Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини
Всі мої сини

« Всі мої сини »

18 (1)
Вистава має вікове обмеження
4.6 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Вистава "Всі мої сини" - перше звернення театру до драматургії уславленого американського драматурга, лауреата Пулітцерівської премії Артура Міллера.
Вперше виставу за цією п'єсою було показано на Бродвеї 1947 року. Тоді Артур Міллер і режисер постановки Елія Казан отримали першу в історії премію "Тоні". Виставу було зіграно більше трьохсот разів. П'єса "Всі мої сини" прославила Міллера і зробила його одним з найпопулярніших драматургів сучасності.
Сюжет п'єси засновано на реальних подіях. Історія сімейної драми фабриканта ще раз стверджує всесвітній закон: "ніщо в житті не минає без наслідків". Родина чекає з війни зниклого безвісти сина, майже втративши надії. Зникнення молодого льотчика виявляється результатом фатальної помилки його ж батька, який постачав браковані комплектуючі до військових літаків. Справжня любов між нареченою зниклого льотчика і його молодшим братом піддається осуду як ганебна, зрадницька і небезпечна для сімейного добробуту.
У п'єсі істина родинних відносин підміняється спрагою збагачення, а наслідки цієї підміни виявляються незворотними.

Фото та анотації надано театром.

Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Художниця по костюмах
Балетмейстерка
Асистентка режисера
Звукорежисер
Звукорежисер
Художник з освітлення
Помічниця режисера
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Поступися місцем!

« Поступися місцем! »

Комедія
Наполеон та корсиканка

« Наполеон та корсиканка »

Комедія
Насмішкувате моє щастя

« Насмішкувате моє щастя »

Ціна

« Ціна »

Драма
SOS. Врятуйте наші душі!

« SOS. Врятуйте наші душі! »

Драма
Відгуки
Ксения

Не могла оторваться от просмотра. Огромное впечатление после спектакля, тем более, что события, показанные в спектакле, происходящие в 1947 году , можно сопоставить с ситуацией в Украине сейчас. Очень глубокий, эмоциональный спектакль. Не смотря на то, что в первом действии динамики событий нет, всё компенсируется вторым действием - это просто взрыв и такой накал эмоций и событий. Гениальная пьеса и не менее достойное воплощение в театре Франка. Все эмоции на пике, мощная игра актёров, впечатления усиливали декорации и использование камеры, когда действующие лица говорили о сокровенном. Этот спектакль - живая рана, зеркало современной Украины. Рекомендовала бы всем, кто интересуется современными событиями в мире, проецируя на аналогичные в истории. Здание с историей, с солидным возрастом, с впечатляющим интерьером.

Яна

Вистава починається з грози і декорації на сцені оформлені так, що це викликає насторогу, відчуття чогось тривожного, але з надією на просвітлення. З появою акторів у костюмах кольору хакі (нагадують військову форму), все більше розумієш серйозність сюжету. Було цікаво спостерігати за сюжетом і чим все закінчиться. Та десь в глибині душі, ти розумієш, що вже не буде щасливого кінця і скалічених душ ніхто не вилікую, тому не варто сподіватися на чудо. Історія про повоєнні роки. Як люди живуть на кладовищі, і самі того не відчувають. Коли батьки ставлять свої пріорітети вище за пріорітети дітей, та гадають, що це правильно. Коли люди просто не чують одне одного. Підіймається важлива тема і для України сьогодні, це бізнес на війні. Як жити із кровью на руках. Сюжет тримає на нерві. Стіна з залізних пластин, яка відтворює звуки грому при здриганні, доволі чітко передає емоційний стан, напругу чи розрядку. Дерево немов квіточка на могилі. А паркан окреслює межі (своєрідний цвинтар) на якому живуть люди. Але все інше в декораціях не має ніякого сенсу. В даній постановці звучала американська музика, але це було якось ніби з іншої вистави. Не було цілісності картинки. Також танці для мене лишились незрозумілими, бо візуально вони виглядали доволі сирими, а зміст іх був незрозумілий. З огляду на сильний сюжет, то вистава цікава. Але гра акторів не змогла мене захопити. Не було помітно, що вони прожили свого персонажа та його історію. Особливо це було помітно, коли крупним планом показували обличчя акторів у об'єктиві камери. Не було щирості. Тому в мене не викликав жоден персонаж співчуття. Я не переживала за героїв. Впринципі буде цікава для всих категорій глядачів. Але вистава досить важка, а теми що в ній підіймаються актуальні і сьогодні.