« Забави для Фауста »
... Спочатку все рівно був Достоєвський. Від нього лихоманно-хворобливий ритм вистави, містична, фатальна прикутість один до одного її головних героїв, від нього невідворотність всіх цих появ і зникнень. Від нього — непідвладне розумові взаємне тяжіння, ніби щось, що вони самі збагнути не можуть, їх невблаганно зводить. І розводить теж — з такою ж невблаганністю і жорстокістю. Тому що Фаусту — фаустове, а Мефістофелю — мефістофелеве.
« Не плачте за мною ніколи... »
Моновистава
« Антігона »
Трагедія
« Антігона »
Трагедія
« Ми »
Драма
« Він – моя сестра »
Комедія
Було задіто багато емоцій, від короткочасної нудьги до моментного переляку, місцями актори чудово передавали тривогу та неспокій властиву їхнім персонажам. Сюжет розділений на історію двох персонажів , один панічно страдає через скоєний ним злочин, інший старається добитися прихильності та кохання сестри першого. Образи передані неперевершено, відрізняються від книжкових, але органічно вписуються в манеру спектаклю. Колорит тої епохи переданий чудово, від вінтажних підсвічників до ефектних фраків на персонажах. Спочатку був десонанс, категоричне не співпадіння з образами книжкових героїв, але потім з прийняттям,почало приходити розуміння та прихильність. Вистава сподобалася, дозволила пережити нові емоції із знайомими персонажами, категорично рекомендую до відвідування.Єдиний нюанс- здається мені, що людині не ознайомлені й з романом буде складнувато вникнути в суть подій, але й це гадаю, не завадить насолодитися достойною грою акторів та режисерською постановкою. Раджу прихильникам класичної літератури, любителям порозмислювати над цитатами.
Ще до вистави хотілося розгадати загадку назви, дізнатися, як саме "Фауст" Гете пов'язаний зі "Злочином і карою" Достоєвського. Ця цікавість супроводжувала мене впродовж усієї вистави. Також відчувала замилування грою акторів, їхньою майстерністю правдоподібно перевтілюватися, взаємодіяти між собою, із глядачами, із декораціями та простором. Були також моменти щирої несподіванки та захвату, коли на сцені з'являвся живий вогонь і жива... (ні, не відкриватиму таємницю, нехай вона теж буде сюрпризом для інших глядачів). На диво, не було очікуваного відчуття приреченості та пригніченості, ніби це найлогічніший розвиток подій, ніби по-іншому й бути не могло. Це не вистава, яка дублює сюжет книги, за котрою поставлена, але для повного розуміння вона вимагає хоча б ознайомлення з оригінальним сюжетом чи ідеєю. Сподобався акцент не на подіях, а на переживаннях персонажів, на внутнрішньому та зовнішньому пошуку мотивів їхніх вчинків. Майже всі актори зіграли по-справжньому. На жаль, важко було повірити у щирість виконавиці ролі Дуні. Виконавець ролі Свидригайлова, Олег Цьона, блискуче передав колізію Фауста, який грається у Мефістофеля. Декорації чудово підсилювали враження присутності, а ще замкненість простору, з якого, насправді, є куди втекти, якщо хотіти. Приміщення по-особливому атмосферне, адже кругле (будувалося як кабаре). Це стирає межу між сценою і залою.
Директор-художній керівник та актор Львівського академічного Театру імені Леся Курбаса. Заслужений артист України. Закінчив Акторську студію при Театрі імені Леся Курбаса (1989) та Львівський національний університет імені Івана Франка (2003). Викладав акторську майстерність на акторському курсі при Національному університеті імені Івана Франка (2001-2009). Знімався у кінофільмах: «Данило Галицький», «Поле крові», «Богдан», «Таємниця маестро», «Владика Андрей», «Тіні незабутих предків». Лауреат Обласної премії в галузі театрального мистецтва імені Бориса Романицького (2007).
Актор Львівського театру імені Леся Курбаса, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка. Закінчив театральну студію при Театрі імені Леся Курбаса та Харківський державний університет імені Івана Каразіна.
У 1995-2003 рр. проводив майстер-класи з акторського психофізичного тренінгу в Україні, США, країнах Європи. Викладав акторську майстерність на акторському курсі Львівського Національного університету ім. Івана Франка, на режисерському курсі Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Актриса Львівського академічного театру імені Леся Курбаса. Закінчила Львівський національний університеті імені Івана Франка, факультет культури і мистецтв, акторський курс В. Кучинського (2005) та Інститут післядипломної освіти ЛНУ ім. І. Франка (2010). Співзасновниця і вокалістка гурту «КурбАси».
Львівський театр імені Леся Курбаса створений Володимиром Кучинським та групою молодих акторів у 1988. Театр завжди вирізнявся високоінтелектуальним і неповторним репертуаром.
Театр імені Леся Курбаса — унікальний методологічний центр, який опанував і розробив цикл театральних методик та тренінгів акторської психофізики, пластики, голосу, провів серію спільних проектів з Workcenter Єжи Ґротовського (Італія), Школою драматичного мистецтва Анатолія Васільєва (Росія), Осередком театральних практик Gardzienice (Польща), Саратозьким міжнародним театральним центром (США). У 2006 році за творчі здобутки Театр імені Леся Курбаса було нагороджено найвищою українською нагородою в галузі культури — Національною премією імені Тараса Шевченка, а у 2007 році театру було присвоєно статус академічного.
З 1994 року Театр імені Курбаса проводить свій власний міжнародний театральний фестиваль «Театр: Метод і Практика». Веде активну міжнародну діяльність, є членом міжнародної театральної мережі IETM.
Окрім того, Театр імені. Курбаса є унікальним для України театром-школою, що виховала не одне покоління акторів та режисерів спершу в Студії театру, а з 2001 року на базі Львівського Національного університету імені Івана Франка.
« Забави для Фауста »
