« Заметіль »

Народилася 21 травня.
З 2004 року працює актрисою, помічника режисера і завідуючої трупою в Одеському академічному російському драматичному театрі.

Її перша посада в театрі – помічник режисера. Це одна з найбільш складних і відповідальних посад в театрі, проте Неллі дуже швидко освоїла її і завоювала авторитет у колективі. Прагнучи розвиватися на театральному терені далі, паралельно з роботою на посаді помічника режисера Неллі продовжила свою освіту: вступила на заочне акторське відділення Харківського університету мистецтв імені І. Котляревського і з успіхом закінчила його.
На акторському рахунку Неллі Чурай – цілий ряд цікавих різнопланових ролей у п'єсах класичного і сучасного репертуару: Панночка в «Вії» М. Гоголя, Еліза в «Червоному і чорному» Стендаля, Фебе в «Людині, яка сміється» В. Гюго, мати Едіт в «Едіт Піаф. Життя в кредит», Француженка в« рецепт любові »А. Чехова, Вампирша в« Князі повного місяця» Е. Савранської, Марія в «Блажен» О. Островського та багато інших.

Наступним кроком в театральній кар'єрі Неллі Чурай стала відповідальна посада завідувача трупою театру: на цій посаді Неллі Сергіївна знову проявила себе з найкращого боку, проявивши чудові організаторські здібності та лідерські якості.

А 17 березня цього року в житті Неллі Чурай та її чоловіка, актора театру Михайла Ігнатова, сталося саме радісна подія – у них народився син.

У 1979-1997 рр. працював в Театрі-студії кіноактора Київської кіностудії ім. О. П. Довженка.

В середині 2000-х рр. жив в США.
У 2011 році повернувся до Києва.
Племінник Ігнатова — режисер, актор та телеведучий Олександр Жеребко.

У 1990 році закінчив училище, після чого перебрався до Одеси. Потім Олександр Суворов став актором Одеського Російського драмтеатру.
На його сцені відзначився участю в таких спектаклях, як «Країна негідників», «Людина, яка сміється», «Атака століття», «Анна Кареніна», «Вишневий сад», «Останній Дон Жуан», «Чайка», «Степан Разін »,« Особливо одружений таксист »,« Танець Чингіз-Хаїма »,« Ladies 'Night »і« П'ятеро ».

Дебютував на екранах в 2003 році, знявшись у серіалі Володимира Янощук «Дух землі».

У 2005 році артист зіграв лейтенанта Самойлова в бойовику Віталія Воробйова і Івана Криворучко «Неслужбове завдання 2: Вибух на світанку».

У 2006 році на телевізійні екрани вийшов трилер Володимира Янощук «Без особливих прикмет» за участю Олександра Суворова. У тому ж році артист виконав роль Кудімова в серіалі «Іван Подушкін: Джентльмен розшуку». У кримінальній стрічці Олексія Піманова «Три дні в Одесі" 2007 року Олександр зіграв капітана Прохорова.

У тому ж році відзначився участю ще в шести повнометражних картинах і серіалах. Виконав роль Чорного в детективному серіалі «Ліквідація», зіграв Леву в комедії Анатолія Матешко «Луна-Одесса», капітана Прохорова в багатосерійному телефільмі «Олександрівський сад 2», Єгорова у військовому фільмі «Сапери», Павла в мильній опері Олега Фіалко «Садівник» і майора Бєлова в серіалі «Сильніше за вогонь».

У 2008 році на телевізійні екрани вийшла багатосерійна військова стрічка Олександра Замятіна «Розвідники: Останній бій», в якій Олександр Віталійович відзначився роллю підполковника Ігнатова. У тому ж році вийшло продовження серіалу, в якому Олександр Суворов повернувся до вже знайомого образу Ігнатова. У фільмі «Хімія почуттів» 2008 роки зіграв Бориса.

У 2009 році фільмографія актора поповнилася участю в наступних проектах: «Зачароване кохання 2», «Золотий автомобіль», «Розлучниця» і «Дот».

З 2010 року артист знявся в серіалі Анатолія Матешко «Акула» і детективі Дениса Червякова «Приватний розшук полковника у відставці».