Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Жениха викликали? »
Ви вірите в те, що життя можна змінити в будь-якому віці? Ні? Тоді раді вітати Вас в нашому залі на перегляді іскрометної і захоплюючої комедії, в якій головна героїня, у минулому відома актриса, вирішила віддати свою молодшу сестру заміж… щоби, як то кажуть, і самотність прикрасити, і в домі з’явився хазяїн. За діло береться досвідчений агент шлюбної контори, який спритно підбирає кандидатури наречених. Вир подій у комедії приводить до непередбачуваного фіналу
Знайомтеся: безуспішний і вічно заклопотаний клерк Генрі Перкінс. Навіть сьогодні, у свій День Народження він сидить в офісі. Але пізніше доля, нарешті, всміхнеться до іменинника – в метро містер Перкінс знаходить кейс із 1 750 000 фунтів стерлінгів готівкою. Шокований і щасливий, Генрі поспішає до дружини, малюючи в уяві закордони, вілли і нове життя. Та щастя любить тишу. Чи вдасться щасливчику зберегти все в таємниці і спокійно відлетіти з країни? Адже вдома на нього чекають гості. Телефони можуть прослуховуватися. А поліція «ненароком» навідується до Перкінсів. І ще цей дивний незнайомець, який слідкував за Генрі і кейсом… Комедія за легендарною п’єсою набиратиме обертів зі швидкістю світла. Блискавичний розвиток подій і персонажів – і Ви вже хочете стати частиною історії. Тут Ви радієте за Генрі, а пройшла мить – готові його прибити, бо він розпоряджається грошима не так, як би це робили Ви. Клубок з сюжетних ліній, що з кожною сценою дедалі більшає, піднімаючи і піднімаючи градус інтриги. Гумор, хореографія, і злагоджена команда талановитих акторів виводить жанр комедії положень на зовсім новий рівень!
Вистава поставлена за п’єсою «Виконавець бажань» Андрія Курейчика – автора сценарію гучного фільму «Кохання-зітхання». Знайомий сюжет, відомі і всіма улюблені артисти – це стовідсотковий успіх. Оригінальне виконання ролей, колючі жарти, іскрометний гумор – принесе глядачам величезне задоволення і почуті фрази неодмінно стануть крилатими. Сюжет вистави нехитрий, простий, що дає можливість глядачеві просто розслабитися, зануритися в світ подій, що відбуваються на сцені. Герої вистави «Кохання-зітхання» прокинулися одного ранку і в буквальному сенсі слова, відчули себе не в своїй «шкурі». Відчувши ці зміни сповна, герої передають всі принади, комічність і філософію ситуації. Історія замішана на відносинах подружньої пари, у якої вже є прожиті спільні роки, але у яких все ще попереду, коли криза середнього віку вже починає давати про себе знати, але коли ще можна все повернути назад.
Камерність простору і часу, в якому відбувається дія п'єси, компенсується палітрою і напруженням емоцій. Історія, в якій поєднались глибокий зміст і гумор на одвічну тему "він і вона"... Чому чоловік і жінка не можуть знайти спільну мову? Невже ми дійсно представники різних планет? Лише один вечір знайомства. Парк. Лавка, а на ній такі різні Він і Вона.
Дружина звільнила вечір для коханця, чоловік вирушив у відрядження до коханки, все сплановано. Але не тут-то було! Раптово всі шукачі любові опиняються замкненими на усі вихідні! Та ще й з дизайнером і водопровідником, які теж ускладнюють ситуацію. Тепер героям доведеться постаратися, щоб обійшлося без жертв, бо ревнощі – страшна річ!
Заміський будинок на березі озера, в якому нещодавно живуть Чоловік і Дружина. Відносини подружжя, з різних причин, в стані напруженості. Сьогодні у них дата їх спільного життя. Щоб не афішувати їх відносини і можливість виникнення конфліктів, вирішили не запрошувати гостей. Обидва знаходяться в стані розлучення, але остаточного рішення не приймають. Дружина через нерішучість свого недавнього коханця, який живе в іншому місті і розлучився зі своєю дружиною. Чоловік у сумнівах у своїй коханці, розлученій жінці, яка нещодавно оселилася в їх місті, і яку він ще недостатньо знає. Він запросив свого давнішнього друга, який живе в іншому місті, і вони вже давно не бачились. Вона запросила свою нову подругу і співробітницю, яка нещодавно оселилася в їх місті. Подруга в курсі любовних пригод господині будинку і знає про її стосунки з чоловіком. Господиня теж знає, що у подруги з'явився коханець, з приводу якого у неї серйозні наміри, але він одружений і ніяк не зважиться на розлучення. Одкровення двох подруг згуртували їх у справжню дружбу. Коли всі четверо зустрічаються в будинку, починаються суцільні сюрпризи...
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка – один з найстаріших театрів України. Його було засновано у Києві 31 березня 1922 р. реформатором українського театру, актором, режисером, народним артистом України Лесем Курбасом, який дав йому поетичну назву «Березіль». Назва театру підкреслювала його мету і завдання: стати буйною весною нового українського театру.
Добре обізнаний з практикою західноєвропейського мистецтва, Лесь Курбас переносив на національний грунт здобутки театру експресіонізму. Режисер був засновником спочатку політичного (1922—1926), а потім і філософського (1926—1933) театру в Україні. У театрі під керівництвом Л. Курбаса була створена режисерська лабораторія (режлаб), до якої входили молоді режисери й актори.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести «Березіль» як кращий театр республіки до тодішньої столиці Харкова.
У харківському «Березолі» засяяла яскрава тріада митців: режисера Леся Курбаса, художника Вадима Меллера і драматурга Миколи Куліша. Проти Л.Курбаса були висунуті звинувачення у «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Наприкінці 1933 року Л. Курбаса звільнили з посади художнього керівника театру, а згодом арештували. 9 квітня 1934 Л. Курбаса було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору, а потім відправлено на Соловки. Не оминула тяжка доля і М. Куліша.
Після Л. Курбаса майже двадцять років театр очолював учень і послідовник великого режисера – Мар’ян Крушельницький, який створив героїко-романтичний театр. З 1935 року театр «Березіль» було перейменовано на театр ім. Т. Г. Шевченка. У 1947 році театр одержав звання академічного. Театр під художнім керівництвом М. Крушельницького входив до п’ятірки найкращих театральних колективів колишнього СРСР.
1951 року М. Крушельницький перейшов до Київського театру імені І. Франка. 1952 року на посаду художнього керівника театру був призначений Лесь Дубовик, але у серпні того ж року він несподівано помер. Посаду головного режисера одержав Бенедикт Норд і працював на ній до 1963 року включно, поки не перейшов на педагогічну роботу і не переїхав до Москви. З 1957 до 1963 року Лесь Сердюк виконував обов’язки директора і худрука театру.
Яскрава сторінка історії театру – режисерська творчість Володимира Крайніченка, він очолював колектив з 1963 до самої смерті, що спіткала його у травні 1964 року.
У 1965-1966 роках головним режисером театру був Віталій Смоляк. 1967 року до театру повернувся Володимир Оглоблін, який перебував на посаді головного режисера протягом трьох років.
З 1971 до 1974 року головним режисером театру був Броніслав Мешкіс, який привіз із собою випускників Київської театральної студії при академічному театрі ім. І. Франка.
Наступне десятиліття ознаменувалося працею головних режисерів театру Михайла Гіляровського (1979–1981) та Олександра Бєляцького (1983–1989). 1982 року режисер Володимир Петров здійснив доленосну для театру виставу – «Млин щастя» В. Мережка. У той же період в театрі працювали режисери О. Аркадін-Школьник, М. Нестантінер, В. Мажурін.
У 1990-ті роки шевченківці брали участь у міжнародних театральних фестивалях «Березіль-93» (Харків), «Золотий лев» (Львів), «Мистецьке березілля» (Київ). У 2002- 2005 рр. лідером театру був заслужений діяч мистецтв України Андрій Жолдак.
У 2004 р. на фестивалі «Балтійський дім» театр одержав Першу міжнародну премію ЮНЕСКО. Протягом наступних 2008-2013 р. театр брав участь у проведенні 19-ти міжнародних театральних фестивалів.
З 2006 по 2009 рр театр очолив актор і режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. У 2011- 2013 рр художнім керівником театру став заслужений діяч мистецтв України Олександр Аркадін-Школьнік.
З квітня 2013 р. і по сьогодні художнім керівником театру є народний артист України – Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали.
У лютому і березні 2017 р. театр урочисто святкував 130-річчя від дня народження засновника театру, видатного артиста і режисера Леся Курбаса і 95-річчя від дня заснування театру. Театр урочисто відкрив театральний фестиваль «Курбалесія», презентував театрально-художню виставку та представив глядачу прем’єру вистави «Житейське море» І. Карпенка-Карого у постановці режисера О. Стеценко, яку театр присвятив всім акторам-березільцям. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією.
У 2013-18 рр. художнім керівником театру був народний артист України Володимир Маляр – видатний актор і театральний діяч, творчість якого поціновують не лише харківські театрали.
З кінця 2019 р. на посаду головного режисера повернувся заслужений діяч мистецтв України Степан Пасічник. Сьогоднішні плани театру націлені на залучення до театру талановитої молоді, на оновлення поточного репертуару сучасною і класичною українською і зарубіжною драматургією, активну участь в міжнародних театральних фестивалях.
« Жениха викликали? »
