Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Йов »
«Якщо людина не дивиться на небо, вона втрачає обрії своєї власної дороги» – в цих словах Святійшого Отця Івана Павла ІІ відбиток ідей його першої п’єси «Йов», написаної у 1940 році і вперше втіленої на українській сцені театром «Воскресіння». Це вистава про найсокровенніше у нашому житті: про Віру, яка підтримує нас у найважчі хвилини, про всеосяжну любов і опіку Божу над кожним з нас. Хоральний спів і гармонія акторських робіт чекає на Вас у виставі «Йов» Кароля Войтили.
Сюжет п’єси є вічним, бо він є біблійним. У Йова забирають все, що може бути найдорожчим у людини: близьких людей та достаток. В нього залишається тільки віра в Бога, яка і допомагає повернути втрачене. Питання Віри – вічне питання, яке тривожить людство, бо ми не можемо зрозуміти, за словами Яна Твардовського, що «падають з неба маленькі й великі нещастя, потрібні для щастя», що Бог ніколи нас не покине, бо «коли Бог закриває двері, то відчиняє вікно». Постмодерністська естетика вистави і хорали написані Мироном Дацком творять неповторну атмосферу, яка чекає на Вас у театрі «Воскресіння».
Літня пара опиняється на межі банкрутства і залишається без житла. Єдині, хто може їм допомогти – п'ятеро дорослих дітей. Але жоден з них не має достатньо місця в будинку, аби поселити у себе одразу двох. Тому батьків селять нарізно за тисячі кілометрів один від одного. Мешкаючи серед дітей та онуків, ці двоє вперше опиняються на самоті. В давні часи батьків, які вже не могли утримувати себе, діти скидали зі скелі. Хто знає, може, це краще, ніж розлучати тих, хто прожив у любові п’ятдесят років. Щемлива історія стосунків батьків та дітей в сумній комедії про справжні сімейні цінності.
Нібито нічого несподіваного не віщувала звичайна сімейна вечеря, але саме вона одного разу перевернула з ніг на голову життя близьких людей. Нікому і до тями не прийшло, що банальний, на перший погляд, вибір імені дитині так гостро зачепить усіх членів родини, що вони вивернуть душу назовні і виплеснуть свою нестримну, накопичену напругу, розчарування та сумніви. Як вирішиться цей несподіваний випадок, який первісно виявився на кшталт безвинного жарту, чому він усіх навчить, з чим допоможе впоратися, аби врегулювати конфлікт, глядач дізнається наприкінці вистави!
Вони майже все життя були поруч. Вони пережили злети і падіння у своєму житті. Вони разом підіймалися з самого дна до вершин. Але одна завжди була у світлі прожекторів, а інша у тіні. Дві сестри, дві різні долі. Ця історія про життя сестри легендарної Едіт Піаф – Сімони Берто! Так, історія не про популярність славнозвісної співачки, а про те, що завжди залишалося за лаштунками, про те, яку важливу роль грала Сімони в житті Едіт. Ця історія про Сімону Берто, жінку, як завжди залишалась за кадром.
Не можеш ти зрости, як дуб чи осокір, – Не вийся вколо них, у власну силу вір, І хоч зостанешся при вирості малому, Будь зобов'язаний собі лише самому...
Вистава "Всі мої сини" - перше звернення театру до драматургії уславленого американського драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Артура Міллера. Вперше виставу за цією п'єсою було показано на Бродвеї 1947 року. Тоді Артур Міллер і режисер постановки Елія Казан отримали першу в історії премію "Тоні". Виставу було зіграно більше трьохсот разів. П'єса "Всі мої сини" прославила Міллера і зробила його одним з найпопулярніших драматургів сучасності. Сюжет п'єси засновано на реальних подіях. Історія сімейної драми фабриканта ще раз стверджує всесвітній закон: "ніщо в житті не минає без наслідків". Родина чекає з війни зниклого безвісти сина, майже втративши надії. Зникнення молодого льотчика виявляється результатом фатальної помилки його ж батька, який постачав браковані комплектуючі до військових літаків. Справжня любов між нареченою зниклого льотчика і його молодшим братом піддається осуду як ганебна, зрадницька і небезпечна для сімейного добробуту. У п'єсі істина родинних відносин підміняється спрагою збагачення, а наслідки цієї підміни виявляються незворотними. Фото та анотації надано театром.
Український театральний діяч, режисер, актор, Заслужений діяч мистецтв України, засновник та художній керівник Львівського академічного духовного театру «Воскресіння», директор Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев».
Ярослав Федоришин народився 25 червня 1955 року в селищі Хвойному Аяно-Майського району Хабаровського краю Росії, куди були вивезені його батьки. У 1961 році з батьками переїхав в Івано-Франківську область у Надіїв, рідне село батька. У селі Надіїв закінчив школу. Навчався у Харківському інституті мистецтв в класі Всеволода Цвєткова.
У 1976 році, після закінчення театрального інституту, приїхав у Львів де став актором Львівського ТЮГу.
1990 року Ярослав Федоришин закінчив Московський інститут театрального мистецтва, навчався у класі Анатолія Ефроса. Цього ж року створив театр «Воскресіння» у Львові.
У 1991 році закінчив Варшавську школу фільмову (пол. Warszawska Szkoła Filmowa), клас Кшиштофа Зануссі.
1992 року започаткував Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев». Нині фестиваль є членом Міжнародних театральних зустрічей (IETM) та Міжнародної театральної Асоціації (IFEA).
Помер вночі 20.03.2020р.
Похований на полі № 13 Личаківського цвинтаря .
Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі).
19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України.
Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло.
За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм.
На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу.
Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина.
Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами.
Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі.
Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня.
Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA).
У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру.
Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.
« Йов »
