Ну, що ж написати про виставу, де все чудово? Спочатку звінки про початок вистави, й тут тиша, та голос професора про те що необхідно вимкнути звук телефонів (цікава задумка, чи не так?). Тиша, приглушене світло й зявляється він, Басерлей, якщо вірно розгледіла, то його роль виконував - Ігор Качур. Гра Ігоря була чудова, він майстерно вдавав пяного під час всієї вистави, а його емоції можна було розгледіти й з поганим зором, було таке враження, ніби це все на справді. й протягом всієї вистави вся увага була прикута до нього. Лорд Френкерт Баберлей - з даними ролями, так - так ролями, Олександр справився досить влучно, жіноча роль весь час як не як влучно переала емоції та комічність ""Донни"". як дівчина, сказу, що грати дівчат чи жінок досить важко, адже для того аб звграти, потрібно щрозуміти персонала, та й поправляти так спідницю, то талант (жартую). Як дівчина скажу, що слід відмітити роботу костюмерів, весь одяг у всіх акторів підкреслює їх статуру дуже влучно. Вистава така легка, що по завершенню закортіло просто пройтись про гулятись чи просто помріяти, про таке кохання, як у Френсіса Чеснея та Донни Люциа Д`Альвадорец. Вистава подарувала позитивнія емоції, та змусила забути на певний час про телефон, недороблену роботу та свої власні переживання. А по завершенню вистави, стало навіть шкода, що це кінець, так як досить швидко все скінчилось, й було мало. Також, слід відмітити роботу акторів із залою, навість, словесну. Та вдале поєднання сучасних слів чи, хоча б, селфі.

Весела та динамічна, добре розвиває смуток, хоча і проста за своїм сюжетом , дії акторів легко предбачити. Гра акторів була на рівні, хоча й був момент, коли вони забули про дії порсонажів один одного. Вистава - чиста комедія, але кількість жартів замала (словесних), ситуативних жартів досить і вони на гарному рівні, органічно включені до дій акторів та до сюжету. Підходить-як людини, не дивлячись на вік. Особисто мені вистава сподобалось але вдруге на неї наврядчи потрібно йти. Рекомендую її побачити, один раз точно вартий того.

Дуже приємно було відвідати відому виставу «Здрастуйте, я ваша тітонька!» за п‘єсою Брендона Томаса «Тітка Чарлі». Нема необхідності переказувати сюжет, який кожен із нас пам‘ятає ще з дитинства. Але актори театру «Актор» (отакий вийшов каламбур) змогли зробити так, що взагалі не проводиш паралелі з однойменним фільмом під час перегляду вистави. Настільки трактовка була оригінальна та самобутня! Багато разів актори взаємодіяли з глядачами, зверталися до них, раптово з‘являлися з бокових дверей глядацької зали та зникали за ними, тому було відчуття повного занурення в дію п‘єси. Виставу я дивилася на одному подиху! Сюжет комедії та талановиті актори змусили зал сміятися протягом двох годин, а тітонька донна Люсія у виконанні актора Олександра Жили була неперевершена! Сподобалась затишна зала театру, ввічливі та доброзичливі працівники. Окрема подяка за смачне пригощання брютом!

Знакомый многим сюжет спектакля, как и другие постановки театра, предвещал хорошее времяпрепровождение и просмотр легкой комедии. Постановка состояла из игры актеров на сцене и постоянного передвижения в зале, через выходы для зрителей. Если бы их было не много, возможно, это было бы интересным ходом. Однако, практический каждый диалог всех актеров заканчивался выбеганием из зала. В тех сценах, когда на сцене оставалось больше 2 актеров, и диалог велся между двумя, остальные не знали, что им делать. Создалось впечатление неловкости, аматорства, кружка-театра народной самодеятельности. Донна Люциа Д`Альвадорец - Людмила Ардельян, Брассет - Ігор Качур, Лорд Френкерт Баберлей - Олександр Жила, спасли спектакль. Если б с этой постановки начинала знакомство с театром, не знаю, как скоро пришла бы снова. Выкрики и двусмысленные шутки актеров в данном спектакли вызывали смех в зале. Создалось впечатление, что спектакль рассчитан на определенную аудиторию. Однако, думаю и ей не хватило куража. Жара в зале, к концу второго акта стала невыносимой. На многочисленные просьбы зрителей проветрить зал и включить кондиционеры персонал никак не отреагировал. Недружелюбность персонала при проверке билетов удивила сразу. Не рекомендую данную постановку к просмотру. Хотя не могу не отметить, что другие постановки интересны и мнения могут быть разные.

Вчора я відвідала театр Актор виставу "Здрастуйте, я Ваша тітонька". Театр маленький і затишний. Актори у виставі в основному молоді та дуже талановиті. Особливо смішним був Олександр Жила, зображуючи Донну Люцію. Декорації в спектаклі допомагали акторам втілити в життя події цієї історії. Джим і Чарлі- закохані молоді люди, хотіли зізнатися в любові своїм дамам серця Кітті і Енні. У той самий день прийшла телеграма для Чарлі, що його тітка-мільйонерка Донна Люція приїжджає в гості. Кітті і Енні згодні прийти на побачення, тільки після приїзду тітки Чарлі, але слідом приходить інша телеграма, що Донна Люція затримується. І тоді на допомогу приходить Лорд Френкорд Баберлей переодягнувшись в жіноче вбрання і зображуючи тітку Чарлі. Спекталь мені сподобався. Відмінна режисерська і акторська робота. Підходить для перегляду віковими категоріями 12+.

Коли ви закоханий студент, а дядько вашої дівчини — скупий та черствий тиран, діяти треба рішуче. Двоє друзів Джек і Чарлі сподіваються освідчитися своїм коханим напередодні їхнього від’їзду на канікули до Шотландії. Гарантією успіху стане присутність багатої покровительки Чарлі — тітоньки Люції, що має приїхати з Бразилії. Але не так склалося, як гадалося: чергова телеграма руйнує всі плани. Приїзд тітоньки відкладається, а отже вередливий дядечко Спетлайг може відмовитися видати племінниць за закоханих студентів… Вистава справді чудова, викликає море емоцій. Режисер, на мою думку, підібрати акторів на кожну роль. Кожен з акторів, молодого віку неповторно передав характер та внутрішній світ героїв, гра була цікава, емоційна я б сказала захоплюча. Музичний супровід був не на найвищому рівня, але він додавав комічності ситуації, яка відбувалась на сцені. В цілому декорації були задовільними, на сцені за час вистави нічого не змінилось. Вистава була вражаючою, враження від вистави лише позитивне! Насміялась, відпочила від душі. Рекомендую!!! P.S. А от сам театр, мені не сподобався, крім зручних крісел, та акторів, все інше на 3+, брудні вбиральні та запах підсмажених пиріжків який зустрічає тебе при вході і супруводжує до кінця вистави, трішки засмучує та залишає неприємний відтінок.

10.04.19 р.відвідала театр Актор де поринула в цікаву пригоду під назвою «Здрастуйте,я ваша тітонька!».Сюжет переносить глядачів до будинку Джека де він із своїм другом Чарлі,намагаються у будь-який спосіб освідчитися своїм коханим Кітті й Енні, які наступного дня у супроводі вередливого дядька Спетлайга мають їхати на літо до Шотландії. Водночас Чарлі отримує телеграму від своєї тітоньки, донни Люції д’Альвадорец, мільйонерки із Бразилії, - про її приїзд. Усе йде за планом: сніданок, багата тітонька, освідчення... Але раптом чергова телеграма руйнує усі плани — донна Люція відкладає свій приїзд на невизначений термін: освідчення без тітоньки стає неможливим. Ситуацію Джека і Чарлі рятує друг, лорд Френкерт Баберлей, тобто Бабс, який випадково демонструє себе у жіночій сукні для ролі «старенької» з вистави одного домашнього театру. Обставини змушують дотепного Бабса зіграти роль милої тітоньки Люції д’Альвадорец з Бразилії - і допомогти юнакам одружитися. А до всього - ще й звабити обох чоловіків — нестерпного дядька Спетлайга й Френсіса Чеснея, полковника. Чудова атмосфера в театрі,привітна працівниця гардеробу,уважні дівчатка ,які показують місця . Неймовірний сюжет,жива гра молодих ,талановитих акторів,легкий англійський гумор ,сміх задоволених глядачів,накрили мене хвилею радості та зарядили позитивом! «Здрастуйте ,я ваша тітонька»-комедія,яку хочеться рекомендувати друзям та знайомим для покращення настрою!

Коли я йшла дивитись виставу "Здравстуйте, я ваша тітонька", то боялась, що це буде нагадувати невдалу пародію на відомий одноіменний фільм. І я заздалегідь співчувала акторові, який буде грати роль підставної тітоньки, бо він ризикував намагатися переграти Калягіна або копіювати його, а це особисто для мене було б прикро, бо Калягін зіграв цю роль так вдало, наче він народився підставною "тітонькою із Бразилії". Сюжет всім відомий (і сподіваюсь, улюблений завдяки тому ж Калягіну): друзі Джек та Чарлі закохані, хочуть освідчитись своїм дівчатам, але їх дядя та опікун нізащо не погодиться на одруження дівчат. Друзі вигадують план, як відволікти суворого непохитного наглядача коханих - вся надія на приїзд тітоньки Чарлі, яку ніхто не бачив, донну Люцію Д'Альвадорес, мільонерки із Бразилії. Коли в останній момент весь план зривається через запізнення невідомої тітоньки, друзі швидко вигадують новий план - перевдягають друга у жіноче вбрання і вмовляють його тимчасово побути "тітонькою Чарлі, мільонеркою з Бразилії". Чим все це закінчилося, не знають хіба що діти. Але як приємно дивитись улюблену історію на сцені як виставу, навіть якщо такий же фільм дивився сто разів. Проте ця вистава виявилась ніякою ні копією, ні пародією, а навпаки - було весело, цікаво, приємно, захопливо. І неочікувано. Неочікувано те, що актори опинялися в залі , виходили та заходили повз глядачів і навіть і грали в залі, вибігали, а Брассет з геніальним виразом обличчя "напідпитку" тримав вхідні двері в зал так, наче їх дісно виламували))). Взагалі гра акторів викликала у глядачів веселість, сміх та позитив. Неочікувано, що актор, який грав підставну тітоньку, не копіював ані фільм, ані мого улюбленого Калягіна, не намагався ні до кого дотягнутися чи переграти. Ні, Олександр Жила грав свою "тітоньку Чарлі із Бразилії", свою власну, і це в нього вийшло чудово, він з перших хвилин на сцені так влучно став "перевдягнутою тітонькою", що стало легко на душі - він дійсно не копіює ніякого відомого актора, що вже грав цю роль, навпаки - його власна "тітонька" зворушливо "його". Дякую йому за те, що зумів не впасти у копіювання. Всі, всі актори грали чудово! Навіть коли глядач ненавмисне перешкоджав акторці пройти зі сцени в зал, акторка чудово справилась, обігруючи цю перешкоду , не виходячі з ролі. Слуга Брассет у цій виставі - це також окрема весела тема)). Незважаючи на те, що Брассет не головний герой, лише звичайний слуга, Ігор Качура зробив так, що зал захопився Брассетом і полюбив його! Він швидко і невимушено викликав прихильність вього залу до себе, тобто до Брассета, це неймовірно! Він витворяв із глядачами те, що хотів - смішив, викликав прихильність; наприклад, Брассет без жодного слова розвеселив зал, коли зовсім неочікуванно почав , із коробкою в руках, проломлюватися із залу на сцену в проході , де складно було пройти, але Брассет же був "напідпитку" і через всі стільці він перебирався, як справжній п'яний, весь щал і сміявся, і переживав, щоб у Брассета все вийшло. Це булотнаствльки живо, правдоподобно, що здавалось, ще трішки - і люди кинуться йому допомагати пробратись до сцени, саме Брассету, як слузі, а не як актору! Це було дуже весело і реально. Актори всі молодці, це було захоплююче і весело! Дякую всім акторам за чудову гру, чудову виставу, дякую режисеру і всім, хто причетний, за їх роботу.