Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Ворон »
Карло Гоцці писав свої трагікомічні казки для дорослих майже триста років тому. З тих пір вони заполонили театральні сцени по всій земній кулі, і немає сьогодні людини, яка не чула б про знамениту італійську «комедію дель арте».
Убитий загадковий Ворон. Врятувати вбивцю ворона, короля Міллона, від прокляття може тільки невідома красуня. Брат короля Дженнаро знаходить і викрадає її. Батько викраденої красуні Армілли, могутній чарівник Норандо, замислює жахливу помсту.
Як і годиться в комедії дель арте, актори не вживаються в ролі. Вони уявили собі, а тепер представляють глядачам, як би цю страшну історію зіграли співробітники сучасного офісу.
Вистава - лауреат регіонального фестивалю прем'єр сезону «Січеславна 2011» в номінаціях «Кращий драматичний спектакль» і «Краща чоловіча роль другого плану» (Сергій Клименко);
- лауреат театрального фестивалю міжнародного Чорноморського клубу «Homo Ludens 2012» (м. Миколаїв) в номінації «Краща чоловіча роль» (Тарас Шевченко).
Вистава відрізняється від усіх попередніх постановок цієї п'єси оригінальним режисерським рішенням, яке базується на історичній достовірності особистого життя автора і його долі. Режисери постановки визначили її жанр, як романтична комедія. Впізнаваність сьогоднішніх ситуацій і типажів в героях першої половини минулого століття робить її актуальною і сучасною. Комізм поведінки персонажів, підкреслені цікавими акторського знахідками, неоднозначність трактування кожної, навіть найменшої ролі, велика кількість психологічних нюансів, зворушливість і глибина робить цю виставу справжньою насолодою для театральних гурманів.
У виставі розповідається про таїну стосунків між чоловіком та жінкою, про низькі плотські пристрасті і потяг до високого кохання, про матеріальний добробут і злети душі, про прагнення влади і усвідомлення істинної волі, про те, як ми стаємо заручниками своїх бажань. І, звичайно ж, це вистава про Віру і Кохання. З кожним новим показом вистава набирає обертів. З кожним новим актором, який вливається у колектив театру і цю постановку, вона поглиблюється новими нюансами і набуває нового сенсу. У порівнянні з прем’єрою це вже зовсім інша історія. Взаємовідносини персонажів змінюючись у процесі розвитку цього насправді дивовижного спектаклю, змінюють навіть його фабулу. Недарма кхатівці називають цю постановку Диво-виставою.
Лірична притча про жіноче щастя. Це історія восьми молодих жінок, які проживають у провінційному пологовому будинку за два дні ціле життя. Одній з них не потрібна шоста дівчинка в родині, у іншої – «випадкова» дитина, а третій героїні взагалі не судилося стати матір’ю… Та всі ці жіночі проблеми стають несуттєвими, коли до їхнього товариства приєднується вагітна «за замовленням» Оксана. Вистава «Звідки беруться діти?» - це історія, написана сучасною мовою кохання. І якщо раптом вам захочеться знову побувати в місці, звідки всі ми родом, або торкнутися дива народження нової людини, не забудьте взяти друзів, щоб разом відвідати Театр на Подолі. Це вистава, що об'єднує людей навколо однієї загальної мрії, здійснити яку спроможен кожний, – жити, щоби творити добро.
Виставу «Про шкоду тютюну» було показано на міжнародних театральних фестивалях: в м. Дева, Румунія (2018), в м. Альба Юлія, Румунія (2018), в м. Корча, Албанія (2018), в м. Враца, Болгарія (2019).
Історія двох жінок, які опинилася у зачиненому приміщенні моргу, навряд чи залишить когось байдужим. Спочатку Вірі та Вікторії здається, що вони вже на тому світі, потім, що залишися після ядерної війни, як останні люди на цім світі. А можливо це лише божевільня чи будинок розпусти? У зачиненій із зовні кімнаті час від часу дзвонить телефон, але телефонні поради не дають ясності і ще більше заплутують героїнь. Після останнього дзвінка жінки дізнаються, що тепер мають право вибору, як розпоряджатися своєю подальшою долею. Проте чи готові вони до цього вибору. Це абсолютно нова оригінальна постановка п'єси Неди Нежданої «Той, хто відкриває двері», яка увійшла до збірки кращих п'єс Європи. Автори вистави визначили його жанр, як містична комедія. Глядач зможе побачити все зсередини, відчуваючи себе одним з діючих осіб, що відбувається. Комізм екстраординарної поведінки героїв в поєднанні з глибиною філософського рішення вистави піднімають цю постановку на рівень мега- актуального сучасного твору.
Володимир Євгенович Петренко - засновник і художній керівник театру «Віримо!».
Заслужений діяч мистецтв України, лауреат премії Національної Спілки Театральних Діячів України ім. Сергія Данченка, лауреат премії ім. Володимира Блаватського, неодноразовий лауреат премії ім. Іллі Кобринського.
Перший заступник голови Дніпровського Міжрегіонального відділення Національної Спілки Театральних Діячів України.
Народився в місті Павлоград (Дніпропетровська область).
У 17 років розпочав свій творчий шлях в Павлоградському театрі ім. Б. Захави під керівництвом Анатолія Реви, де прослужив актором 10 років. У цьому ж театрі дебютував як режисер.
У 1991 році закінчив Харківський державний інститут культури і мистецтв, а потім в 1999 році закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. К. Карпенка-Карого (майстер курсу С. Данченко).
У 1991 році приїхав в місто Дніпропетровськ і організував театральну студію на базі Палацу Дітей та Юнацтва, що стала згодом театром «Віримо!».
Народився 4 січня 1988 року в м. Дніпропетровськ.
Закінчив 4 курси ДНУ (факультет прикладної математики). Грав в студентському театрі «В движении» під керівництвом Тараса Шевченка. Потім в студії театру «Віримо!». З 2010 року – в основному складі театру. Театральну освіту одержав у ДТХК на курсі Володимира Петренка.
«Страдаю хронічним оптимізмом».
Акторський шлях почав в театрі ім. Б. Захави.
Закінчив Харківський Університет Мистецтв з червоним дипломом за фахом «актор театру і кіно».
У театрі «Віримо!» з 1998 року.
У театрі «Віримо!» з 1992 року. До того – з 1986 до 1991 року – в театрі зримої пісні і поезії «Юність» ДДУ. Працював в 17-ти з 37-ми постановок Володимира Петренка. У виставах інших режисерів зіграв ще 9 ролей. Автор і співавтор сценаріїв новорічних масовок і капусників в театрі. Автор сценаріїв до рекламних роликів і фільмів (не про театр).
До такого життя дійшов ось як:
- дитячий садок в Кривому Розі;
- музична школа, спеціальність «скрипка»;
- середня школа, по статусу - відмінник;
- радянська армія, 2 роки в чернігівських лісах;
- Дніпропетровський Університет, фізтех, спеціальність «ЖРД КЛА»;
- Харківський Університет мистецтв, спеціальність «актор театру і кіно».
«До містики не схильний, але часом замислююся ось над чим: 14 червня народилися – я, фізик Кулон, лідер ОУН Євген Коновалець, професійний революціонер Ернесто Че Гевара, підприємець Дональд Трамп, режисер Олександр Сокуров. Іноді бачу в цьому якусь закономірність».
Закінчив Дніпровський театрально-художній коледж за фахом «актор драматичного театру».
З 2014 року працює в театрі «Віримо».
Народився в Дніпропетровську в 1982 році.
У 2000 році потрапив в студію театру «Віримо!». З 2004 року – в основному складі театру. У 2009 році закінчив ХДУМ ім. Котляревського за спеціальністю «режисер театру».
З 2006 року керував студією при театрі «Віримо!». У студії театру поставив спектаклі «Дорога Олена Сергіївна» Людмили Розумовської, «Тінь» Євгена Шварца, «Ромео і Джульєтта» Вільяма експіра. Автор інсценізації та постановник вистав «Home, Sweet Home!» і «Том на фермі» (художній керівник постановки Володимир Петренко) в репертуарі театру «Віримо!».
Народився 14 квітня в Кіровоградській області в селищі Знам'янка.
У школі вчився погано, тому вступив до Дніпропетровського театрально-художнього коледжу на лялькове відділення. По закінченню коледжу працював 3 роки в Кіровоградському академічному обласному театрі ляльок.
У 2013 році побачив на фестивалі ім. Луспєкаєва в Луганську театр «Віримо!», після чого почав працювати в ньому з 16 січня 2013 року.
У 2015 році закінчив Київський національний університет театру і кіно ім. Карпенко—Карого.
У 2008 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж за спеціальністю Художник Театру (керівник курсу І.І.Шулик).
Народилася 10 березня 1976 року в м. Каргополь Архангельської області. У 1998 році закінчила ДДУ ім. О. Гончара за спеціальністю «фізика».У 2009 році з червоним дипломом закінчила Університет мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «режисер театру».
У театрі «Віримо!» З 1991 року. Подруга запросила на моновиставу «Маленький принц» (грав В. Є. Петренко), мені так сподобалося, що я вирішила: хочу працювати в цьому театрі. З цього часу після навчання, потім — після роботи, ходила на репетиції і грала в театрі. У 2003 році театр зробили муніципальним, і я перейшла туди на постійну роботу.
Театр «Віримо!» – авторський театр, який виріс з театральної студії режисера і педагога Володимира Петренка. У трупі театру - його учні, в репертуарі – вистави самого Петренка та молодих режисерів, які виросли в театрі.
«Віримо!» – сміливий театр, свідомо відмовився тиражувати власні досягнення і удачі. Ми не використовуємо в нових постановках напрацьовані прийоми і накопичений досвід. У кожній новій роботі ми прагнемо до гармонійного злиття глибокого змісту і яскравої театральної форми. Кожен новий спектакль – це пошук нової театральної мови, нового способу спілкування з глядачем.
«Віримо!» – репертуарний театр. Довго виношуючи кожну прем'єру, ми накопичили в своєму репертуарі 16 вистав для Великої і Малої сцени, здатних радувати глядача, не плазуючи перед ним; і дивувати, не епатуючи. Детальна інформація про репертуар на сторінці «Вистави».
«Віримо!» – не тільки назва театру. Це – наш статут і конституція. Ми віримо, що наші автори – генії; віримо, що нам під силу будь-які творчі завдання; віримо, що наші глядачі шукають в театрі серйозної розмови. Ми віримо, що зі сцени потрібно так розповідати і тільки такі історії, які роблять людину сильнішою і світлішою.
« Ворон »
