Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Жениха викликали, дівчата? »
Дві самотні жінки похилого віку, сестри: одна – колишня актриса, інша – все життя при ній. Лагодять зламані крани, згадують минуле, живуть в дуже просторій квартирі, де колись був гомінкий театральний гуртожиток. Самотні ... І раптом старшій (актрисі) приходить в голову геніальне рішення !!! – видати молодшу заміж.
І в рівномірному, зі схожими тихими днями, житті щось починає відбувається. Нареченого замовляють в шлюбному агентстві, але спочатку приходить зовсім не жених, а потім – відразу два жениха... Однак ініціативу перехоплює інший претендент з явно заплямованою біографією. Але всіх їх випереджає слюсар-сантехнік, якого дами приймають за справжнього жениха. В результаті – закохані всі!
І весь процес з'ясування відносин супроводжується дотепними діалогами і комічними ситуаціями. Виявляється, тільки зроби крок, і все буде можливо: мрії, які здаються нереальними – цілком реальні.
У цьому спектаклі в повітрі завжди витають можливісті. Здавалося б, простягни руку – і схопиш мрію за хвіст, стягни її з небес на землю – ось тобі і реальність. І не так вже й багато для цього треба.
Кульмінація вистави – в прийдешнє щастя повірили вже всі: і глядачі, і навіть самі актори.
Здається, ще трохи – і все владнається в цьому недолугому житті ...
Але…
« У Києві, на Подолі... або Гдє Ві сохнітє бєльйо? »
Комедія
« Радість сердешна, або Кепка з карасями »
Комедія
« Веселощі кухмістерки »
« Д-р »
Комедія
« Пані міністерша »
Комедія
Було дуже мило та смішно. Вистава про те, як люди похилого віку налагоджують особисте життя, мріють, кохають, проживать життя, а не просто ведуть існування. Підійде батькам.
Скучно, местами смешно. Подойдет людям которые любят простой юмор. Несмотря на то, что лично мне на спектакле было достаточно скучно, в зале было много людей которые искренне смеялись. Это простой и не затейливый сюжет, который даёт возможность смеяться над простыми шутками. Персонажи немного шаблонны, но а то же время понятны и не вызывают негатива. Если вы хотите посмотреть постановку, в которой не будут подниматься философские вопросы бытия, а нужно просто расслабиться и посмеяться над бытовыми ситуациями - это то что нужно.
Очень милая история,разыгранная народными и заслуженными,этакая комедия положений,конечно имеющая своего зрителя;целый пласт пересічного глядача пенсионного возраста с удовольствием окунется,насладится,примерит на себя,отдохнет душой,а может быть сделает так же как героини истории;если хочется посмотреть на больших профессионалов,веселых,неунывающих людей,вместе с ними на одном дыхании прожить целый день,смеяться и грустить,отдохнуть душой и расслабиться-то это самое оно!!!! Прекрасное настроение!главное верить,что жизнь на пенсии не заканчивается,всегда есть место дружбе,игривому настроению,главное иметь позитив в душе и чувство юмора. История незамысловата,но мила)история про двух пожилых сестер,проживающих вместе в одной квартире;старшая -бывшая актриса,обе давно разведены,детей-внуков нет,но тут старшей из сестер приходит замечательная мысль найти жениха для младшей сестры!женихи пошли косяками,настоящие из агенства,случайные (в виде сантехника,пришедшего починить кран);вобщем каскад шуток,нелепых ситуаций,смешных диалогов,не лишенных мудрости(притча про ангела прозвучала очень мощно и трогательно одновременно) и привело к тому,что и старшая,и младшая сестрицы неожиданно для себя и на радость зрителю нашли вполне себе интересных спутников жизни,что лишеий раз говорит о том ,что надеяться на лучшее,искать и не сдаваться нужно(и можно) в любом возрасте! Антерприза как раз строится на звучных,заслуженных именах,поэтому если хочется оценить и насладится талантом и игрой не так много как хотелось бы занятых в репертуарном театре знаменитостей,то антреприза это прекрасно!все заслуженные и народные хороши,талантливы и профессиональны(таких уже не делают),но восхитила меня Татьяна Шелига,вот уж где море обаяния,грации(да-да!) и вселенской любви,женщина-чудо!!!
было смешно местами грустно. Настроение у меня осталось лирическое. Понравилось игра актёров, в сюжете как по мне не хватило динамики моё мнение. Звук в зале хороший слышно на последнем ряду. Сюжет как две пожилые сестры, живут вместе. Одна сестра решила женить сестру, вызывает жениха из агентства. У них поломан кран приходит сантехник они его принимают за жениха, потом приходит жених с агентства, потом приходит ещё один жених... Хорошо раскрыта проблема одиночество в спектакли и что в независимости от возраста все хотят семейную жизнь, внимание, уют. Советую людям пожилого возраста, супружеским парам, компаниям.
Цікаво, смішно, не нудно, трохи сумно, але не байдуже. Приємне завершення вечору важкого дня. Стомлена після роботи, але розслаблена і задоволена виставою. Сподобалась лірична історія двох сестер самотніх, теплі почуття до чоловіків. Тонкий гумор молодшої сестри. Актори відомі й улюблені - насолоджувалась їхньою грою.
Иногда были веселые моменты, но в общем это грустная история, драма одиноких людей. Профессиональная игра актеров скрыла посредственную тему о человеческом одиночестве и несчастной жизни. В центре постановки - две незамужние сестры, старшая решила "выдать замуж" младшую, для этого пригласила "жениха из агенства". Вместо одного человека пришел сначала сантехник, а потом еще 2 жениха. Круговорот общения, курьезных ситуаций, влюбленностей и разочарований продолжался на протяжении всего спектакля. Высокий уровень актеров виден во всем - заслуженные и народные артисты очень хорошо сыграли простых людей, трудовой класс, заключенных. Большое красивое помещение, удобные кресла, все на высшем уровне.
Дуже крута, легка, весела цікава вистава. Так все просто, дві сестри(самотні) живуть разом вирішили хоча б на старість влаштувати одній з них сімейне життя. І все весело, і з жартами, але як показує практика, не все так просто.........А гра Акторів взагалі Бомба!!! От дивишся на акторів з великим акторським стажем і розумієш, гра неймовірна. Не хочеться відриватись від вистави ні на жодну хвилинку!
Під час вистави мені було смішно, але на кінець вона змусила мене задуматись. Мені сподобалось, коли актори співати на сцені та деякі жарти. Не сподобалось, що на початку вистави трохи не зрозуміло та сюжет не зацікавлює. Я забувала, що я на виставі. Під час акторської гри були різні світлові та звукові ефекти. На початку у мене не було зацікавленості у виставі, потім почались жарти, що змусили мене сміятися, а під кінець були серйозні діалоги.
Якщо Ви нудьгуєте, живите лише спогадами, чекаєте тільки приходу своїх дітей та онуків, то вам треба придбати квіток на виставу Та,, Колізей‘‘ -,, Жениха викликали , дівчата‘‘ ; це пособник для людей похилого віку. Треба продовжувати жити, дихати повною груддю, шукати того бика, щоб схопити його за рога‘‘. Наші героїні кумедні, яскраво одягнуті , за словом в кишеню не лізуть, танцюють, декламують, взагалі то їх життя триває... Коли жінки говорять:,, Я закохалась в актора...‘‘ Ось, якраз цей привід настав. Неможливо було відірвати очей від Дмитра Лалєнкова. Красиво співав, балагурив, обливався сльозами, був зухвалим і безпорадним в одночас , наприкінці вистави , коли глядачки побігли дарувати квіти, видавав такі па , наче танцор бального танцю. Дві сестри, котрі доповнювали одна одну дивились дуже органічно, жінки з великої літери. Юмор не був нав‘язливим , він був гідним. Євген Паперний створив яскравий образ слюсара, і справу свою знає і в потрібній сітуаціі покаже -де раки зимують. Браво! Веселися душа. Спочатку не очікувала від вистави феєрії, але потім була приємно здивована.
Це легкі жарти про бабусь які намагаються знайти нареченного. Вистава для людей, які сміються над жартами сервплів "свати", "великі вуйки" та інших серіалів. Було примітивно смішно.
Сміятися можна було всю виставу. Це чудовий подарунок на Новий рік. Зірковий квартет:народні артисти України Т.Яценко та Є.Паперний, заслужені артисти України Т.Шелига і Д.Лаленков, О.Коваленко і С. Кучера створили відчуття свята гумору та теальності подій. Чудовий живий сольний спів Лаленкова та у дуеті з Паперним приносили насолоду. Веселі танці доповнювали комедійне дійство. Сміялась до коліків, не могла відірватися від перегляду. Дві одинокі поважні сестри проживають у велікій (100 кв.м.) квартирі поряд театру у цнтрі міста. Старша бувша акторка, сестра її костюмерша. Все життя разом. Творчий дух старшої не вщухає. Вона у шлюбному агенстві замовляє для сестри жениха. Як і положено у комедії, першим приходить сантехнік, женихів - аж два. Сміх сміхом, але коханню кожний вік покірний. Дуже сподобалась чудова гра усього квінтету. Не саподобалась реприза, що вас пенсіонерів дві третини, і більшість придурки, а що нам молодим робити? Мені вдалося відчути те, що на сцені не актори, а справжні герої цієї вистави.
Поначалу было хорошее настроение, спектакль лёгкий, весёлый с узнаваемым и незамысловатым сюжетом. Но ближе к второму акту тон выступления стал серьёзнее, весь второй акт настроение было грустным. Частично узнал себя в одном из персонажей, мне передались его переживания и знакомые проблемы. После окончания выступления настроение было грустным, несмотря на хорошее завершения спектакля. Поднятый в спектакле вопрос зацепил и я задумался) Сюжет в целом неплохой, но слишком стандартный и плоский. Нет ничего неожиданного, всё читается наперед. Спектакль не привносит в известную историю ничего этакого, потому смотреть немного скучновато. Поначалу было слабовато, ощущались реплики, не было похоже на диалоги людей. Но потом это прошло, актеры разогрелась и оживились) Второй акт был более интересным в плане актерской игры, было интереснее наблюдать, игра стала более эмоциональной. Спектакль подойдет тем кому интересно будет посмотреть на довольно известных актеров. И кто не очень искушен такими сюжетами. Более "продвинутым" зрителям может быть скучновато из-за довольно заездженного сюжета.
Головний балетмейстер Національного Академічного Драматичного театру ім. Івана Франка. 6-й Всеукраїнський фестиваль. «Тернопильськи театральні вечори. Дебют-2006 за пластику у виставі «Boa-constrictor» І.Франка Коломийський драм театр. Лауреат премії «Київська Пектораль» в номінації за краще пластичне рішення 2013 року «Перехрестні стежки» І. Франка і у 2013 році «Morituri te salutant».
Співпраця з українськими театрами:
Театр «Ательє 16» – «Ключа немає», Король Фрешет; Казанова , Марина Цвєтаєва (за п'єсами «Пригода» і «Фенікс»). «Тригрошова опера» Б. Брехта. «Самогубець» Ердмана, «Як важливо бути серйозним» Уайльда, «Кабаре «ХЛАМ» Аверченко, Теффі і Бухова, «Сестри Прозорови» Чехова (режисер Л. Зайкаускас), «Inferno. Пісня 35» Сартра. «В очікуванні Годо »Б. Брехт (реж Л.Зайкаускас).
Драматичний театр ім.І.Франка: «Енеїда» І.Котляревського, «Оскар і Рожева дама» Е.Шмітт, «Гамлет» В. Шекспір, «Модельяні» інсценізація Р.Держепільского і т.д
Сумській Драм театр ім.Щепкина «Лісова пісня» Леся Українка Коломийський театр ім. І.Озаркевича «Боа констріктор» І.Франка, «Вій» М. Гоголь і т.д, Львівський театр ім.Л.Курбаса: «Ножі в курях, або Спадок мірошніка» Девід Гарровер, «Благодарний Еродій» Григорій Сковорода, «Амнезія, або Маленькі подружні злочини»
Ерік-Емманюель Шмітт, «Так казав Заратустра» Ніцше/КЛІМ.
Львівський Національний Оперний театр: опера «Сільська честь» Маскані, «Циганський Барон» І. Штраус, Львівський Театр Юного Глядача: «Втеча з реальності» Т. Іващенко, «Таємниця буття» Т.Іващенко, театр ім. О. Кобилянської місто Чернівці «Солодка Даруся» М.Матіос, Театр Драми і Комедії на лівому березі: «Любов до трьох апельсинів» До Гоцці, «брешемо чисту правду »Х.Гербер, «Рожевий міст» Р.Уоллер, «Вася повинен зателефонувати» К. Рубіна, «Жіноча логіка» А.Крим, «Дні пролітають зі свистом» за п'єсою «Стара Зайчиха», «Любов на дотик» Леонард Герш, Київський театр «Сузір'я»: «Ассо та Піаф»; «Єсенін і Дункан» Т.Іващенко, «Випадкове танго »В.Аім, «Дивосвіт театр» М.Мітуа.
Брала участь в зйомках фільмів: «Orangelove» Алана Бадоєва, пластичне рішення у фільмі «Закохані в Київ» 2012 рік, цикл фільмів режисерів: «Туфлі» Д.Гамзінов;
«Останній день року» О.Борщевскій; Серіал «Остання електричка» А.Гресь хореограф постановник і т.д.
Була постановщиком відеокліпів для різних зірок українського шоу-бізнесу.
Приймала участь у телевізійних проектах Нового каналу, СТБ, 1+1.
Закінчила театральну студію при Київському Українському академемічному драматичному театрі ім.І.Франко в 1975 році. А в 1990 - Російську академію театрального мистецтва.
З 1980 року - актриса Київського молодіжного театру, сьогодні Київського "Молодого театру". Прима театру.
Приймала участь в гумористичних телешоу "Довгоносики", "Мамаду". В 2003-2005 роках - директор Київського державного коледжу театру та кіно.
Тамара Яценко - актриса з унікальним, яскравим та неповторним комедійним даром. Їй підвласні гротеск та буфонада.
З першого разу не вступила в театральний ВНЗ. Рік пропрацювала помічником режисера у дитячій редакції українського ТБ і поїхала вступати знову.
Після закінчення в 1972 році Школи-студії (ВНЗ) ім. Немировича-Данченка при МХАТ (Москва) (майстерня професора В. К. Монюкова), поїхала до Севастополя.
24 роки пропрацювала в Севастопольському театрі російської драми, де зіграла, на думку самої актриси, ролі, про які можна було тільки мріяти.
У 1995–2010 працювала в Національному академічному театрі Російської драми імені Лесі Українки.
1996 року (14 вересня) Указом Президента України їй присвоєно звання «Заслужений артист України».
Народився актор 3 вересня 1950 року в пологовому будинку міста Нижня Тура (Свердловська область). Ще з дванадцятирічного віку Євген Паперний зрозумів, що хоче стати артистом. Він настільки обожнював кіно, що збирав про нього різну літературу.
Як згадує сам актор, в шкільні роки, він втікав з уроків і пробирався в місцевий кінотеатр, який був для нього певною віддушиною. Там він міг насолодитися акторською грою артистів і набратися хоч якогось досвіду.
Після школи Євген Паперний відправляється в Москву, в спробі вступити у Всесоюзний Державний інститут кінематографії. Набір студентів проводив народний артист СРСР Герасимов Сергій Аполлінарійович, оцінювала роботи радянська актриса Тамара Федорівна Макарова, відома за такими фільмами, як «Маскарад», «Сільський лікар», «Велика земля» і т. д.
Незважаючи на всі бажання вступити, Євген провалює іспити. Однак те, що сказала йому тоді Тамара Федорівна – залишиться в його пам’яті назавжди: «Ти хороший хлопчик, але треба ще підтягнутися». Ніби понівечена собака Євген повернувся в своє місто, але слова великої актриси ще залишали в ньому іскру.
Після провального надходження та повернення додому Євген Паперний влаштовується електриком на ТЕЦ. Пропрацювавши там майже рік, до настання літа, він знову відправляється до Москви. Щоб не потерпіти повторного фіаско, він подає документи відразу в кілька навчальних закладів. В цей раз удача виявилася на його боці і він надходить в Щукінське училище. Конкурс був просто божевільним. З 4500 чоловік, взяли всього 15. Тоді Євген Васильович заробив серйозний стрес. До самого настання навчального року він пролежав у ліжку і практично не вставав. Його організм повністю виснажений.
Після закінчення «Щуки» Паперний Євген Васильович має величезну затребуваність. Його запрошують працювати до себе багато прославлені колективи: МХАТ, Театр сатири та ін. Він же робить свій вибір на користь «Російської драми» в Києві.
Будучи першокурсником, Євген Васильович приїжджає до Києва, щоб бути свідком на весіллі Георгія Кишко (радянський і український актор). Тут він знайомиться з співученицею нареченого і відразу в неї закохується. Коханої Євгенія була Лідія Яремчук (артистка театру і кіно). Незабаром вони одружилися.
На той момент Лідія Яремчук працювала в «Російській драмі» у Києві, тому вона не могла поїхати за чоловіком у Москву. Євгену Паперному тоді доводилося жити на два міста. У будні дні він навчався, а по вихідних їздив до своєї дружини в Київ. Так тривало до тих пір, поки Євгеній не закінчив Щукінське училище і остаточно не перебрався на Україну. Цей шлюб подарував Євгену та Лідії прекрасну дочка, однак проіснував він не так довго – 16 років.
Після першого розлучення Євген Васильович зустрічає Ольгу Сумську. Вона була молодша за нього на 16 років. Однак це не завадило їм прожити в шлюбі 4 роки. Як розповідає Ольга, причиною розриву відносин стала ревнощі з боку чоловіка. Євген Паперний та Ольга Сумська мають спільну доньку Антоніну, в якій батько душі не чує.
Зараз актор живе зі своєю третьою дружиною Тетяною. У них росте син Денис. Таня працює киномонтажером і знаходиться поруч з чоловіком у щасливому шлюбі вже більше 12 років.
«Російській драмі» Євген Паперний віддав кілька десятиліть. Сьогодні актор рідко з’являється на театральній сцені. Якщо раніше його репертуар складався з 12 вистав на місяць, то сьогодні — 1-2.
У кіно Євген Васильович знімається вже понад 35 років. Найбільше актор запам’ятався в таких картинах, як «Ніч коротка», «Карпатське золото», «Козача застава». Але варто визнати, що велику славу Паперний придбав в мультиплікації, де він озвучив безліч картин.
Його голос не сплутаєш з жодним іншим. Всі мультфільми, в яких він брав участь, вважаються справжнім надбанням: тут і «Доктор Айболить» і «Пригоди капітана Врунгеля», і всіма обожнювана дітьми «Аліса в країні чудес». Можна з упевненістю сказати, що, якби не голос Євгена Васильовича, ці картини не стали б настільки популярні.
Дмитро Лалєнков народився 4 травня 1966 року в місті Стаханов (тепер Кадіївка) Луганська область. У дитинстві серйозно займався боксом, був чемпіоном України. Дідусь Дмитра Лаленкова був диригентом, батько — Валерій Лаленков грав у симфонічному оркестрі.
Один рік навчався у музичному училищі імені Глієра, на факультеті вокалу. Дмитро Лалєнков закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Працював у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки.
Знявся у фільмах: «Каїн» (1992), «Дике кохання» (1993) «Жорстока фантазія» (1994), «Принцеса на бобах» (1997), «Слід перевертня» (художник Симоненко), «Життя як цирк», Доярка з Хацапетовки 2: Виклик долі та інших. Роль Роми в комедійному телесеріалі «Леся+Рома» (2005–2007).
В Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працював з 2009 по 2016 рік. Дебютував 16 жовтня 2009 року у прем'єрній виставі «Граємо Чонкіна» у ролі Плечового.
Влітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.
Був одружений з акторкою Олена Стефанська, з якою у шлюбі має двох синів: Микиту (нар. 23 червня 1990) та Іллю (нар. 12 червня 2005).
У 2008 році закінчив Запорізький національний університет (Кафедра акторської майстерності, курс Г.В.Фортуса).
У 2004-2009 рр. працював в Запорізькому театрі юного глядача.
З 2009 року – актор Київського театру юного глядача.
Продюсерський центр «Колізей» займається організацією вистав, а також концертів та інших видовищних заходів в Києві і по всій Україні.
За плечима десятирічний досвід роботи і співпраці практично з усіма відомими театральними колективами України та ближнього зарубіжжя. Багато років успішно займаються організацією гастролей театрів, артистів, а також показом антрепризних вистав.
« Жениха викликали, дівчата? »
