З біноклем без черги!
message field image

Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!

Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.

Підтримати проєкт
Браво!
image
VIÑO
VIÑO
VIÑO
VIÑO
VIÑO
VIÑO
VIÑO
VIÑO

« VIÑO »

16 (1)
Вистава має вікове обмеження
5.5 / 6

Загальне враження

Сюжет

Гра акторів

Декорації, костюми

Загалом оцінок: 0
0.0
0.0
0.0
0.0

Білоруський режисер Євген Корняг запрошує нас на територію фізичного театру. Це місце, де мало слів. Місце, в якому бере владу рух, символи та відчуття. Історії акторів, розказані мовою тіла, ритму, музики, звучать як відлуння зникаючих слів. Емоції, які перетворюються на жести. Чекаєте лінійного сюжету? Режисер вистави пропонує поринути у виставу по-новому. Поняття, про які говорять в театрі іноді наскільки крихкі, що не завжди їх можна виразити словами. Саме рух та образи донесуть те, що зазвичай лишається поміж рядків.

Чим можна заповнити самотність? Келихом вина. Скільки потрібно келихів? Один, два, три… самотність не зникає, а ти вже не в змозі зупинитися. Ти в пастці алкогольної ейфорії. Твоє почуття самотності вже заповнюється приємним післясмаком від ковтка жаданого напою. Ти опиняєшся на новій території, де стаєш сміливішим. В тебе виростають крила. Тепер ти можеш сказати щось «зайве», що може виявитись найважливішим – зізнатись у коханні, вибачитись, щиро відповісти правду. Відчуття алкогольної ейфорії поглинає тебе, але тепер ти боїшся втратити межу. Ковток – крок вперед, ковток – крок назад. Чи існує ідеальна формула винного міксу, яка здатна знищити самотність назавжди?

Тривалість: 1 година 30 хвилин
Мова: українська
Показати всі
preloader
На жаль для цієї вистави немає найближчих дат
Дивились виставу?
Ви вже оцінили цю виставу
Оцініть ваше загальне враження
Ми знайшли 5 схожих вистав
Розлучник

« Розлучник »

Трагікомедія
Холод

« Холод »

Казка
Завтра я завжди була левом

« Завтра я завжди була левом »

Безсловесна вистава
На краю світу

« На краю світу »

Відгуки
Вікторія

З початку вистави я затамувала подих і намагаль не дихати упродовж всього дійства, аби не пропустити ні одного звуку, ні однієї деталі. Це бажання не покидало мене до кінця спектаклю. Особисто мені на виставі взагалі не було смішно, хоча в залі інколи стояв регіт. Не сміялась, так як кумедність рухів резонували з трагічною атмосферою і були символом ніяковості. Сюжет вистави наглядно демонструє, що відбувається з людиною та її відчуттями після декількох келихів вина. Але це спектакль не про алкоголь та його наслідки, а про істинні бажання людей, які вони не можуть собі дозволити у тверезому стані. У центрі вистави - людське тіло, гнучке та рухливе. Не використовуючи жодних слів, режисер передає п'янку атмосферу, у якій вирує сміливість та страх. Досягти йому цього вдалося шляхом влучним застосуванням звуків, а також щирих, але дивакувати рухів. Мені здалось, що для фізичного театру, в якому надважливу роль грають рухи та звуки, не зовсім підходить велике приміщення з великою кількістю людей. Звуки, які лунали від глядачів з різних частнин залу, відволікали. Тому я надали би перевагу приміщенню з кількістю глядацьких місців, що не перевищує 50 чоловік. Виставою насолодяться справжні поціновувачі мінімалистичної краси. Якщо ви хочете піддати свій мозок активні роботі, то ця вистава вам також підійде. Актори віддавали себе на сцені повністю, не боючись падати, вдарятися, мокнути, ходити високими декораціями. Вони надихали і за ними було цікаво спостерігати. Тому вважаю, що свою найголовнішу мету вони досягли. Образи акторів змінювалися упродовж вистави доволі часто. Іноді вони переодягалися прямо на сцені, що було нестандартним кроком з боку режисера. Найважливіше те, що одяг та декорації не відволікали увагу від акторів, а зливались в єдину синергію. Приміщення театру відразу налаштовує на творчий настрій, тому ідеально підходить для постановок. Хочу відмітити привітний персонал та широкий асортимент в театральному кафе.

Яна

Я не знала чого очікувати від вистави, але те що я побачила мене вразило і приємно здивувало, бораніше я такі вистави бачила лише за кордоном. Фізичний театр - де актори розмовляють тілом, а не словами і таким чином передають емоції та думки, це важка робота. Спочатку було дещо смішно від ситуації, яка склалася у людини через похмілля. А вже від другої ситуації стало незрозуміло, та вистава розкривається як вино, яке треба продекантувати. І чим більше ти дивишся, тим краще смак. Кожна історія окрема, але всі вони пов'язані одночасно. Колаж з історій про людські відносини, про почуття людей, їх взаємовідносини. Про те що час швидкоплинний і непердбачуваний. Також було про самотність, і як в цьому допомогає алкоголь. Як все пронизане алкоголем. Про баланс життя, як важко втриматись, що людина постійно рухається. Вона може кинути свій багаж, а може тягти ту ношу за собою. Вистава про людські гріхи та засоби, за допомогою яких можна впоратись із проблемами. І звісно ж вистава про кохання, кохання до чоловіка, подруги, та кохання до себе. Це мовчазна розмова про те, що важко сказати. Можна тільки дати відчути. Кожен актор фізично дуже гарно підготовлений. Стільки енергії та сил покладено в кожен образ. Особливо незобутнім був образ жінки, яка перестала бути прибиральницею і розкрилась різнокольоровими фарбами, тримаючи баланс життя з різними перемонаи, які постійно додавались. Неймовірно відчуття свого тіла. Вистава для тих, хто любить танці, балет, вино, перформативне мистецтво. Хто любить дивитися, а не слухати. Я відчула всі емоції від абсолютного непорозуміння до шаленого захвату. Вистава розквітала, як квіти навесні. У виставі кожен побачить свої образи, треба трохи подумати і пофантазувати, щоб вистава заграла всіма фарбами. Рішення зі зміною історій, жартами на сцені, розпачем, романтикою - все було особивливим. Як підібрана музика, вона абсолютна різна для кожного відрізку, але поєднана ідеально, та складає цілісне враження. Цю виставу хочеться смакувати.