Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Вишневий сад »
Все минає! Уявіть собі ці слова! Когось вони лякають, когось вони смішать.
Вічна класика на сцені.
Рецепт життя від лікаря ЧЕХОВА – «Вишневий САД»
Вся в боргах, Любов Андріївна Раневська повертається в свій маєток. Маєток, з квітучим вишневим садом, виставлений на продаж. Долі саду, дому та всіх домочадців тісно пов’язані між собою. Та чи варто триматися за те, що вже не приносить користі, не плодоносить? Чи варто опиратися на минуле?
Вистава дає можливість насолоджуватись проникливою драматургією, пошуками у класичному сюжеті сучасних відповідей, зануритись у тонкий психологізм образів. Героїв багато і всі вони нещасливі «по–своєму». Натягнута, як струна, атмосфера невираженої закоханості. Безліч любовних ліній. Всі чекають дива і те, що обставини вирішаться самі собою… Бути саду чи не бути…
Вистава-містерія «Великий льох» – для тих, хто знайшов себе в Революції Гідності і намагається донести знайдені істини іншим. Для тих, хто ще шукає мудрого слова. Театр «Перетворення» особливо чекає на молодь – школярів і студентів. Поема Тараса Шевченка «Великий льох» є гострою сатирою на полiтику царської Росiї, викриттям злочинів, скоєних російським самодержавствомпроти України. Поет засуджує зажерливість і здирство царських чиновників, зневажає українських лжепатріотів за їхню бездіяльність у справі духовного виховання нації, за зростання скаліченого покоління, байдужого до свого історичного минулого і майбутнього нації, яке не має власної гідності, пригинається і виправдовується перед московськими панами. «Великий льох» – це протест поета проти соцiального i нацiонального гнiту народу. Шевченко закликає не миритися з поневолювачами і катами навіть в дрібницях та знищити всю машину поневолення. Епілог поеми, у якому втілена основна ідея, сповнений віри у відродження української нації, духовні скарби якої заховані у «великому льосі» й недосяжні для будь-яких ворогів-поневолювачів. «…Встане Україна І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти!..» − Тарас Шевченко, «Стоїть в селі Суботові» (епілог «Великого льоху»)
Лобов Андріївна Раневська, разом зі своєю донькою, після кількох років проживання у Франції повертається в свій маєток. Грошей після перебування за кордоном не лишилося. Маєток, з квітучим вишневим садом, виставлений на продаж за борги, а місцевий купець Лопахін пропонує зрубати його та віддати землі під забудову. Такі розмови жахають мешканців маєтку і вони намагаються уникнути торгів. Та чи варто триматися за те, що вже не приносить користі, не плодоносить? Чи варто опиратися на минуле?
Роман «Ідіот» є одним з надзвичайно складних, непересічних за авторськими ідеями та граничною відвертістю їх художнього втілення серед творів світової класики. За висловом письменника, «головна думка роману – змалювати позитивно прекрасну людину. Складніше цього немає в світі нічого і особливо – зараз». Достоєвський ніби досліджує, що відбуватиметься з людиною, яка наділена абсолютними чеснотами, якщо вона потрапить у сучасне суспільство, яким чином складуться її стосунки з оточуючими і який вплив вона матиме на них, а вони на неї? Як кожен з романів Ф. М. Достоєвського, «Ідіот» насичений численними персонажами, кожен з яких володіє певними таємницями, вони також є визнаними майстрами інтриг, карколомних, неочікуваних душевних сповідей. Практично будь-хто з персонажів міг би стати героєм окремого роману чи повісті. Більшість з них знаходяться у стані хворобливого пошуку себе, ідеалу, сенсу буття і існують на межі життя, боротьби із Гординею, Пристрастями та готові до Самозречення в ім'я ближнього. Як і в романі, центральною фігурою постановки є образ князя Мишкіна та історія, що сталася із ним після того, як він повернувся в Санкт-Петербург через 4 роки після лікування у Швейцарії. З першої хвилини Мишкін потрапляє у вир неймовірних подій, що стрімко затягують, наперекір бажанню, перетворюючи його на співучасника. Неординарність Мишкіна, правдолюбство, безпосередність, дитяче світосприйняття, сповнене добрих намірів, розпалюють, провокують шаленство в кожного з оточуючих і мчать у прірву катастрофи. Зустріч з Рогожиним, родинами генерала Єпанчина та Іволгіна, жертовне хворобливе захоплення? Любов? До Настасії Пилипівни, що породжує певною мірою по дитячому фанатичне бажання її порятунку, свята віра у добро, людину штовхає героя палко доводити всім і кожному, що ненависть, заздрість, користолюбство, безчестя руйнують не лише душу кожного, але й спроможні розчавити світ як такий. І в цьому запалі він втрачає відчуття реальності… Роман «Ідіот» написаний Ф. М. Достоєвським у 1868-1869 роках, але й сьогодні він заворожує глибиною психологічної відвертості, художньою довершеністю та майстерністю геніального літератора. «Моє велике бажання – бути людиною. Багато зустрічаємо осіб, але мало серед них людей, – людей у повному значенні цього слова. Дуже важко визначити, що це таке, але можна сказати, що людина – це особа, яка, якщо не під кожним, то під багатьма оглядами, справляє на нас враження. Зустрівшись із такою людиною, ви відходите від неї кращим…» – Блаженніший Любомир Гузар. Фото та анотації надано театром.
Ця людина не потребує особливого представлення: Еркюль Савиньен Сірано де Бержерак. Він був відомий в XVII cт., в якому жив і творив, і ще більше з кінця XIX ст., коли в 1897 році Едмон Ростан написав п'єсу про свого співвітчизника і колегу. З тих пір п'єсу поставили неймовірну кількість разів на всіх підмостках світу, зняли божевільну кількість екранізацій, всі кращі актори всіх народів світу прагнули зіграти цього не привабливого зовні, але дуже розумного, талановитого, душевного, глибокого за своєю суттю Героя. Загалом, тепер дуже коротко: Петро Миронов і його Сірано де Бержерак! Тільки для театральних гурманів!
Невеличке курортне містечко в південній Норвегії спіткала надзвичайна подія: лікувальна вода, завдяки якій функціонує курорт, виявляється зараженою бактеріями і не придатною до вживання. Це відкриття належить курортному лікарю Стокманну, який має намір поділитися своїм дослідженням із правлінням курорту та громадськістю, аби спільними зусиллями виправити ситуацію. Але міська влада не в захваті від його сміливих прогресивних ідей, спрямованих на благо суспільства, і, маніпулюючи суспільною свідомістю, схиляє «згуртовану більшість» міських обивателів на свій бік. «Більшість ніколи не буває правою!», – кидає сміливий виклик лікар Стокманн. Події, що відбулися понад сто років тому, в позаминулому столітті, не втрачають своєї актуальності і в наш час.
Закінчив Саратовське хореографічне училище в 1972 році. Закінчив державний інститут театрального мистецтва імені А. В. Луначарського, майстерня народного артиста СРСР Володимира Васильєва.
З 1972 по 1976 рік – соліст балету Саратовського академічного театру опери та балету імені М. Г. Чернишевського.
З 1976 по 1988 рік – провідний соліст балету Дніпропетровського театру опери та балету.
Був художнім керівником Дніпропетровського музичного театру-студії «Демос».
З 1992 по 1996 рік – головний балетмейстер театру-шоу «Метрополь» (Москва).
З 2007 року - художній керівник і режисер-балетмейстер Дніпропетровського Державного Академічного театру опери та балету.
4 жовтня 2003 року як режисер-постановник випустив мюзикл «Ісус» Е .Л. Уеббера і Т. Райса.
У дитинстві займалася танцями, художньою гімнастикою.
У 1969р. поступила в Харківський Інститут Мистецтв ім. Котляревського на акторський факультет(курс Д. Антоновича).
З 1973р. запрошена до трупи Дніпропетровського російського драматичного театру ім. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
Двічі лауреат Міської театральної премії ім. З. Хрукалової.
Тричі лауреат Регіонального фестивалю-конкурсу на вищу театральну Нагороду Придніпров'я «Січеславна» в номінації «Краща жіноча роль».
У 2019 році стала лауреатом Премії ім. Марії Заньковецької Національної Спілки театральних діячів України.
2001 – участь у конкурсі краси «Міс Дніпропетровськ».
2006-2008 – Чернігівський обласний молодіжний театр.
2008 – актриса Дніпровського академічного театру драми та комедії.
З 5 років займалась танцями та акторською майстерністю у дитячому театрі «Золотий ключик». Брала участь у міжнародних конкурсах з хореографії ( Гран-прі та лауреат перших премій в Чехії, Італії, Франції) та в конкурсах краси. Здобула титул «Міні міс Україна», «Віце міні-міс Світу». Отримала музичну освіту. З дитинства працює моделлю. Після 9-го класу вступила до Дніпровського театрально-художнього коледжу на акторське відділення. Отримала іменну стипендію Людмили Вершиніної та червоний диплом. Вищу освіту здобула в національному університеті Олесі Гончара на факультеті журналістики. У 2015 році одружилася. Має доньку.
З 2013 року – актриса театру «Quasar Pantomime»,«Zhart».
2013 – участь у ТБ-проєкті «Танцюють всі 5», де потрапила в топ-10 кращих танцорів проекту «Танцюють всі, 5 сезон».
2014 – обличчя косметичного бренду натуральної косметики «White mandarin».
2016-2018 – власна танцювальна студія «NikolaevA».
2018 – зіграла головну роль у фільмі «Секс і нічого особистого», реж. О.Ряшин, виробник «Star media»
2019 – участь в міжнародному театральному фестивалі у Avignon (Франція).
З 2002 по 2006 рр – Дніпропетровський обласний театрально-художній коледж, отримав диплом молодшого спеціаліста, факультет – театральний, спеціальність – актор драматичного театру.
У 2015 р. отримав диплом бакалавра, в 2018р. захистив диплом спеціаліста, факультет – театральний, спеціальність – режисер драматичного театру – Київський Національний Університет театру і кіно ім. Карпенко-Карого.
З 2006-2008 рр. – актор І категорії Чернігівського молодіжного театру.
З 2008 р. по сьогодні – актор вищої категорії Дніпровського академічного театру драми та комедії.
Викладав акторську майстерність в Дніпропетровському театрально-художньому коледжі.
Народився у 1967 р. в м. Бельці МССР. Батько – режисер, мати – актриса.
З 1982-1986 навчався у Дніпропетровському театральному училищі за фахом Актор драматичного театру на курсі В. І. Ковалевського.
З 1988–1994 рр. працював у Дніпропетровському театрі юного глядача.
З 1994р. працював у театрі «Світлофор» та паралельно навчався в Єкатеринбурзькому театральному інституті за фахом актор-режисер театру і кіно на курсі В. П. Пашніна.
З 1998 р. працював у Дніпропетровському Академічному театр російської драми та комедії ім.М.Горького
Працював в Музично-екзотичних ШОУ Білий крокодил таємниця спадкоємців Фараона (Рамзес 3)
Зараз працює у Дніпровському Академічному Театрі Драми та Комедії.
Нагороджена премією «Надія Січеславни» за роль Ліни Розе у виставі «Фізики» (Ф. Дюрренматта).
2008 р. – участь у театральній школі СТД під керівництвом народного артиста А. Калягіна у м. Москва. Майстерність актора – Р. Овчинников, мова – Д. Кошмин.
2018 р. – участь у майстер-класі Лондонського фізичного театру. Майстри Лана Біба і Чема Перез.
Професійно займається мистецтвом гриму.
Має професійні навики бальних, сучасних, та народних танців.
Викладач у модельному агентстві.
Акторка Дніпропетровського Академічного Театру драми та комедії.
У 2020 році закінчила Дніпропетровський театрально-художній коледж факультет актор драматичного театру (курс С.О. Зубова). У театрі з 2020 року.
У 2019 році зайняла 3 місце на міжобласному конкурсі професійних читців ім. Лесі Українки та отримала спеціальний приз від журі на Всеукраїнському конкурсі професійних читців ім. Лесі Українки.
У 2016 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру
З 2016 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії
У 1985 році закінчила Дніпропетровське державне театральне училище (майстерня Пінської Н.М.)
У 1989 році закінчила ГІТІС (майстерня Хомського П.І.)
З 1985 року – актриса Дніпропетровського академічного театру російської драми ім. М. Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
Викладач акторської майстерності для дітей в дитячій студії.
Участь в зйомках серіалів ( «Черговий лікар», «Пошта») та зйомки реклами.
Освіта:
Ленінградський інститут театру, музики та кінематографії 1970 р. Аспірантура – 1987 р.
Працював у Карагандинський російський театр ім. К.С. Станіславського6 Челябінський театр драми
З 1974 року – актор Дніпропетровського російського театру драми ім. Максима Горького (нова назва Дніпровський академічний театр драми та комедії).
У 2002 закінчив Дніпропетровське училище культури, за фахом Режисер свят та масових заходів.
У 2002 закінчив Дніпропетровський Національний Університет, за спеціальністю Економіка.
У 2005 закінчив Київський Національний Університет Культури і Мистецтв, за фахом Режисер Театру.
З 1998 по 2002 актор дніпропетровської студії театру Віримо.
З 2002 по 2005 актор київської студії театру Чорний Квадрат.
З 2006 актор Дніпровського Академічного Театру Драми і Комедії.
З 2019 режисер Дніпровського Академічного Театру Драми і Комедії.
2008 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру
2015 р. закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого за спеціальністю «режисура драматичного театру» (бакалавр).
2017 р. закінчив Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського за спеціальністю «режисура драматичного театру» (спеціаліст).
З 2008 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
У 2016 році закінчив режисерський факультет Харківського національного університету мистецтв ім. Котляревського. У театрі з 2011 року.
«Кращий працівник культури серед молоді» 2018 рік.
Лауреат премії Дніпровської обласної ради у категорії: « За досягнення в культурно-мистецькій діяльності, збереження і популяризацію історичної та культурної спадщини, формування національної самосвідомості населення» 2019 рік.
Лауреат премії «Надія Січеславни» у номінації «Краща чоловіча роль другого плану» за виставу «Про Федота» 2019 рік.
Лауреат фестивалю «Мельпомена Таврії-2019» у номінації «Кращий акторський ансамбль» за виставу «Про Федота».
У 1983 році закінчив Дніпропетровське театральне училище – актор театру.
У 1993 році закінчив Харківський інститут мистецтв – актор драматичного театру.
З 1982 по 1993 рр. – Сумський театр для дітей та юнацтва.
З 1993 року – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
У 1996 р. закінчив ДТХК – актор драматичного театру.
З 1996 р. – актор Дніпровського академічного театру драми та комедії.
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Театр розташувався у самому серці міста Дніпро, біля парку та вже більше ста років функціонує на центральному проспекті Дмитра Яворницького, 97.
Спочатку ХХ століття це був Зимовий театр. Потім довгий час його знали як Театр російської драми і комедії імені Горького. Зовсім недавно один з найстаріших театрів Дніпра знову перейменували. Тепер це – Дніпровський академічний театр драми та комедії.
Зимовий театр у Дніпрі — одна з найстаріших будівель на території України. Його побудували у 1847 році під керівництвом заможного купця Луцького. Зараз ця будівля вважається пам'ятником архітектури.
Нова історія Дніпровського академічного театру драми та комедії розпочалася у далекому 1927 році, як академічного театру російської драми ім. М.Горького. Саме тоді за рішенням виконкому міської Ради Дніпропетровська на основі трупи Московського Малого театру, яка гастролювала в той час у місті, і був створений російський драматичний театр. На чолі нового театру встав режисер і актор Володимир Єрмолов-Бороздин, особистість непересічна і неординарна. Він заклав ту концепцію творчості, яка живе і донині: «З сучасниками говорити про сучасне та сучасною мовою».
В кінці 20-х, на початку 30-х років минулого сторіччя на сцені театру зіграли практично усі твори Максима Горького, а в 1934-му будівлю назвали в честь самого письменника.
У воєнні роки театр евакуювали в Барнаул, а сама будівля була замінована та підірвана коли окупаційні німецько-фашистські війська залишали місто. Влітку 1944 року театр повернувся в місто. Тоді і розпочалася активна робота з відновлення будівлі та репертуару.
На рахунку акторів театру: Гран-прі фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна»: Людмила Вершиніна за роль Бабусі у виставі «Дерева вмирають стоячи», Жан Мельников за роль принца Георга у виставі «Геній та безпутність»; Гран-прі «Надія Січеславни» - Андрій Мельников за роль Глумова у виставі «На всякого мудреця досить простоти»... Участь і перемоги в Міжнародних та Всеукраїнських фестивалях, зокрема «Данапріс»( Запоріжжя), «Сцена людства»(Черкаси), «Вересневі самоцвіти»(Кропивницький), «Зустрічі в Одесі»(Одеса), «В гостях у Гоголя»(Полтава), «Мельпомена Таврії»(Херсон), «СвітОгляд»(Сєвєродонецьк) та інші.
« Вишневий сад »
