Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Я - Марія Каллас »
Марія Каллас - легенда світової опери - сказала, що, вимовляючи "браво, Божественна", всі завжди кажуть: ми любимо вас, та ніхто ніколи не вимовить: "Я кохаю".
Богиня оперної сцени, якій поклонявся весь світ, коханка Арістотеля Онассіса, магната, міжнародного ловеласа, не мала справжнього жіночого щастя...
У виставі виконуються наживо оперні арії з репертуару Каллас у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олександри Пашкової (сопрано), у ролі Марії Каллас - заслужена артистка України Тамара Плашенко. Акомпаніатор - заслуженний діяч мистецтв України Тимур Полянський.
Це майже детективна історія... На початку 20-го ст. в одному із старовинних італійських монастирів знайшли давно забуті рукописи. Виявилось, що знайдені ноти належать руці венеційського композитора Антоніо Вівальді. Так Антоніо Вівальді народився вдруге, а його чарівну музику було знов відкрито для наступних поколінь. Події у виставі відбуваються в трьох вимірах: на початку 20-го ст., коли було знайдено рукописи Вівальді, у 18-му ст. – ескізно висвітлено основні етапи життя маестро, і в наші дні, коли весь світ захоплюється музикою Вівальді. Вимір 18-го ст., знайомить із культурою Венеції того періоду: з її щорічними веселими карнавалами, розкішним вбранням, з одного боку, з іншого боку – із залежністю композиторів від примх моди, з рабським становищем митців, які мали можливості для праці тільки завдяки впливу багатого покровителя. Таким покровителем для Вівальді стала Церква. Події п'єси відбуваються в Італії, Нідерландах та Австрії. Саме в Австрії злиденно закінчились дні маестро на землі. Проте завдяки новому народженню Вівальді в 20-му ст. ми й сьогодні слухаємо його музику, яка вражає навіть найвибагливішого слухача своєю гармонійністю і сучасністю. Унікальна драматична вистава-байопік про життя та творчість геніального італійського композитора Антоніо Вівальді. У виставі використано виключно музику Вівальді. Живий вокал у виконанні драматичних акторів Театру «Маскам Рад». Можливість поринути до унікальної атмосфери Венеції, де народився та жив великий композитор.
Вистава презентує парадоксальний погляд на знакову постать літератури, чиє життя і творчість тісно пов’язані з Україною. Історія кохання Оноре де Бальзака та Евеліни Ганської стала легендою. «Нерозгадана чужоземка», «кохана вовчиця», одне слово, фатальна жінка… Оригінальну версію кульмінації цього роману і презентує вистава. Оноре де Бальзак поєднав у собі дивовижні контрасти - був романтиком і сатириком, мудрецем і блазнем. Діється в Україні, але вистава презентує ще й мультикультурне розмаїття Європи. Образ шагреневої шкіри втілюється у долі самого Бальзака, а здійснення бажань обертається трагіфарсом для кожного героя, які слідують вовчим законам у боротьбі за свою волю. Вони перетворюють світ у театр, документальність поєднується з фантазією, а трагічне відтінює гра та іронія. П’єса одержала І місце на фестивалі Тиждень сучасної української драматургії.
Вистава «Маестро Азнавур. Une vie d'amour» про життя та творчість великого шансон'є, поета, актара та композитора Шарля Азнавура. Про те, як він з юних років домагався успіху й визнання. Як зумів зберегти у своєму серці любов до життя, до пісні, до публіки, яку вважав частиною своєї сім'ї. Виставу створено за п'єсою Тамари Альохіною, написаної на підставі спогадів самого Азнавура та його сестри. Вистава буде цікавою, як для шанувальників творчості Шарля Азнавура, так і для тих, хто тільки-но хоче познайомитися з ним та його музикою.
Сцени із життя чумаків та їх родин 17 ст. на основі фольклорно-етнографічних матеріалів, записаних від жителів центральних регіонів України. Окрім, пісень, які заворожують своєю мелодикою та глибокою народною філософією, у виставі також важливе місце займає народна інструментальна музика та хореографія («Танок чумаків», «Сніданок чумаків», «Весільний тропак» та інш.). Цікаві драматичні історії поєднані з тонким та «розумним гумором» завжди підіймає настрій глядача. Український гумор – це точне відображення традицій та звичаїв українського народу. Діалоги пронизані тим невичерпним народним гумором, прислів’ями та приказками, які додають того народного колориту вільних людей, що в котрий раз нам доказує про невмирущість та значимість нашої української національної культури.
Вистава-концерт присвячена сторіччю Молодого театру Леся Курбаса та в ігровій формі розповідає цікаві сторінки історії його заснування. Вистава дає відповідь на багато важливих питань – яким має бути театр, які його цілі та завдання – так, як про це мріяв Л. Курбас разом з іншими засновниками. Ми розповімо вам про вплив Молодого театру Курбаса сторічної давнини на розвиток національного українського театру та його зв'язок із сучасним Молодим театром. «100 років Молодий» – для усіх поціновувачів та шанувальників Молодого театру та театру в цілому. Єдина вистава в театрі, в якій задіяна вся трупа!
Дуже цікава вистава
Віталій Малахов – відомий режисер, його ім'я знають не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу. Театральні критики пов'язують становлення сучасного українського театрального процесу з іменем Віталія Малахова. Він режисер-легенда, вистави в його постановці викликають незмінний інтерес публіки. Режисерські роботи Малахова відзначаються оригінальним стилем, високим професіоналізмом, буянням артистизму, метафоричністю, прекрасною грою акторського ансамблю. Народився він у Львові 19 червня 1954 року. З 1972-го по 1977-й навчався у Київському державному театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого на факультеті режисури драми (художній керівник курсу – професор Володимир Неллі, акторська майстерність – професор Леонід Олійник). Творчу діяльність розпочав 1977 року на українському телебаченні. З травня 1978-го до вересня 1979-го року – у Київському державному театрі російської драми ім. Лесі Українки працював над постановкою своєї знаменитої вистави «Казка про Моніку».
З 1979 року очолив Київський державний Театр естради, в якому поставив «Я – Київ», «Ніч чудес», «Зоря і смерть Пабло Неруди», «Шахрай мимоволі» та ін. З 1985-го до 1987-го працював зі своєю трупою на базі Київського молодіжного театру.
У серпні 1987 року В. Малахов створює власний театр – Київський драматичний театр на Подолі. З 1987 року – художній керівник-директор Київського академічного драматичного театру на Подолі. У його доробку понад 60 вистав. Це «Ніч чудес» В. Шекспіра, «Вертеп» В. Шевчука, «Опера мафіозо» В. Станілова, «В степах України» О. Корнійчука, «Квартал небожителів» О. Коротко, «Фантазія для рояля в чотири руки» А. Ольмерт, «Фараони» О. Коломійця, «Дядя Ваня» А. Чехова, «Дивакуватий Журден», «Склади слово ВІЧНІСТЬ», «Щоденник молодого лікаря» М. Булгакова, «Передчуття Мини Мазайла» М. Куліша, «Шестеро персонажів у пошуках автора» Л. Піранделло, «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Звідки беруться діти?» А. Крима, «Антракт» О. Марданя та ін. Трупа Малахова неодноразово презентувала театральне мистецтво України в Росії, США, Англії, Італії, Мексиці, Коста-Ріці, Фінляндії, Німеччині, Греції, Туреччині, Єгипті.
Віталій Малахов – лауреат «Київської пекторалі – 98», як кращий режисер року за виставу «В степах України» О. Корнійчука, лауреат «Київської пекторалі – 2003» за виставу «Дядя Ваня» А. Чехова. За виставу «Моє століття» М. Лоранс у 2005 році Віталій Малахов став лауреатом «Київської пекторалі» за кращу виставу року.
Малахов – організатор і засновник Міжнародного театрального фестивалю «Київ Травневий», що здобув широке визнання публіки.
У 2002 році очолив Міжнародний Булгаковський фестиваль мистецтв. Відкриття відбулось 7 вересня 2002 року виставою «Собаче серце» за п'єсою М. Булгакова у приміщенні Національного театру ім. Івана Франка.
У 2006 році започаткував фестиваль «Київ – територія миру» мистецькою акцією-колажем за участю театрів Києва.
У 2006 році театрові під керівництвом Малахова за видатні досягнення у розвитку українського драматичного мистецтва надано статус академічного.
2008 року В. Малахов став лауреатом Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка в галузі мистецтва.
До Дня незалежності України у серпні 2008 року Президент України нагородив Віталія Малахова званням «Народний артист України».
В сезоні 2011-2012 року театр на Подолі, а разом із ним і Віталій Малахов став тріумфатором найпрестижнішої театральної премії «Київська пектораль». Його вистави «Минулого літа в Чулимську» О. Вампілова та «На дні» М. Горького було визнано найкращими. Сам Віталій Юхимович став кращім режисером сезону.
Провідна актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Закінчила Київський театральний інститут імені І. Карпенка-Карого.
У театрі з 1987 року.
Лауреат премії “Київська пектораль” 1994-1995 років у номінації “За краще виконання головної ролі”.
Актриса Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У театрі з 2006 року.
Театрально-концертні роботи:
Театр на Подолі: «Майстер-клас Марії Каллас» Т.МакНеллі – Софі, Шерон, Пеггі; «Опера мафіозо» В.Станілова – Елеонора; «Біла гвардія» – Юлія (Булгаков Фест 2008); «Лебедине озеро. Сутінки» – Саша;
«Шестеро характерів» – Актриса; Театральний центр «Пасіка» – «Антігона» – Еврідіка, реж. Володимир Кудлінскій.
Київський академічний державний театр оперети:
«Граф Люксембург» Ф.Легар – Анжель; «Голандочка» І. Кальмана – Тангосіта; «Весела вдова» Ф.Легар – Ельга; «Королева чардашу» І. Кальмана – Сільва;
Національна музична академія ім. П.І.Чайковського, оперна студія: «Весілля Фігаро» В.А. Моцарта – Керубіно; «Євгеній Онєгін» П.Чайковського – Тетяна; «Фауст» Ш. Гуно – Маргарита; «Алкід» Д. Бортнянського – Едоніда.
Національна філармонія:
«Йосип Флавій» А. Костіна – Доріон
Симфонічна капела «Ренесанс», Андреівская церква, партії сопрано в:
«Магніфікат» А. Вівальді;
«Реквіємі» В.А. Моцарта;
«Реквіємі» Д. Верді;
Кантата І.С. Баха і Г.Ф. телемана;
«Месії» Ф. Генделя.
2007-2011, протягом місії Надзвичайного і повноважного посла Німеччини в Україні Ганс-Юрген Гаймзет – щорічна участь в святкуваннях на честь Дня народної єдності в Посольстві Німеччини (виконання українського та німецького гімнів).
Нагороди:
Дипломантка «Київська пектораль» у номінації «Кращий акторський дебют» за роль Анжелі в спектаклі «Граф Люксембург» Ф. Легара.
Лауреат міжнародного конкурсу вокалістів, дипломант всеукраїнського конкурсу вокалістів.
Участь у фестивалях:
Фестиваль «Подія», Київ 2008
Шостий Булгаковський фестиваль, Київ 2007
Сьомий Булгаковський фестиваль, Київ 2008
Другий міжнародний фестиваль українських театрів «Схід-Захід», Краків 2015
Міжнародній фестиваль витончених мистецтв BOUQUET KIEV STAGE 2018, Київ, фортеця Золоті ворота
Телевізійні проекти. «Третій дзвінок» з Наташею Грабченко від 28.12.2013 (Тема – Драматичні актори, чому вони співають) Зйомки в серіалах, документальних фільмах.
Професор, піаніст, композитор, аранжувальник.
Академічну освіту отримав у Львівській консерваторії. У 1992 р. став лауреатом Міжнародного конкурсу імпровізації в м. Вільнюсі. Успішно виступає як соліст, а також в різноманітних за складом ансамблях, включаючи симфонічні оркестри. Ім’я цього універсального музиканта відоме далеко за межами України, оскільки його гастрольні маршрути пролягли від берегів Ла-Маншу до Корейського півострову, де в університеті міста Сеул він вів майстер-класи.
В концертних програмах Тимура Полянського представлена музика найрізноманітніших жанрів, стилів та напрямів від Й.-С. Баха до Д. Гершвіна, але головною темою його творчості є імпровізація.
Коло творчих зацікавлень досить широке. Окрім виконавської і педагогічної діяльності він активно працює в області створення музики до театру, кіно та естради, співпрацюючи з відомими режисерами — Р. Віктюком, В. Малаховим, О. Лісовцом, І. Талалаєвським.
Кінороботи, в яких звучить музика Т. Полянського: «Міський романс», «Розплата за гріхи», «Тримай мене міцніше», «Третій зайвий», «Квартет на двох», «Король, дама, валет», «Лід у кавовій гущі», «Уроки зваблювання».
Записані ним оригінальні CD «Імпровізації на світові хіти», «Джазові настрої» користуються заслуженим успіхом не тільки у любителів імпровізаційної музики, але й у музикантів, які професійно займаються цим складним мистецтвом.
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
У театрі з 2010 року.
Працював ведучим ранкового шоу «Ранковий промінь» (національна радіокомпанія України «Промінь»).
Актор Київського академічного драматичного театру на Подолі.
Закінчив Київський національний університет театру, кіно і ТБ. ім. І. К. Карпенка-Карого.
У театрі з 2002 року.
З 2007 по 2009 озвучував головного героя програми Ерве Бурдона “Кухня з Кайзер” та іноземних героїв програми “Картата потата” Даші Малахової.
У дитинстві був спокійним і добрим хлопчиком. Спогади про дитинство яскраві, багато часу проводив на вулиці. Все, що пов’язано з вулицею і двором, для Олександра яскраве, позитивне і цікаве. О дев’ятій ранку виходили з дому, а поверталися в одинадцять. Це був цілий день пригод.
А ось у школі було складно і нудно. Врятувало лише те, що вже з першого класу хлопчик почав займатися театром, з яким багато їздили на гастролі вже з третього класу. У третьому класі ставили «Маленького принца».
А в старшому віці були серйозні роботи, спектакль «Геть» про кинутих котів, які збираються на горищі і кожен розповідає свою історію. Олександр грав кота-хулігана, який став таким хуліганом просто через те, що сильно любив сім’ю, в якій жив. А його вигнали.
грають декілька акторів
Театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим з'явився на мистецькій території Києва в 1987 році. Комерційний успіх став можливим завдяки довгостроковому договору з тюменською нафтодобувною компанією. Театр вирушає на гастролі на південь Західного Сибіру. Зароблені кошти витрачаються на облаштування сцени та поліпшення фінансового становища трупи.
Протягом семи років з моменту свого народження Театр на Подолі був практично мандрівним, і в кожному турне отримував визнання. Так, британська газета «Обсервер» порівнювала виставу «Ніч чудес» з «бездонним океаном під час шторму». У 1993 р. видання «Гардіан» відзначило високу художню цінність музичної вистави про протиборство зі смертю «Бенкет під час чуми» з огляду на Чорнобильську трагедію. Про театр, що ризикнув привезти дві шекспірівські вистави («Сон літньої ночі» та «Яго» за мотивами «Отелло») до стриманої Великобританії й завоював популярність в очах преси та публіки, із захопленням писали «Таймс», «Файненшіал таймс» та інші. Трупа Театру на Подолі була визнана однією з найкращих у програмі найпрестижнішої імпрези в Единбурзі (Шотландія), де водночас показували вистави близько 900 труп.
У 1994 р. Театр на Подолі отримав статус державного.
Академічні театри Києва завжди заслуговують на особливу увагу. У 2006 р. за видатні досягнення в розвитку українського драматичного мистецтва цього статусу набув і Театр на Подолі.
У 2015 р. будівля театру закривається на дворічну реконструкцію. Оновлений Театр на Подолі запрошує глядачів на вистави формату 5D з використанням технологічних можливостей мобільної сцени, нового звукового обладнання, проекційного екрана, снігових установок.
Театр активно займається благодійницькою діяльністю, влаштовуючи особливі вечори для людей з обмеженими можливостями. На його сцені проходять вистави для людей з вадами зору та порушенням слуху, театр обладнаний з урахуванням потреб людей з інвалідністю (є пандус і ліфт).
« Я - Марія Каллас »
