« Я чекаю тебе, коханий!... »
Віра, надія, любов. Все те, чим живе більшість жінок, для героїні цієї історії перетворилось в порох або все-таки ні? Адже можна переживати катастрофу всіх надій нескінченно, а можна просто далі жити з посмішкою на вустах!
І героїня Живе! Не дивлячись на ревнивого чоловіка, що замикає її у квартирі з маленькою дитиною, сексуально стурбованого дівера-інваліда, сусіда з будинку навпроти, що підглядає за нею в бінокль у самі інтимні моменти. А ще життя героїні затьмарюють кредитори чоловіка, колишній коханець і взагалі незрозуміло які особистості, що тероризують її по телефону й можливе рушниця, що є в героїні, прийдеться до двору...
З ким може поділитися відверто своїми проблемами й переживаннями жінка? Звичайно з подругою, роль якої в цьому спектаклі зненацька виконують глядачі. Колись ця п'єса була написана для великої акторки Ганни Маньяни (Anna Magnani) прославленим італійським комедіографом і нобелівським лауреатом в галузі літератури (1997 р.) Дарио Фо (Dario Fo).
Легка лірична комедія дозволяє заглянути в глибини жіночої психології, підглянути інтимні жіночі таємниці, про які не прийняте говорити вголос і ще раз задуматися про вічні цінності. Напевно бешкетний і смішний «жіночий» погляд на життя буде цікавий не тільки жіночої аудиторії, а й всім потенційним чоловікам.
Вистава для тих, хто хоче піти посміятися від душі. А для найбільших поціновувачів варто сходити і глянути на майстер-клас з акторської майстерності. Героїня вистави грає італійку, яка змучена побутовими клопотами. Але раз пізнавши справжнє кохання вона робить відчайдушний крок, залишаючи позаду минуле життя. Гарно зіграна роль сеньйори Марії може нагадати ті ж сірі будні більшості українських домогосподарок. Навіть інтер'єр вистави нагадує чимось радянську дійсність. Актриса - велика молодець. Їй вдалось протягом години провести зоровий контакт майже з кожним глядачем (приємно, коли актор дивиться тобі прямо в очі), насмішити глядача і підвести до відвертої розмови! Браво! Раджу сходити кожному!
Театр «Колесо» був заснований у 1988 році. Перша вистава відбулась 28 травня того ж (1988) року. Засновником та художнім керівником закладу від дня заснування й дотепер є Народна артистка України Кліщевська Ірина Яківна.
Значною подією в житті новоствореного колективу стало отримання власного приміщення на Андріївському узвозі, 8. Усі працівники театру взяли участь у переобладнанні будівлі під потреби театру.
Нині головна сцена театру розташована на другому поверсі театру і розрахована лише на 70 глядачів. Відтак, театр є камерним – актори перебувають на відстані витягнутої руки від глядачів, вони стають свідками найпотаємніших процесів, які відбуваються на кону. Другою сценою в «Колесі» вважають кафе театру. Тут, на першому поверсі, у затишній домашній атмосфері проходять вистави, які змушують глядачів відчути себе знову ж таки безпосередніми учасниками вистави.
Від вересня 2008 року Київський театр «Колесо» отримав статусу «академічного». У теперішній час, театр «Колесо» є невід'ємною складовою культурного життя Києва, улюбленим місцем відпочинку не тільки киян, а й численних гостей столиці.
« Я чекаю тебе, коханий!... »
