« Весна для Гітлера »

Олексій Сергійович Вертинський народився 2 січня 1956 року в Сумах, Сумська область, Українська РСР, СРСР (зараз Україна), у сім'ї Сергія Вертинського. У нього є дві сестри (Ганна та Надія) і брат (Микола). Актор отримав середню освіту в рідному місті, після чого деякий час виступав у Театрі ім. Щолкіна в Сумах. Пізніше Олексій відслужив у армії. Вертинський навчався в Московському естрадно-цирковому училищі за класом «артист розмовного жанру». Згодом актор працював у Новосибірському цирку, директором портового Будинку культури в Бухті Врангеля, а також був зайнятий у постановках Сумського театру та Київського молодого театру.

Дебют Олексія в кінематографі відбувся в 1980 році з маловідомого фільму Олександра Карпова «Весільна ніч».

Перші великі проекти в кар'єрі Вертинського з'явилися у проміжку часу між 1999 і 2005 роками. Тоді актор знявся в роботах Режиса Варньє «Схід-Захід» (1999), Семена Горова «Божевільний день або Одруження Фігаро», Максима Паперника «12 стільців» (2005).

Протягом 2007-2008 років фільмографію Олексія поповнили такі картини, як «Інді», «Помаранчеве кохання», «Свої діти», «Червоні перли любові» (2008).

У період із 2012 по 2015 роки Вертинський узяв участь у створенні стрічок «Ржевський проти Наполеона», «Матч», «Іван Сила» (2013), «Під електричними хмарами» (2015). Окрім того, у 2015 році актор отримав звання Народного артиста України.

Олексій Вертинський був чотири рази у шлюбі. Його останню дружину звуть Тетяна, у них є дочка Ксенія. Також в актора є син від попереднього шлюбу.

Народився 4 січня 1974 року в місті Іваново в родині інженерів. Телебаченням, за його власними словами, «марив буквально з дитинства» - приходячи після школи додому, сідав перед дзеркалом і декламував статті з радянських газет, а в юнацькому віці робив передачі на радіовузлі торгового технікуму, в якому навчався пізніше. Закінчив технікум за спеціальністю «технологія приготування їжі». Деякий час підробляв в ресторанах і кафе. Вищу освіту здобув у Московському державному університеті комерції, відділення менеджменту якого закінчив у 1997 році.

Кар'єру почав на обласному радіо рідного міста, за підсумками конкурсу отримавши посаду ведучого. Там же познайомився з майбутньою дружиною Ольгою. Пізніше працював на Іванівському обласному ТБ. Потім відправився на курси підвищення кваліфікації в Москву, де залишився, ставши кореспондентом Служби інформації радіостанції «Маяк».

З липня 2001 по початок 2006 року - ведучий ранкових і денних випусків програми «Сьогодні» на телеканалі НТВ. З лютого 2006 року вів денний ефір радіо «Сіті-FM», обговорюючи разом зі слухачами новини міського та регіонального значення.

Восени того ж року з'являється на «П'ятому каналі» в якості ведучого вечірніх новин програми «Сейчас». Пізніше Олексій на тому ж «П'ятому каналі» стає ведучим ток-шоу «Велика країна» та інформаційно-аналітичної програми «Главное». З листопада 2008 року до липня 2011 року - ведучий програми «Діалог з містом», де на регулярній основі розмовляв з тодішнім губернатором Петербурга Валентиною Матвієнко, і один з провідних регіонального проекту «Петербурзький годину» (з квітня по вересень 2009).

З 2010 по 9 грудня 2011 року вів денні випуски програми новин «Тут і зараз» на телеканалі «Дощ», програму «Ранок на Дощі», а з 1 вересня по 20 листопада 2010 року - також програму «Технології майбутнього» на телеканалі «ТВ3 ». Крім того, в рамках ранкового ефіру на радіо «Сіті-FM» ведучий рубрики «Огляд преси».

Восени 2011 року перейшов на телеканал «РЕН ТВ». Спочатку мав вести громадську ток-шоу «Досить мовчати», чергуючись щотижня з Тиграном Кеосаяном, але замість цього були реалізовані інші плани.

З 12 грудня 2011 по 15 серпня 2014 года - ведучий вечірніх випусків інформаційної програми «Новини 24».

16 квітня 2012 року стало ведучим ток-шоу «Говорить Україна» в результаті міжнародного кастингу на каналі «Україна».

У лютому 2014 року підтримав євромайдан. У серпні 2014 роки виїхав з Росії і пішов з «РЕН ТВ» у зв'язку з власною незгодою з позицією каналу по війні на сході України і інших подій в країні. У 2017 році в одному з інтерв'ю Суханов розповів, що живе на дві країни - Україну і Латвію.

З 20 липня 2015 року веде кулінарну рубрику «Кращі рецепти» в рамках ранкового шоу «Ранок з Україною» на каналі «Україна». З 13 лютого по 26 грудня 2016 року - також ведучий програми «Кулінарна академія» на тому ж телеканалі.

Олександр Леонідович Меламуд (нар. 4 січня 1961 року, Кишинів) — російський і український бізнесмен. Співвласник ТРЦ «Dream Town», ФЦ «Акваріум», мережі ресторанів «Шахерезада», магазинів «Lee Cooper Jeans». Входить в 100 найбагатших людей України. Разом з партнерами заробляє більше за всіх власників нерухомості в Києві (за версією журналу Forbes). Поет, автор кількох поетичних збірок, блогер.

У 1984 году закінчив Московський залізничний інститут. До 1987 року працював на Московсько-Курській ділянці залізниці. З 1987 року почав займатися бізнесом - створив з колегами малу швейну майстерню з пошиття теплих спортивних штанів. З 1995 року займається бізнесом в Україні.

Одружений, має четверо дітей і двох онуків. Старша дочка — лікар-психіатр, середня дочка — режисер мультфільмів. Син — студент, а молодша донька — школярка.

Остап Ступка — український актор і телеведучий, яким у 2009 році присвоєно звання Народного артиста України. Він відомий як ведучий кількох популярних програм на центральних українських каналах.

Остап народився у Львові в потомственою сім’ї артистів. Його дід Сильвестр Ступка був оперним співаком, отець Богдан Ступка – видатний актор, який вразив глядачів ролями в «Тарасі Бульбі» і «Білому птаху з чорною ознакою». Мати Остапа Лариса Корнієнко — балерина танцювала у Львівському театрі Опери та балету.

Дитинство хлопця пройшло за лаштунками різних театрів, в яких виступали його батьки. З ранніх років Остап цікавився акторською професією, причому найбільше йому подобався грим. Потайки від батьків він прикрашав себе в Спартака або іншого античного героя, малюючи шрами і зморшки, а потім імпровізував, на ходу придумуючи танець і дію. Перший вихід на велику сцену стався в ранньому віці. Коли львівський театр приїхав на гастролі в Одесу, Остап Ступка разом з дітьми інших артистів в балеті «Створення світу» зображував тварин. Також хлопчик розвивав музичний смак, навчаючись грі на віолончелі. Сам Ступка згадує, що не дуже любив ці уроки, але підпорядковувався вимогу діда, який водив його в музичну школу.

Коли Остапові було 12 років, сім’я переїхала до Києва, де підліток остаточно визначився з вибором професії і став займатися в театральному гуртку під керівництвом Олексія Кужельного. Колектив навіть запрошувався для участі в дитячих телевізійних програмах. Після школи Він вступив до Київського державного театрального інституту імені Карпенка-Карого, де до 1988 року навчався на курсі Бориса Ставицького. Після вузу працевлаштувався в експериментальний театр «Кін», але пропрацював там лише два місяці. Через рік він став артистом Драматичного театру імені Івана Франка, де за наступні роки був задіяний у більш ніж 35 виставах.

Також Остап Ступка з’являвся і на телебаченні. На українському каналі «1+1» він був провідним інтелектуально-розважальної програми «Перший мільйон», аналог популярного шоу «Хто хоче стати мільйонером?», і передачі «Побий ведучого». На каналі «ICTV» вів реаліті-шоу «Останній герой» та документальну програму «Знамениті злочинці». Також в якості учасника був запрошений у 3-й сезон «Танці з зірками», де виступав у парі з танцівницею Дариною Довгальової. В 2006 році отримав премію «Телетріумф», як самий популярний телеведучий року.

Кінодебютом Остапа Ступки стала мелодраматична комедія Станіслава Клименка «Женихи». Після непоганого старту актор знявся в більш ніж 30 картинах, притому, що для нього на першому місці завжди залишалася театральна робота. У фільмографії богдана Ступки виділяються масштабні історичні драми: «Богдан-Зиновій Хмельницький», де він грає Тимоша, сина славетного гетьмана; «Молитва про гетьмана Мазепу», де йому дісталася роль правої руки Мазепи — генерального писаря Пилипа Орлика; «Тарас Бульба» — епічність екранізація роману Миколи Гоголя, в якій роль Остапа козака Вертихвоста. Цікаво, що у всіх цих фільмах знімався і його батько, Богдан Ступка.

У 2011 році вийшла ще одна історична драма «Матч», заснована на реальних подіях, яка розповідає про футбольний «матч смерті» між радянськими футболістами і збірної зенітників Люфтваффе в окупованому Києві влітку 1942 року. Головну роль в картині зіграв актор Сергій Безруков, а Остапу Ступці дістався образ поліцая Івана Дащени. Акторові вдалося зробити з зрадника досить неоднозначну і досить комічну фігуру.

Зараз Остап знімається в новому українському проекті «Казки старого мельника», який повинен вийти на екрани в 2016 році. У фільмі-казці знімається багато відомих акторів, які зображують фольклорних персонажів. Акторові дісталася роль чоловіка-підкаблучника, що живе у матріархальній родині. З дитячим казковим сюжетом Ступка працює не вперше. Він уже з’являвся в якості прототипу одного з персонажів мультиплікаційного серіалу «Казкова Русь».

Остап Ступка був одружений тричі. Перший раз він одружився в 18 років, коли дізнався, що його подруга Тетяна, яка разом з ним вчилася в театральному вузі, вагітна. У молодого подружжя народився син Дмитро, який також став актором.

Другою дружиною була модельєр-конструктор Ірина, з якою Він познайомився на одній з акторських вечірок, куди запросила дівчину рідна сестра, актриса Оксана Батько. Цей шлюб проіснував 15 років, у подружжя з’явилися дочка Устинья і син Богдан.

Навесні 2015 року Остап одружився втретє. Його обраниця Дар’я, студентка театрального інституту, молодшою на 20 років.

Актор дуже любить подорожі, причому категорично не відвідує одне місце двічі, вважаючи за краще кожен раз стикатися з новими враженнями.

У 2012 році Остап Ступка розробив програму розвитку культури в країні і у складі політичної партії «Україна — вперед!» балотувався в Раду, але програв вибори і надалі відмовився займатися політичною діяльністю.

Ваш знак зодіаку (європейському та східному)? - Козеріг-Дракон.

Улюблений письменник? - М.Павич.

Улюблений фільм? - «Кримінальне».

Улюблена книга? - Словник Іноземних Слів.

Улюблений вислів? - «Хто на потяг запізнився в гості до бабусі не їде».

Ваше хобі? - Граю в Театрі.

Ваша мрія? - Дожити до наступного тисячоліття.

Чого Вам не вистачає для щастя? - Я щасливий.

У чому сенс вашого життя? - У тому, щоб реалізувати кожен з смислів моєму житті (їх багато). Я

кби існувала машина часу, Ви б відправилися ... - в протилежну від неї бік. Річ, без якої не можу обійтися і дня? - КИСЛОРОД.

У дитинстві я мріяв стати ... - ДОРОСЛИХ.

Якщо не собою, то ким Вам хотілося б бути? - Мандрівником.

Здатність або суперсила, яку вам хотілося б мати? - Спокій.

Щоб Ви запитали Бога, якби його зустріли? - Навіщо ти створив мене?

Яка найкраща рада, яку ви коли-небудь отримували? - Думай своєю головою.

Куди ти йдеш, щоб побути наодинці з собою? - Додому.

Опиши себе одним словом ... - Славний.

Навіщо Вам Театр? - Я живу там.

Навіщо Театру Ви? - Театр в мені. Я його мову.

Що таке гра? - Спільна дія за загальними правилами.

Якби твоє життя було виставою, то як би вона називалась? - «Життя Никонорова».

Твоя улюблена вистава в «ЧК»? - «Запрошення на Захід».

Народилася в Харкові 1 лютого 1984 року.Вокалом почала займатися з 14 років.Навчалася в Харьківській художній школі ім.Рєпіна.У 2005 році закінчила театральний факультет за спеціальністю актор театру драми і кіно Харківського державного університету мистецтв ім.Котляревского (майстер мистецької студії Литко А.Я.).З 2003 року по 2009 рік працювала акторкою в Харківському театрі юного глядача та одночасно з 2006 року солісткою-вокалісткою в Харківському театрі музичної комедії.З 2010 року працювала в муніципальному театрі м.Києва.З 2011 року працюю в Київському академічному театрі юного глядача на Липках.З 2017 року співпрацюю з Jazz Band Олександра Меламуда ім. Джульєтти Капулетті таз 2018 року - театром Олександра Меламуда.

Творчу діяльність Людмила Смородіна розпочала у 1978 році одразу після закінчення Київського державного театрального інституту ім. Карпенка-Карого на сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

За роки роботи в театрі актрисою створено чимало найрізноманітніших образів у виставах сучасного та класичного репертуару. Починаючи з перших днів, вона виявила граничну органіку, вміння віднайти найпотаємніші риси характеру героїнь, яких зіграла.

Поступово від роботи до роботи Людмила Смородіна почала виявляти явний хист до гострохарактерних образів: Гелла «Майстер і Маргарита» М. Булгакова, Унікум «Санаторійна зона» М. Хвильового, Марія Георгіївна «Огненний змій» Л. Яновської.

У ролях розкрилося тонке комедійне обдарування актриси, вміння поєднати гостру зовнішню форму із внутрішньою достовірністю, артистизм із вишуканим смаком, від чого в свою чергу народжується переконливість створеного. Серед робіт Людмили Смородіної такі знакові образи, як: Гонерілья «Король Лір» В. Шекспіра, Годл «Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом, Донья Беатріса «З коханням не жартують» Педро Кальдерона, Елінор «Я, Генрі II…» Дж. Голдмена, Емма Гамільтон «Леді і Адмірал» Т. Реттігана, Клея «Езоп» Г. Фігейредо, Анна Андріївна «Ревізор» М. Гоголя, Ваніна «Житейське море» І. Карпенка-Карого, Кларк «Кар’єра Артура Уї» Б. Брехта, Хохлакова «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського. Всі вони - яскраве підтвердження всебічного таланту, неповторного виконавського стилю.

Людмила Смородіна має прекрасні вокальні та пластичні данні, що надали змогу з успіхом виступати у музичних виставах: «Енеїда» І. Котляревського (Венера), «Біла ворона» Г. Татарченка та Ю. Рибчинського (Сторічна війна).

Справжніх трагедійних висот Людмила Смородіна досягла у виконанні ролей Марії Стюарт та Єлизавети Тюдор у виставі «Віват, королево!» Роберта Болта. За короткий відрізок сценічної дії, актриса створила два абсолютно полярні, гранично достовірні образи.

Роль Стехи у виставі «Назар Стодоля» Т. Шевченка проявила всю зрілість і непересічність таланту Майстрині. Тут поєднуються самовідданість, героїзм української жінки. Стеха – справжня козачка, яка вміє приворожити чоловіче серце й майстерно володіє шаблею. А також виявляє риси, притаманні знаменитим українським характерникам - така ж мінлива, гостра на розум, вміє постояти за себе. І в той час відчайдушно й затято відстоює славні традиції предків.

Такі роботи актриси як Мадам Жорж з вистави «Фредерік, або Бульвар злочинів» Е.-Е. Шмітта, Аркадіна в «Чайці» А. Чехова та пані Оргонова з класичної польської комедії О. Фредро «Дами і гусари» - є ще одним яскравим свідченням непересічності її таланту.

Із самого початку творчої діяльності і посьогодні Людмила Смородіна, окрім роботи в театрі, плідно й цікаво працює в кіно, на телебаченні, в її творчому доробку ціла галерея різнохарактерних образів, створених у співдружності з провідними українськими кінематографістами.