Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Вистава «Записки Божевільного» М. В. Гоголя народилася ще до заснування Театральної Банди, а саме 10 травня 2015 року.
Вистава – справжнє видовище, з театральними спецефектами та цікавою драматургією, яка не залишить байдужим жодного глядача.
«Записки Божевільного» були на багатьох майданчиках, сценах українських міст та закордонних сценах в Кракові, Санкт-Петербурзі та ще в багатьох містах.
Моновистава за мотивами романа Віктора Гюго «Людина, що сміється» «Коли б з горя можна було вийти, як виходять із міста. Ми могли б бути щасливі! На жаль, назавсігди не буде з нами того, кого вже немає. Тінь залишається на тих, хто переживає. Ти знаєш, про кого я кажу. Життя - це тільки довга втрата того, що любиш. Бо в житті є тільки одна річ – серце, а після життя – душа...» У цей світ людина приходе самотня. Дитиною. Бездоганною. Без дорікань. Деяким щастить поринути у батьківську любов, а іншим знести усі труднощі життя. Тому рано чи пізно людина вдягає ту маску, яка дає їй відчуття безпеки... Іноді, це лише відчуття. Милосердя рятує. Кохання надихає. Проте, лише щирість дарує свободу. Чи може людина жити без маски? І чи може врятувати маска позитиву, догоджуючи оточуючим, якщо в серці немає відгуку? На ці питання герой намагається відповісти собі...людям... світу... і знову собі
Генрік Ібсен
За мотивами однойменної п'єси Теннесі Вільямса. П'єса «Трамвай “Бажання”» (1947 р., дослівний переклад з англійської – «Трамвай на імення жага») – один із найпопулярніших творів не лише Теннесі Вільямса, а й світового театру та кінематографу в цілому. Жорстка драматична колізія, напруженість та глибина діалогів, непересічність сценічних образів, гранична відвертість прагнень та емоцій, що керують героями, зробили цей твір магнетично захоплюючим і дарували авторові Пулітцерівську премію (1948 р.), та прижиттєве визнання класиком сучасної драми ХХ століття. Основою сюжету є долі двох сестер – Бланш та Стелли, які зростали в затишному родинному маєтку «Прекрасна мрія», гадаючи і вірячи, що благополуччя, добро, щастя і любов супроводжуватимуть їх завжди. Але життя, фатум? внесли в мрії дівчат свої корективи. Нагадавши, що щастя – це лише миттєвість. Смерть батька стала початком руйнації ідеалів. Стелла першою полишила «Прекрасну мрію», натомість перетворившись у «жрицю культу жадання» в особі свого чоловіка Стенлі Ковальського. Минуло 10 років, в домі Ковальських з'являється сестра Стелли Бланш. На її долю випало пережити всі етапи подальшої руйнації і, головне, знищення «Прекрасної мрії». На відміну від Стелли, яка знайшла свій клаптик примарного щастя у вирі всепоглинаючої сили жаги, Бланш лишилася вірною ідеалам «Прекрасної мрії». Ані втрати близьких, ані переслідування та цькування оточуючих не змогли знищити її душі, відчайдушного, можливо, й ілюзорного і наївного бажання, саме бажання, а не жаги істинної краси та любові. Проте невблаганний фатум, скерований жагою, зробив своє діло, перетворивши прекрасну мрійницю на невротичку. Для Бланш зустріч із сестрою та події, що розгортаються в родині Ковальських, стають фатальними… Фото та анотації надано театром.
Одна з найпопулярніших в українській літературі та найбільш знакова для театру п'єса Івана Франка «Украдене щастя» під завісу ювілейного 100-го сезону повертається на франківську сцену. Нова версія, що її пропонує режисер Дмитро Богомазов, принципово відрізняється від багатьох знаних інтерпретацій. Пропонуючи сучасну за своєю сценічною лексикою виставу, режисер відходить від соціально-побутових, етнографічних подробиць. Історія трикутника Микола-Анна-Михайло трансформована в багатошарову психологічну притчу не лише про неможливість побудови щастя на нещасті іншого і не лише про «вкрадене» щастя і жадання своєрідного реваншу, що керує героями. Конфлікт протистояння оголений до глибинних, сутнісних категорій людського існування: обітниця, зрада, пристрасть, честь, совість, прощення. Об'єднуючи взаємовиключні поняття, руйнуючи наше стале їх сприйняття, режисер перетворює історію взаємин персонажів та подій на парадоксальне існування, переносячи їх в інший вимір свідомості, який існує за своїми законами і відплати потребує відповідної. Проте режисер уникає конкретної відповіді: що або хто керує вчинками героїв: Бог? Фатум? Чи вир цього незбагненного виміру, який затягує, спокушає, бавиться долями, обіцяє, заманює, доводить людину до шаленства, коли вона, втрачаючи себе, переступає межу людських законів та Божих заповідей. І вже не людина – істота, насолоджуючись сподіяним, не контролюючи себе, власноруч затягує зашморг безвиході.
Дійство відбувається на великій сцені, де майданчик для гри й місця для глядачів об‘єднані єдиним простором. Таке максимальне наближення до місця дії дає глядачам відчуття реальної присутності, знаходження у центрі оповіді, спонукає до інтерактивності й вияву реакції на те, що грає актриса. Вона ж сповна використовує ці благодатні можливості. Місце дії – сільське подвір‘я, огороджене дерев’яним тином, посередині стоїть щось, накрите яскравою різнокольоровою веретою. Повільною старечою ходою вийде у своє подвір’я Баба Юстина – Лариса Кадирова, тримаючи в руці саморобний ліхтар – банку з пшеницею, в яку встромлено свічку. Це правдиве живе світло свічки задасть тон щирої відвертості оповіді, яку розпочне проста сільська жінка. Справа її тут на подвір’ї буденна та через ту буденність проявиться головна життєва розмова, яку поведе Юстина сама із собою, зі своєю долею, своїм призначенням на землі. Вона говоритиме із собою та втягне у власні роздуми всіх присутніх. Фото та анотації надано театром.
Народився 1965 року в місті Рівне. Закінчив Рівненський гуманітарний університет Інститут культури, спеціальність – режисер. Є досвід зйомок реклами, соціальних роликів, кіно.
Захоплюється художньою фотографією, професійно займається сценічним освітленням, художній керівник театру «На перехресті» та актор Театральної Банди.
Народилася в місті Чернівці у 1973 році.
Особливою відмінністю Лариси є вміння пристосовуватися до будь яких обставин. Також Лариса є художником по костюмам до вистави «Літаючий лікар».
Народився 1972 року в народився в Приморському краї, Росія. Співпрацює з Чернівецьким обласним академічним музично-драматичним театром О.Кобилянської. Лауреат міжнародних конкурсів читців та мистецьких фестивалів.
Захоплюється літературою, написанням та перекладами віршів.
Є досвід зйомок у кіно та рекламі.
Народився 1999 року в місті Чернівці. Випускник театральної студії «Театр юних чернівчан». Займається волейболом, приймає участь у змаганнях. Вільно володіє англійською мовою. Є досвід зйомок у рекламі та кіно, актор Театральної Банди.
Народилася 1994 року в місті Чернівці. В дитинстві займалася танцями та співами. Випускниця театральної студії «Театр юних чернівчан». Вільно володіє польською та англійською мовами.
Є досвід зйомок реклами, соціальних роликів, кіно та TV проектах. Працювала в івент індустрії.
Народився в місті Чернівці в 1979 році. Закінчив Чернівецьку школу №3. Займався народними танцями. Захоплюється читанням та верховою їздою. Наразі є членом «Театральної спілки України».
Театральна Банда народилась в результаті творчої дружби двох театральних колективів: Народного Драматичного Театру КБУ «Центральний палац культури м.Чернівці» та Арт проекту «Театр на Перехресті» КБУ Будинок культури «Роша».
Театральна Банда існує вже протягом 6 років. Чому саме «Банда?» Тому що це угрупування творчих особистостей, які порушують емоційний спокій глядача. Ще кажуть, що Банда – це море у Тихому океані, так само і команда театру – Творча Банда у «Театральному просторі».
Репертуар — вистави за класичними текстами та постановки сучасних п`єс.
Театр грає на двох сценах. Сцена Центрального палацу культури м. Чернівці (Театральна площа, 5) та на сцені Будинку культури «Роша» (вул. Горіхівська, 1).