З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
Вогні
Вогні
Вогні

« Вогні »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.2 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Після величезного успіху на Чеховському театральному фестивалі у Меліхово – садибі Антона Павловича – один з театральних критиків написав: «Вогні» – найбільше потрясіння за весь театральний сезон. Подивившись виставу, розумієш, чому. Філігранна й переконлива гра акторів, продумана і чітка режисерська лінія.

У класичний сюжет із любовним «трикутником» вплітаються глибокі філософські роздуми про сенс і безглуздість життя, про совість і її відсутність, про кохання, вірність, зраду і байдужість.

Після таких вистав, як «Вогні», повертаєшся у реальний світ із відчуттям, що тобі було дозволено торкнутися чогось чарівного і незбагненного, зазирнути за лаштунки людської душі і, роздумуючи над долею сценічних героїв, замислитися: а чи так я живу?.

Жанр: оповідання
Тривалість: 1 година 15 хвилин
Мова: українська
Ми відвідали цю виставу
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Лист незнайомки

« Лист незнайомки »

Момент кохання

« Момент кохання »

Азалія

« Азалія »

Комедія
Фатальний флірт

« Фатальний флірт »

Трагедія
Фрекен Жюлі

« Фрекен Жюлі »

Відгуки
Тетяна

було цікаво, іноді смішно, часом сумно. Вистава за оповіданням Чехова "Вогні" присвячена вічній темі стосунків між чоловіками та жінками, їх дуже різним поглядам на одні й ті самі події та обставини. Головний герой колись покинув провінційне містечко N заради столичного життя, він повертається туди на деякий час і, бажаючи трошки розважитися з якоюсь приємною дамою, випадково зустрічає давню знайому Кицюню, в яку в юності був навіть закоханий закомпанію із товаришами-гімназистами. Тепер він її навіть не відразу впізнав, але все ж таки поступово пригадав минуле і не відмовився від можливості скористатися готовністю Кицюні щось нарешті кардинально змінити у своєму сірому безрадісному житті з байдужим чоловіком, спогадами про втрачену дитину та плітками про пригоди інших жінок містечка. Звичайно, хеппі-енду з цієї лав-сторі не вийшло: герой після ночі кохання втратив увесь свій вогонь почуттів і терміново не по-джентельменськи зник, а героїня залишилася з черговими розбитими ілюзіями. Такий фінал був досить передбачуваним, адже мета і почуття у героів були напрочуд різними, щоб не сказати протилежними. Виставу побудовано в форматі монологів героїв, які чергуються із авторськими ремарками - цікавий формат, який не дає глядачеві нудьгувати і тримає його увагу від початку до кінця. Щоправда, в сучасному буремному світі деякі думки, переживання і душевні метання героїв видаються трішечки наївними та безпідставними, але загалом вічні цінності і проблеми людських стосунків залишаються актуальними з часів Чехова до сьогодення, тому вистава "чіпляє" і залишає приємний післясмак.театр знаходиться в приміщенні колишнього домашнього театру у старовинному будинку, що схожий на палац і музей одночасно. На мій погляд - це найатмосферніший театр в Києві серед невеликих, чому додатково сприяє невеличка екскурсія від художнього керівника та його уважність до гостей, особистий контроль зручності розташування для них у залі. На жаль, не всі глядачі відповідають взаємністю щодо ввічливості та рівня глядацької культури.

Катерина

Вистава викликає різні ємоції, як то спочатку незрозумілість, що відбувається, а потім поринаєшь у філософські ідеі та роздуми героїв, їх почуття і повністю їх розділяєш. Вистава спирається на сюжет оповідання Чехова А.П. "Вогні". Я не мала можливості читати цю історію, проте знаючи інші твори Чехова, очікувала, що не так просто буде зрозуміти всю глибину сюжету. Проте було незвично поєднано сам сюжет, та вставлені ремарки, які пояснюю всю філософію цього твору. Все було досить емоційно, з одного боку це плюс, з іншого було занадто. Сама історія про жінку та чоловіка які колись любили один одного і ось через багато років зустрілись знову і захотіли поновити втрачене. Жінка- Кицюня намагається втікти від буденного життя, каже що "я як у ямі...дожилася". У чоловіка Миколай Ананьєва на думці "Хіба інтелегенти, освідчені чоловіки не хочуть жінок?" Також історія підіймає тему "плинності нашого буття", "страх буденного життя". Можна зробити висновки, що "вогні зникнуть, як і ми" , отже варто жити як ти того бажаєшь. Акторам вдалося передати атмосферу, особливо гарно грав Жирко Тарас героя Миколая Ананьєва. Проте Олександра Люта моментами перегравала, було занадто нервово. Вистава підійде філософам по життю, людям у свідомому зрілому віці, інакше буде не зрозуміло. Локація Театр "Сузір'я", це місце, де і по сьогодні можна відчути атмосферу домашнього театру, який мали звичку влаштовувати у минулі часи. Сама будівля насичена історією та наповнена єлементами давнини та розкішним інтерєром.

Ольга

Горезвісний любовний трикутник. З боку інших людей, да чего, уж там , але не для героїв цієї вистави. Страсті бушуть с початку і до кінця виступу, ціх іменитих акторів.Їх костюми, наче стирильна пробірка, на яку не осідає жодна порошинка. Олександра Люта, тендітна красуня , показала шаленість, бурю пристрастей, згоду на все , заради кохання.Жарко Тарас віртуозно відобразив метання чоловіка між спокусою і совістю.Чеков Юрій, котрий був причетний до подій роману, наприкінці вистави , видав такий монолог, що пробігли мурашки по тілу.Музика була дуже доречною до цієї вистави, нічого зайвого.