« «Ведмідь» і «Освідчення» »
Вистава «Ведмідь» і «Освідчення», перш за все, про кохання. Комічне, незграбне, безглузде, але від того не менш світле та щире. Про кохання, що то втопає у відчайдушній суперечці двох сусідів, то несподівано народжується зі спору кредитора та боржника. Вистава про кожного, хто хоч раз у житті закохувався.
Режисер наголошує на тому, що шлюб, як би не банально це звучало, укладається на небі. І навіть у комедійній формі, що визначена текстом Чехова, він змушує нас повірити, що кохання, нехай навіть сором'язливе та безглузде, завжди сміливіше й мудріше за нас самих.
Настрій після перегляду ще довго був веселелий та, навіть, трохи дуркуватий :) На виставі всі безкінечно реготали. Раджу для всіх, хто любить від душі посміятися, яскраві емоції, гру Вертинського. У виставі 2 акта, кожен акт - самостійна історія. Кохання я там не побачила, швидше закоханність та хіть, і те як ці почуття об'єднують людей, недивлячись на протележність інтересів. Герої вийшли дуже яскравими завдяки неймовірній акторські грі. Були сцени без слів, лише міміка і вигуки, на які все одно можна було дивитися вічно.Від початку було зрозуміло, що час пролетить швидко й весело, так і відбулося. Але особисто я отримала набагато більше емоцій. Поворот з актором в мене на колінцях мене приголомшив, що неочікувано так неочікувано, але саме взаємодія з публікою зробила виставу такою живою і ще більш емоційною. Тому докори героїв прямо тобі в обличчя, й подушки над головами, а інколи й на головах глядачів, здивували й підвищили настрій сильніш.
Було приємне враження від гарної комедії. Раджу тим, хто любить Чехова, кому цікаві теми кохання і грошей, чоловіка і жінки, або захоплюється 19 сторіччям. Сюжет простий і зрозумілий, заснований на соціальних проблемах. Це дві історії з життя 19 століття. Гра надзвичайно бурхлива - усі жести рухи, зітхання, погляди максимально промовисті. Крім того, актори взаємодіють з глядачами, то особисто звертаються з реплікою, то навіть падають на коліна. Фішка спрацьовує, бо відвести погляд від артистів потім уже неможливо. Нехай відчувається, що все це зроблено навмисне, але зі смаком і до місця. Інколи здавалося, що актори переграють, але можна сказати, що така манера просто характерна для цього театру. ""По суті, вистава складається з двох окремих постановок за п’єсами Антона Чехова “Ведмідь” і “Освідчення”, розділених антрактом. Тому замість одного спектаклю, ми отримуємо одразу дві чудові комедії. І ось чому вони чудові) На мій смак, творам Чехова не вистачає емоційності - ти відчуваєш і розумієш комічність ситуації, але “живу картинку” уявити складно. Хоча б з цієї причини варто побачити постановку В'ячеслава Жили - улюблені герої оживають, набувають виразності, “людяності”. Гра надзвичайно бурхлива - усі жести рухи, зітхання, погляди максимально промовисті. Крім того, актори взаємодіють з глядачами, то особисто звертаються з реплікою, то навіть падають на коліна. Фішка спрацьовує, бо відвести погляд від артистів потім уже неможливо. Нехай відчувається, що все це зроблено навмисне, але зі смаком і до місця. Звісно, багато хто захоче обрати цю виставу, щоб вкотре подивитися на майстерність Олексія Вертинського. Дійсно, актору навіть не потрібно розмовляти, щоб чітко охарактеризувати свого героя. Але б радила звернути увагу і на виконавицю ролі вдови Вікторію Муштей - правдоподібнішого втілення, мабуть, годі шукати.
Було дуже смішно! Раджу всім в кожному! Йдеться про кохання, а це стосується будь-кого. Дві п‘єси А. П. Чехова. Перша «Ведмідь» про поміщицю Попову, яка була в траурі по померлому чоловіку вже сім місяців. Одного дня до неї приїхав хазяїн сусіднього маєтку Смірнов за боргом, але вона не хотіла його віддавати. Тоді він викликав її на дуель. Під час навчання стріляти Смірнов закохався в неї, а вона відповіла взаємністю. Друга п‘єса «Освідчення» про те, як сусід приїхав просити руку доньки свого сусіда. Його донька, не знаючи про мету візита, починає суперечку з майбутнім нареченим, яка закінчується сваркою. Його виганяють, але, зрозумівши свою помилку, Наталя вимагає повернути його. Невдовзі між ними починається нова сварка, але її батько швидко благословляє їх шлюб. Сподобалися комічні сюжети. які здаються не вигаданими, а цілком ймовірними! Всі актори талановиті! А Олексій Вертинський просто заворожує своєю грою. Неможливо від нього відвести очі! Особисто мене вистава надихнула.
Виставу дивилася із захопленням. Настрій після перегляду залишився піднесений. Раджу для подружніх пар. Сюжет за оповіданнями Чехова - вічна класика, яка є актуальною у всі часи. Мене вистава надихнула. Сміялася вся зала.
У 1979 році закінчив Київську середню школу №203. Після закінчення школи працював робітником на заводі, потім служив в армії. Після служби в армії поступив на акторське відділення Київського театрального інституту ім. І. Карпенка-Карого, яке закінчив у 1985 році.
З 1985 до 1989 року працював у Чернігівському обласному театрі.
В’ячеслав Жила більше десяти років працював актором, згодом перекваліфікувався у режисера. Режисером став з легкої руки Михайла Форгеля та Григорія Шергея. Вони запропонували йому поставити виставу Славоміра Мрожека «Гуляння». Постановка була дуже вдалою, на фестивалі «Брюха-ха» у Ліверпулі за цю виставу колектив театру отримав Гран-прі. Потім були й інші постановки. Відтак, у 1996 році В'ячеслав Жила вдруге закінчив Київський театральний інститут, режисерський факультет.
Олексій Сергійович Вертинський народився 2 січня 1956 року в Сумах, Сумська область, Українська РСР, СРСР (зараз Україна), у сім'ї Сергія Вертинського. У нього є дві сестри (Ганна та Надія) і брат (Микола). Актор отримав середню освіту в рідному місті, після чого деякий час виступав у Театрі ім. Щолкіна в Сумах. Пізніше Олексій відслужив у армії. Вертинський навчався в Московському естрадно-цирковому училищі за класом «артист розмовного жанру». Згодом актор працював у Новосибірському цирку, директором портового Будинку культури в Бухті Врангеля, а також був зайнятий у постановках Сумського театру та Київського молодого театру.
Дебют Олексія в кінематографі відбувся в 1980 році з маловідомого фільму Олександра Карпова «Весільна ніч».
Перші великі проекти в кар'єрі Вертинського з'явилися у проміжку часу між 1999 і 2005 роками. Тоді актор знявся в роботах Режиса Варньє «Схід-Захід» (1999), Семена Горова «Божевільний день або Одруження Фігаро», Максима Паперника «12 стільців» (2005).
Протягом 2007-2008 років фільмографію Олексія поповнили такі картини, як «Інді», «Помаранчеве кохання», «Свої діти», «Червоні перли любові» (2008).
У період із 2012 по 2015 роки Вертинський узяв участь у створенні стрічок «Ржевський проти Наполеона», «Матч», «Іван Сила» (2013), «Під електричними хмарами» (2015). Окрім того, у 2015 році актор отримав звання Народного артиста України.
Олексій Вертинський був чотири рази у шлюбі. Його останню дружину звуть Тетяна, у них є дочка Ксенія. Також в актора є син від попереднього шлюбу.
Український артист, кінорежисер.
Закінчив театральну студію при Київському Академічному театрі ім. І. Франка, отримав фах актора драматичного театру.
1993 року дебютував як кінорежисер на кіностудії ім. Олександра Довженка.
Театр «Актор» був заснований у 1987 році відомим актором театру і кіно, народним артистом України Валентином Шестопаловим. Саме він поставив на перше місце у театрі особистість артиста: «Для мене театр «Актор» – це спосіб самоствердження, реалізація потаємних творчих мрій... Ми не зачиняємо двері ні перед ким». Перші чотири сезони «Актор» працював у новому для Києва форматі театру-кафе.
У 2017 році директором та художнім керівником театру «Актор» став Слава Жила. Зберігаючи і поважаючи надбання минулого, команда створює сучасну мистецьку історію – робить театр, де гармонійно співіснуватимуть сучасні та класичні, перевірені часом вистави, від молодих та досвідчених режисерів.
Театр розвиває свою діяльність у чотирьох напрямках:
Актор. КЛАСИКА – традиційні вистави за класичними творами;
Актор.UNDERGROUND – постановки творів сучасних українських і закордонних авторів;
Актор.KIDS – дитячі казки у виконанні відомих акторів театру та кіно;
Актор. ДОМАШНІЙ ТЕАТР – це лабораторія, де професійні режисери працюють із непрофесійними акторами.
« «Ведмідь» і «Освідчення» »
