Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Все життя попереду »
Роман Еміля Ажара оповідає про Мадам Розі – стару єврейку, яка пережила Освенцим; колишню повію, яка стає прийомною матір'ю для осиротілого арабського хлопчика Момо. Так зав'язуються їх взаємини, настільки пройняті любов'ю і теплотою, що надалі чи не починають межувати з божевіллям ...
Ця зворушлива історія лежить в основі вистави-висловлювання, вистави-«меседжу». «Все життя - попереду!» – таку установку дає режисер світу, мистецтву, театру, акторам, глядачам, собі. Минуле може бути пам'яттю, але не повинно ставати життєвим простором. Адже там панує вакуум, там все ілюзорно – і можна запросто переплутати Ейфелеву вежу і металеву драбину, а ванна може перетворитися з резервуара для нашого очищення в посудину для нашої консервації. Високий градус емоційності цієї історії поєднується з абсолютно несподіваною для ТЮГу візуальною естетикою – аскетичною і ультрасучасною.
Вистава – учасник позаконкурсної програми II Міжнародного фестивалю українського театру в Польщі (м.Краків, 2015) і лауреат І Міжнародного фестивалю «Різдвяні лялькові історії» (м.Львів, 2016).
« Таргани »
Іронічно про еміграцію
« Призначено на злам »
Капкан фантазій
« Крум »
« Клас »
Документальна вистава
« Сталкери »
Комедія
1983 року Ольга Яківна закінчила факультет актора драми та кіно Воронежського державного університету мистецтв. Як молодий спеціаліст одержала розподіл до Харківського ТЮГу, і до сьогодні незмінно служить в Харківському театрі для дітей та юнацтва.
З 2017 року Ольга Двойченкова – Заслужена артистка України.
Ольга Яківна викладає в Харківській державній академії культури.
Харківський театр для дітей та юнацтва створений на базі Першої державної театральної школи за участі професора Харківського університету Олександра Білецького. Завідувачем школи був призначений Сергій Павлович Пронський, а художнім керівником – Микола Миколайович Синельников. Школі було надано порожнє приміщення колишнього театру мініатюр, так званого «Катерининського театру», де в грудні 1920 року виставою «Злий галл» за п'єсою М. Толмачева відкрився «Театр казки», пізніше перейменований в Перший державний театр для дітей.
З 1933 року це вже Харківський театр юного глядача, який називався іменем пролетарського письменника О.М. Горького. У 1935 році головним режисером театру стає учень Леся Курбаса, березілець Володимир Скляренко. У червні 1941 року Харківський ТЮГ був евакуйований в західний Сибір. Повернутися до Харкова театру не судилося. З 1944 року він починає працювати як Львівський ТЮГ.
У 1960 році на базі обласного драматичного театру і випускного курсу театрального інституту, яким керував народний артист СРСР Лесь Сердюк, в Харкові відроджується Театр юного глядача.
Коли на зміну Ф.Александріну в театр прийшов Леонід Хаїт, на сцену увірвався дух сучасності. Режисер тонко відчував ті соціальні зміни в суспільстві, які викликала «хрущовська відлига». У 1968 році Л. Хаїт на запрошення Сергія Образцова їде працювати в Московський театру ляльок, і ТЮГ очолює Геннадій Макарчук.
Після пожежі в 1972 році ТЮГ довго поневірявся по клубах, поки тимчасово влаштувався в Палаці культури «Харчовик», чекаючи поки відновлять згоріле приміщення. Для того, щоб в таких умовах вижити, потрібно було налагодити безперебійний випуск нових вистав, не втратити глядачів, поповнити трупу молодими акторами. І перш за все, потрібен був режисер, який зміг би повести колектив за собою. Таким режисером виявився Олександр Беляцький. Саме він став лідером у важкий період поневірянь і зумів в складний час домогтися творчого підйому.
У 1983 році Олександр Беляцький переходить в український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка, і театр очолює Борис Варакін (1983-1989). Режисер Борис Варакін працює в творчому тандемі з художником Сергієм Вербук і композитором Іриною Губаренко.
З 1996 по 2013 року головним режисером театру був заслужений діяч мистецтв України Юрій Старченко.
З 2011 року посаду директора театру займає Андрій Гапановіч. Сьогодні колектив знаходиться в періоді активного творчого пошуку, відстоює право дитячого театру на універсалізацію художньої мови, а керівництво співпрацює як з початківцями, так і з визнаними майстрами сцени.
« Все життя попереду »
