Сідаючи за кермо авто, молода жінка на підпитку усвідомлювала, чим усе може закінчитись, але не могла передбачити, що чекає на неї після життя… Рай чи ад? Гра у тестування з янголом, і визначить долю героїні. У цьому змаганні цінуються відвертість, правдивість і вміння уникати банальностей.
Сп'яніла на вечірці молода жінка після сварки з коханим гине у тумані на швидкості 220 км...На сцені два героя: молода жінка та ангел, який ознайомлює жінку з умовами тесту від якого вона не може відмовитися, якщо хоче попасти у рай. Щоб попасти у рай вона має набрати 100 балів у ангела, який може нараховувати бали за відверті та щирі спогади про своє життя. Але у разі повідомлення банальностей ангел бали знімає. Жінка достатньо швидко за енергетичним підживленням ангела набирає 95 балів, а далі, стомлена, говорить багато банальностей ( не допомагають навіть джокери) і залишається з 0,5 балів. Відмовляється від боротьби і ангел зникає... Пластичне рішення та хореографія безтілесних героїв у чудовому виконанні акторів занурюють у потойбічний світ. Мінімалізм декорацій концетрують усю увагу на героях і незвичному змаганні. Земна музика створює іллюзію живої душі героїні, і весь час віриться що вона попаде в рай...Декорації, освітлення та музика створюють цілісний простір підсилюючи емоційний стан співчуття героїні. Не зважають на ніби простий сюжет, його сприйняття дуже залежить від гри акторів. Анатолій Ященко своєю пластикою упевнював, що на сцені справжній ангел. А навіть статура і високі напавпальці у танцях Тетяни Круліковської, не зважаючи на жваві і деколи смішні репліки підсилювали невагомість героїні захоплювали, повертаючи глядачів до основної лінії сюжету - потойбічності. На початку вистави чорний колір декорацій і костюмів створювали гнітучий настрій, але з часом, коли жінка здобула 95 балів здавалася що вона попаде в рай і з'явився оптимізм гарного фіналу захоплюючого змагання (так сприймалися події на сцені), але...З'явилися філософські роздуми. Думки змінювалися при кожній зміні рахунку. Протилежність характеру героїв (умовно позитивна та негативний) вріноважували сприйняття трагічності і створювало іллюзію реалістичності подій. Більше всього вразила гармонія гри дуету. Моментами актори паралельно грали ангела і душу молодої жінки та поблажливого батька і вередливого підлітка (повертаючи глядачів на грішну землю). Жодних емоцій не викликала наявність резинових камер на сцені. Їх роль не зрозуміла для розкриття сюжету. На мою думку, ця вистава може бути найбільш цікава для глядачів середнього віку-ще є час змінити своє відношення до змісту життя. Для літніх людей сюжетвистави, думаю, важкий. Під час вистави двоє виходили з залу. Зал завмер, а ангел голосно попрощався, розрядивши обстановку. Молоді теж корисно подивитися цю виставу. Не зважаючи на глибоко філософский зміст молода героїня, пластика та танцювальні моменти сприяють спогляданню на одному диханні. Вистава нагадала про тлінність життя, що люди гріші, що відвертість і правдивість дуже важливі у спілкуванні, що люди втрачають багато часу на обговорення банальностей, а не діляться власними думками. Ця вистава спонукає до відкритості у спілкуванні. Після походу до театру "Сузір'я" залишилося відчуття свята. Старовинна будівля та ітер'єр, гра на клавесині у салоні до початку вистави, виставка художніх фотографій налаштувала на святковий настрій.
У 1979 році закінчив Харківський державний інститут мистецтв ім. І.П. Котляревського (нині Харківський державний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського).
1979-1994 - артист Запорізького театру юного глядача, один із засновників цього театру.
1994-1995 - артист Московського камерного театру.
У Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 1995 року.
У 2014 році присвоєно почесне звання «Народний артист України».
З 2004 року викладає акторську майстерність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого на кафедрі режисури і майстерства актора (курс Е.М. Митницького, курс Д.М. Богомазова).
У 1990 році закінчила Дніпропетровське театральне училище, в 1997 році закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім.І.К.Карпенко- Карого за фахом «театрознавство».
У Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра працює з 2000 року.
У 2015 році присвоєно почесне звання «Заслужена артистка України».
Київську академічну майстерню театрального мистецтва «Сузір'я» – перший в Україні ангажементний театр – було створено у 1988 році. З моменту заснування і до сьогодні театр очолює художній керівник Народний артист України Олексій Кужельний.
У виставах театру беруть участь найкращі актори столичних театрів – народні та заслужені артисти України, а також театральна молодь. Серед зірок українського театру, що протягом усіх театральних сезонів дарували прихильникам театрального мистецтва свій талант, відомі майстри сцени Надія Батуріна, Лариса Кадочнікова, Лариса Кадирова, Людмила Лимар, Раїса Недашківська, Степан Олексенко, Ада Роговцева, Богдан Ступка, Микола Рушковський.
До постановок вистав залучаються, як досить відомі, так і молоді режисери. В репертуарі театру класичні та сучасні постановки, що йдуть російською та українською мовами.
Вистави демонструються одночасно на двох сценічних майданчиках: на основній «великій» сцені, що розрахована на 80 місць та на мікросцені – 25 місць.
КАМТМ «Сузір'я» неодноразово представляла українське театральне мистецтво на Міжнародних фестивалях у Німеччині, Польщі, Чехії, Румунії, Росії, Словаччині, Угорщині, Австрії, Голландії, Йорданії, Єгипті, США, Італії, Югославії, Греції, Австрії, Македонії, на міжнародних фестивалях «Відлуння», «Херсонеські ігри», «Біла Вежа», «Золотий Лев», «Тернопільські театральні вечори», «Мельпомена Таврії», «Кримський Ковчег. Кафа – 2004». Майже завжди жюрі високо оцінювало роботи театру. «Сузір'я» – лауреат багатьох театральних фестивалів, володар численних премій та дипломів.
