« Венецiaнець »
Інноваційний театральний проект за мотивами творів Вільяма Шекспіра, створюваний за новітнім методом креативної акторської образної імпровізації на основі практичних і теоретичних напрацювань започаткованих українським театральним режисером Лесем Курбасом.
Вистава викликала в мене доволі неоднозначні емоції. Не хочеться вживати слово "пригнічення", але це було щось близько до цього. Були моменти, коли роль актора захоплювала повністю, але не було відчуття ототожнювання себе та героя. Трохи тяжкий настрій зхалишився. Не було відчуття, що ти ніби відпочив на виставі. Напроти, з залу я вийшла завантажена думками. Коли глядач лише заходить в зал, там вже грає музика, яка тисне на його психологічний стан. Він вже розуміє, що на виставі буде багато чого незрозумілого. Перед початком вистави, про це ж говорить режисер. Він попереджає, що після перегляду спектаклю може винукнути багато питань. Питання виникли ще після першої сцени, коли я намагалась збагнути, як зв'язані актори між собою. Взагалі спектакль був поставлений по комедії Вільяма Шекспіра "Венеціанський купець". Емоції натягує гітарист, який супроводжує своєю грою всю виставу. Музика була блискуча. Деякі актори блискуче грали, а деякі не змогли зачепити. Раджу людям, які люблять подумати на виставі та відчути на собі вплив психоделічної музики та танців.
У 1996 році закінчив акторське відділення Дніпропетровського державного театрального училища, курс В.І. Ковалевського
З 2010 року - навчання на кафедрі організації театральної справи Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка-Карого
1996 - 1999 - артист Чернігівського молодіжного театру
1999 - 2013 - артист Дніпропетровського молодіжного театру
2007 - 2008 - артист Дніпропетровського академічного театру ім. Т.Г. Шевченка
2007-2012 - артист Запорізького театру "VIE"
З 2013 року працює в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.
Лауреат вищої театральної нагороди Придніпров'я «Надія Січеславни»:
в номінації «Краща чоловіча роль другого плану» за роль Мікеле в спектаклі «Філумена Мартурано» Е. Де Філіппо (2003)
в номінації «Краща чоловіча роль другого плану» і Гран-прі за високий професіоналізм і майстерність у створенні характеру англійського джентльмена в екстремальних обставинах за роль Джорджа Пігдена в спектаклі «№ 13 або божевільна ніч» Р. Куні (2006)
в номінації «Краща чоловіча роль» за роль Бомбіли у виставі «Рейс 1 999, або Карма успішності» Л. Андронова (2008)
За моноспектакль «Все, нарешті» П. Турріні:
Лауреат в номінації «Кращий актор фестивалю», Всеукраїнський фестиваль недержавних театрів «Курбалесія» м. Харків (2009)
Лауреат в номінації «Краща чоловіча роль» Міжнародного фестивалю «Мельпомена Таврії», м. Херсон (2011)
Лауреат в номінації «Краща чоловіча роль» Міжнародного фестивалю "Homo Ludens", м.Миколаїв (2011)
Лауреат в номінації «Краща чоловіча роль» Міжнародного фестивалю «Арт-Окраїна», м. Санкт-Петербург (2011).
У 1981 р. закінчив Київський державний театральний інститут імені І. К. Карпенко-Карого (курс Н. А. СРСР А. Є. Гашинського).
Один із фундаторів Львівського театру ім. Леся Курбаса (1987 р.).
Працює завідувачем відділу культурології у НЦТМ ім. Леся Курбаса. Керівник театральної лабораторії «СТУДіЯ А. К. Т.». досліджує природу творчих процесів Людини. Проводить психофізичні тренінги направлені на пробудження творчої природи та розвиток особистості.
Розробив оригінальну освітню методу направлену на пробудження творчого потенціалу актора, режисера, драматурга, — Метод Креативної Структурованої Імпровізації.
Проводить майстер-класи «ТЕРИТОРІЯ ТВОРЕННЯ» в університетах, акторських школах, театрах і театральних центрах України та за кордоном.
Проводить Театральні Літні Школи для дослідників театру.
Вистави: «Жінки», 2005, «Дочасність», 2007, «Апперцепція дочасності», 2010—2011, «С7М» 2013, «Дванадцять персонажів у пошуках автора», «НA-Вій-НА», «СІМ» 2014.
Всі спектаклі створюються за допомогою Методу КреативноїСтруктурованої Імпровізації. Тексти і персонажі створюються суб'єктами, які беруть участь у виставах.
Організатор і художній керівник Літньої Школи в селі Криворівня «Територія Творення»
Активно знімається у кіно (понад 30 ролей), в кінопроектах Польщі, Росії, Єгипту, Курдистану та США.
Автор документального фільму «Коляда для Параски» 2005 р.
У 2012 році у видавництві СПОЛОМ вийшла у світ перша збірка оповідань « СЕВЕРИНОВІ СНИ».
У 2013 році видавництво НОВА КНИГА надрукувала книжку «С7М» (сім) з серії «Бесіди з Майстром».
Колись Павло Флоренський зауважив: «Якщо є «Трійця» Рубльова – є Бог». Перефразовуючи Флоренського, можна сказати: «Якщо є Лесь Курбас – є український театр».
Театральний реформатор Лесь Курбас створив український модерний театр світового рівня, заклав нову лексику театру ХХ століття (навіть холодний ГУЛАГ став лише провокацією останніх шедеврів майстра). Саме йому належить чи не найтонше визначення актора майбутнього як «розумного Арлекіна».
Державний Центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса, створенний постановою Кабінету Міністрів від 12 грудня 1994 року, розпочав роботу у 1995 році. Ми врахували новітній досвід сучасної світової культури, де передбачається «тотальність» функцій, легка взаємозамінність «елементів», паралельний розвиток теорії і практики, принцип багаторівневості і симультанності.
У Центрі три підрозділи: науково-дослідний, художньо-театральні пошукові лабораторії, культурологічний відділ. Перевага надається генерації ідей, молодим силам і новітнім методам і методологіям, експерименту у найширшому художньому просторі (сьогодні не можна досліджувати театр поза цілісним художнім контекстом). Центр ставить на меті провокацію експерименту й створення світобудівничих моделей Театру нової Мови, театру – конструктора національного духовного середовища. Інтелектуальна думка нової України, її культорологія і мистецтвознавство мають реінтегруватися у європейський і світовий контекст, з якого вони з відомих історичних причин випали.
Діяльність Центру має п'ять стратегічних напрямів:
1. Відпрацювання сучасної моделі діалогу: культура України і українська культура – культура Світу.
2. Написання історії українського театру ХХ ст. в контексті світової художньої культури, з використанням новітніх методологій.
3. Створення системи культурологічних проектів широкого спектру як механізму реінтеграції національної культури у світовий контекст.
4. Формування інноваційних моделей театральної і художньої освіти.
5. Аналіз державної культурної політики, пропозиції альтернативних та інноваційних її форм.
« Венецiaнець »
