Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
Гумористична вистава «Весела корчма» за творчістю єврейського письменника Шолом-Алейхема, «короля сміху», творчість якого втілює разом із нами режисер Олександр Левіт. «У виставі задіяно 100-відсотковий склад театру, актори танцюватимуть, у задумі – і справжні музики-корчмарі на сцені», розповідає Олександр Левіт, драматургія якого вже десять років знаходить «прилисток» у Німеччині, - «Єврейської культури я ніколи не знав, до синагоги не ходив, аж поки випадково не почав розмовляти про це зі своєю бабусею. Із окремих оповідань Шолом-Алейхема скомпонував цілісний сюжет».
У 2011 році виставу «Весела корчма» ми показали на VI Фестивалі театрів Східної Європи «Сусіди» в Любліні (Польща). Журі нагородило нашу виставу Перлою фестивалю «Сусіди» за акторське мистецтво.
Незабутній вечір, наповнений піснями, танцями і веселощами у компанії улюблених гоголівських персонажів. Гостинна Солоха запрошує до щедрого українського столу. Вистава була представлена в Турції, Франції, де була включена у міжнародний проект і гралася разом з французькими акторами театру «Шапіто-Фатразі».
Хочете отримувати мільярди від ЄС? Як? Запитайте у крюшонцев? Бананові плантації, численні стада великої та дрібної худоби, успішна боротьба зі злочинністю і повна ліквідація безграмотності, молодим – дорогу, ветеранам – шана! Ви не знаєте, хто такі крюшонци і де знаходиться диво-місто Крюшон? Відкриємо секрет – в штаб-квартирі Європейського Союзу цього теж не знають ... Глядачів комедії «Великий переполох в маленькому місті» чекає справжній майстер-клас по залученню величезних капіталів, розробці грантових програм та створення неймовірних проектів за рахунок Євросоюзу. У складі коуч-команди: спритний і винахідливий мер крюшону (улюбленець публіки - Володимир Горянський), незамінна секретарка Клотільда – реалізатор економічних фантазій мера (чарівна Руслана Писанка), людина без віку, соціальних статусів і просто родич Андре (Юрій Феліпенко). А іспит здавати їм доведеться інспектору з Брюсселя – суворому, цинічного, непідкупному чиновнику флап (Макс Максимюк). Іспит на виживання !! Адже за кожен цент від Євросоюзу потрібно боротися не на життя, а на смерть. Обіцяємо гарний настрій, багато гумору, ну і пару фінансових Лайфхак.
Добре знані, ті, що на слуху у всіх, пісні великого Булата, раптом склались в любовну історію, що розігрується у привокзальному буфеті під акомпанемент тапера. Вокзальна історія у 27 картинах – це історія, сплетена з 27 пісень відомого барда, кожна з яких маленька сторінка з великої книги під назвою ЖИТТЯ.
Комедія-зворотній бік «Глядачам дивитися заборонено» – це театр про театр, а також про наше життя. Жодного лицедійства, тепер тільки правда: боротьба не на життя, а на смерть, жорстка конкуренція за головну роль, голки в корсети, підніжки і підлості – все, як є у цьому закуліссі кожного театру або в офісі кожної другої фірми! Підгляньте, що кипить на театральній «кухні», щоб розповідати всім, що ви знавець столичних акторських інтриг.
Молоді й талановиті акторки театру – дорослі незаміжні доньки головних героїв: Устонька, Настонька, Христонька, Хростонька, Пистонька, Онисонька, Охтисонька (якщо трохи заплуталися в іменах – не переймайтеся, Саватій Савлович, коли ходив в «органи» звітувати про сім'ю, теж одну «загубив»). Одна з турбот сімейства – заміжжя доньок. Тому між дівчатами точиться постійна завуальована боротьба за увагу студента, що повернувся з Києва, П'єра Кирпатенка. «Життя було. Навіть в піст, у великий перед Великоднем піст, нам у стократ смачніше жилось, ніж тепер на перше їхнє мая». «Набирайтеся побільше кисню тут, щоб побільше видихнути вуглекислоти там!» «Не люблю я страх буржуазії. Дуже велике у неї самолюбіє: сама розсядеться на все життя, а ти щоб стояв. От і зараз: стоїш, вудиш, а вона розсілася, і в човні у неї всього повно, всякої тобі експлуатації!»
Вистава анонсована як комедія, було яскраво, весело, видовищно. Деякі моменти викликали усмішку, проте не можу сказати, що було смішно. Інколи дія затягувалась, було дещо нудно.В цілому, вистава досить позитивна, емоційно забарвлена. Дія відбувається в корчмі, де власниками є подружжя євреїв, які у пошуках нареченого своєї доньки.Корчму відвідують різні верстви населення, ведуться розмови, інтриги, укладаються різні угоди.Тонкий єврейський гумор, багато танців, яскраві костюми роблять цю виставу досить видовищною. Не сподобався примітивний сюжет, все зрозуміло з перших хвилин...Актори дещо перегравали, намагаючись з усіх сил " грати комедію". Вистава підійде подружнім парам старше 50 років. Багато метушні акторів, зайвих рухів за яким важко вловити текст. Приміщення колишнього кінотеатру, невеличке фойє, незручно розташований гардероб.
Хоч ця вистава заявлялась як комедія, мені було страшенно нудно, я весь час поглядала на годинник. Посмішка була кілька разів, але смішно, як на комедії, не було. У виставі йдеться про корчму, родину її влвсника (в нього є донька на виданні, їй шукають нареченого) та відвідувачів. Протягом вистави герої шукають лікаря, у кожного з них свої до нього питання. Сподобався відеоряд перед початком, декорації, костюми. Не сподобалось: найгірше, що може бути в комедії - мені було майже не смішно, коли актори співали, музика грала дуже голосно, і заглушала слова пісні, яку співали актори. Актори грали непогано. Не пускати дітей до 12 років, музику тихіше робити, зменшити кількість пісень і танців. гарне розміщення театру, відремонтований зал, зручні крісла. але приміщення не пристосоване для людей з інвалідністю.
Навчався у державному педагогічному університеті ім.І.Гнатюка, пізніше музичне училище ім. С. Крушельницької, театральний факультет, актор драми, майстерня народного артиста України В’ячеслава Хім’яка. Пізніше Рівненський державний гуманітарний університет, театральне відділення, актор драматичного театру та кіно, майстерня народної артистки України Ліни Ізарової. 2013 -2019 рр. працює у Львівському академічному драматичному театрі імені Лесі Українки. З 2019 р. – актор Національного академічного українського драматичного театру ім М.Заньковецької З 2015 по 2017 ведучий програми «Лікарські таємниці» на телеканалі ZIK.
«Життєвого креда немає, просто намагаються бути чесним у всьому ,і з усіма.»
В 2005р. закінчив Теребовлянське вище училище культури – режисура – викладач Нечай Анатолій Романович. В 2009р. закінчив Національний університет ім.В Стефаника – історичний факультет : )
«Життя надто складне щоб ставитися до нього серйозно. Люблю «згущонку». Вічна фраза – «хочеш змінити світ – зміни себе» : )»
Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі).
19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України.
Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло.
За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм.
На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу.
Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина.
Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами.
Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі.
Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня.
Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA).
У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру.
Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.