувала такого напруження й драми. Але це було того варто - проплакати останні 5 хв, щоб переосмислити життєві істини.

Ирина

Очень трогательный музыкальный спектакль "Життя попереду"режиссера Дмитрия Богомазова. Уже с первых нот спектакль покоряет сердце мелодичным аутентичным исполнением восточной мелодии. История бедного брошенного мальчика, которого в детстве оставили родители и отдали на воспитание еврейской женщине. История привязанности юноши и трепетной любви к приемной женщине. Тяжело наблюдать как мальчик тщетно пытается найти своих родителей и представляет их себе, кем они могут быть. Как больно он потом переживает, когда узнает, что отец убил его мать и провел несколько лет в психиатрической клинике. Очень убедительно играют актеры своих героев (Оксана Жданова и Александр Ганноченко). Лев Сомов очень живо передает характер главной героини, бывшей проститутки. В спектакле очень много музыки, приятный мужской баритон. Спектакль начинается с вопроса про любовь и заканчивается проявлением любви. Хороший посыл, жить нужно с любовью. Любовь должна быть в каждом сердце...

Юлія Ч.

чи можна жити без любові? чи потрібно жити, коли більше не потрібно? хлопчик Момо намагається дати відповіді на ці недитячі питання. серед загальної нелюбові, без материнської ласки він вчиться любові та відданості. такі почуття він відчуває до свого собаки та...своєї опікунши - старої повії мадам Рози. висиава вражає музичним супроводом, пластикою акторів, їх мистецтвом перевтілення. особливо запам'яталася неперевершена гра Льва Сомова ( мадам Роза). я давно захоплююся його талантом. але... особисто я вважаю, що мистецтво має бути вище життя, воно не можу опускатися до рівня дна, про яке йдеться мова. я вважаю, що нецензурні вислови були абсолютно зайвими та невиправданими. давно не ходила на вистави до Театру драми і комедії, тому що останнім часом у їхніх п'єсах було забагато вульгарностей. але нецензурних слів ще не було. що ж далі чекає на нас у цьому храмі мистецтва?