Подобається Theatre.love? Зробімо його кращим разом!
Theatre.love - це соціальний проєкт, що популяризує та розвиває театральне мистецтво України, роблячи театри ближчими до людей. Якщо тобі близька така ініціатива – ти маєш можливість підтримати Theatre.love фінансово і вплинути на його подальше майбутнє.
« Вечеря з дурнем »
Неймовірно смішний та водночас ліричний сюжет про те, на які вчинки буває здатен чоловік заради справжнього кохання. Якщо звичайно він не «Дурень»…Вистава «Вечеря з дурнем» змусить Вас посміятись і водночас задуматись. Тонкий гумор, яким пронизана вся вистава не залишить нікого байдужим, адже ця комедія має глибокий сенс і дуже цікаву сюжетну лінію. Це вистава про людяність. Кому що сподобається: цинічні розумники або дурні з добрим серцем. Отож гарний настрій гарантуємо!
Він і Вона зустрілись у вагоні СВ, здавалось би, – банальний сюжет. Можливо. Але чому Вона ховає в валізі револьвер, а Він здригається від телефонного дзвінка? І хто ті люди, що з’являються та зникають? І чи люди вони взагалі? Майже детектив на дві дії з танцями, бійками та любов’ю чекає на вас у ліричній комедії «Кінцева станція – «Кохання».
Вони давно розлучилися. Вона спокійна, врівноважена і по-своєму щаслива... без нього. У неї - успішний чоловік, налагоджений бізнес, двоє дітей. Його життя теж залагодилося в повсякденних турботах: роки буденності притупили біль зради... Але раптовий телефонний дзвінок порушує звичний плин життя, повертає їх у минуле і змушує поставити всі крапки над «i». Чи можливо повернути те, що здавалося вже назавжди втраченим? Одна жінка і двоє чоловіків. На перший погляд – звичайний любовний трикутник. Але один з персонажів йде на ризикований психологічний експеримент. Ось тут-то і настає іспит для кожного з героїв, де вибір вкрай жорсткий: порядність і підлість, честь і зрада... І класична любовна історія переростає до фіналу в захоплюючий трилер.
«...На вулиці до молодого чоловіка, який поспішає на ділову зустріч, раптом з проханням про допомогу звертається незнайома жінка. Вона пропонує йому гроші, але не каже прямо, яка послуга їй необхідна. Згодом з'ясовується, що їй потрібна... «суща дрібниця»... Яка?.. Про це глядач дізнається, відвідавши нашу виставу, під час якої відбудеться багато цікавого і несподіваного». (Д. Морозов) «Ненормальна» - це жорстка історія, часом трагічного, часом комічного змісту, що тримає глядача в напрузі до останньої репліки. Недарма кажуть: якщо хочеш розсмішити Бога, розкажи йому про свої плани. Жінці і справді нічого не може завадити... окрім любові.
П'єса, у якій два персонажі – Цензор і Автор. Цензор робить свої зауваження, Автор редагує свій текст. І далеко не завжди ці виправлення шкодять драматургічному матеріалу, який розглядається. Долаючи труднощі, авторська фантазія вирує! А деякі ідеї від Цензора взагалі на зразок «зумисне не вигадаєш». Окрім «роботи» над комедійною п'єсою, вони провадять цілком життєві розмови. І, оскільки майже тиждень щодня «працюють» пліч-о-пліч, розкриваються їхні характери. В'їдливо-відповідальний Цензор («Я не маю почуття гумору зовсім») і запопадливий, готовий зробити все, аби п'єсу взяли, Автор. Покірність драматурга – це спосіб боротьби з цензурою, усі прискіпування до п'єси перетворюються у жарти, і Цензор (позбавлений почуття гумору!), як не дивно, стає співавтором цих жартів ... АЛЕ як змінюється до фінального діалогу-поєдинку ставлення Цензора і до Автора, і до його комедії, та й до самого театру... А текст п'єси водночас можна розбирати на цитати! Мистецтво змінює людей, сміх лікує. А, як відомо, у сміху, як і в суперечці, народжується істина.
Отже, уявіть, в помешканні ветерана в’єтнамської війни з’являється не одна жінка, а цілих три. І всі вони дуже різні. Актриса, громадська активістка і менеджер з продажу нерухомості. Різні життя, різні світогляди, різна віра і нічого спільного, окрім нестримного бажання кожної довести, що вона «THE BEST»! І все це – у виконанні улюблених акторів Театру Франка!
Легка, комічна, позитивна вистава про те, що слід перше подумати перед тим, як назвати когось «дурнем» та не забувати про «ефект бумеранга». Ритму та справжнього французького настрою додає живв музика, яка протягом вистави. Все дійство розгортається в оселі французького видавця, де врешті решт зберуться лікар, поет, податківець та письменник та спробують вирішити питання «а хто ж таки власне і є той дурень?» Бо насправді вони частково усі дурні, окремо кожен у своїй ситуації. Дуже сподобалась і запамяталася фраза : «в тебе така чиста карма, мабуть у минулому житті ти був дельфіном». Все пройшло на одному диханні, не помічалися зміни настрою та емоцій.
Вистава була дійсно кумедною. Проте перша третина, на мою думку, була трішки "затягнутою", хотілось швидшого розвитку подій. Найдивнішим для мене було те, що я сміялась з відверто "плоских" жартів))) Але чомусь було дійсно щиро весело)) Приємним бонусом була жива музика і знані хіти. Після вистави залишився позитивний приємний настрій) Актори зіграли гарно. Особливо мені сподобалась гра актора, що виконував роль П'єра (Тарас Юричко, якщо не помиляюсь). І не зовсім сподобався голос актриси, що гарла дружину П'єра (можливо Наталія Терлецька). Чи то він був зірваний, чи не поставлений, важко сказати,але трохи різав слух. Були моменти (на початку), коли хотілось трішки швидшого розвитку подій, але десь з середини вистави сюжет активно розвивався, було цікаво спостерігати. Зал чудовий, зі зручними кріслами. З недоліків гардероб - буквально на сходах.
Вистава дуже сподобалася, лише був початок трохи затягнутий! Але сюжетна лінія була цікава, присутній гумор. Вистава викликала лише приємні відчуття! Дуже сподобався супровід живої музики. Вистава показує на що здатен чоловік заради справжнього кохання.Сподобалася гра акторів та жива музика. Це було неймовірно, красиво, проникливо. Я повірила та на мить забулася, що це актори! Рекомендую цю виставу подивитися для пари. Взагалом людям від 18 років. Але не рекомендую брати дітей з собою. Театру раджу звернути увагу на те, що стареньким бабуськам та дідуськам важко підійматися сходинками до гардеробу. В залі театру було душно. Хотілося випити водички, але її не було там взагалі.
Місцями було смішно, початок був трохи затягнуто-нудним, проте десь після першої години сюжет затягнув і стало цікаво. Вистава розповідає про одного парижанина, який дуже любив запрошувати до себе людей аби познущатися із них, і ось, одного разу він запросив одного такого "дурня", в цей час від героя вирішила піти дружина. Основний сюжет розповідає про те, як головний герой намагався знайти та повернути свою дружину. У результаті йому допоміг саме ось цей "дурень". У висновку головний герой визнає що це він сам був дурнем. Дуже сподобалися образи акторів, а також музичний супровід до вистави. Для людей у шлюбі це було б, як на мене, дуже цікаво. Щодо негативу перш за все у залі було досить гаряче та душно. На це особливо варто звернути увагу, адже висидіти більш як дві години було дещо важко. Не було можливості придбати води. Я б не сказав, що вбиральня у хорошому стані, відсутні паперові рушники чи сушка для рук. Гардероб розташований при вході на балкони (балкони зачинені, просто перед дверима зробили імпровізований гардероб. Я б не залишав там речі. Також дуже незручне власне розташування гардеробу. Не надто зручні крісла у залі. У залі близько 130 місць. Наявний Wi-Fi. Є можливість придбати квитки через інтернет. Зал доволі маленький. Будівля суміжна з готелем, вхід у театр знаходиться у дворику. Будівля не є спеціалізованою під театр, проте сам зал виглядає як спеціалізоване приміщення. Можливо раніше там було щось з дотичної сфери. Гардероб було б краще розмістити десь на першому поверсі.
Український театральний діяч, режисер, актор, Заслужений діяч мистецтв України, засновник та художній керівник Львівського академічного духовного театру «Воскресіння», директор Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев».
Ярослав Федоришин народився 25 червня 1955 року в селищі Хвойному Аяно-Майського району Хабаровського краю Росії, куди були вивезені його батьки. У 1961 році з батьками переїхав в Івано-Франківську область у Надіїв, рідне село батька. У селі Надіїв закінчив школу. Навчався у Харківському інституті мистецтв в класі Всеволода Цвєткова.
У 1976 році, після закінчення театрального інституту, приїхав у Львів де став актором Львівського ТЮГу.
1990 року Ярослав Федоришин закінчив Московський інститут театрального мистецтва, навчався у класі Анатолія Ефроса. Цього ж року створив театр «Воскресіння» у Львові.
У 1991 році закінчив Варшавську школу фільмову (пол. Warszawska Szkoła Filmowa), клас Кшиштофа Зануссі.
1992 року започаткував Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев». Нині фестиваль є членом Міжнародних театральних зустрічей (IETM) та Міжнародної театральної Асоціації (IFEA).
Помер вночі 20.03.2020р.
Похований на полі № 13 Личаківського цвинтаря .
В 2005р. закінчив Теребовлянське вище училище культури – режисура – викладач Нечай Анатолій Романович. В 2009р. закінчив Національний університет ім.В Стефаника – історичний факультет : )
«Життя надто складне щоб ставитися до нього серйозно. Люблю «згущонку». Вічна фраза – «хочеш змінити світ – зміни себе» : )»
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
грають декілька акторів
Театр заснований у 1990 році групою акторів з різних театрів країни та Заслуженим діячем мистецтв України, режисером Ярославом Федоришиним, який закінчив Харківський інститут театрального мистецтва ім. І. Котляревського (клас Всеволода Цвєткова), Московський Державний інститут театрального мистецтва (клас Анатолія Ефроса) та Варшавську Кіношколу (клас Кшиштофа Зануссі).
19 грудня 1990 року (цей день вважається Днем народження театру) трупа вперше вийшла на суд глядача з виставою «Чудо Св. Отця Миколая над Половчином» С. Перського. Це була дипломна робота Ярослава Федоришина, яка мала великий успіх. З нею театр об′їздив багато міст України.
Театр «Воскресіння» ставить такі вистави, які ніколи не йшли на українській сцені. Це правило стало традицією театру і запорукою успіху. Потім було «Благовіщення Марії» П. Клоделя, «Юдита» Ф.-Х. Геббеля, «Каїн» Д. Байрона, «Гірські Велетні» Л. Піранделло.
За короткий час театр завоював прихильність публіки та театральної критики послідовним пошуком виразної театральної мови і конкретної сценічної форми. Відкриваючи українському глядачеві світову драматургію, яка ніколи не бачила світло рампи на Україні, театр крок за кроком розширює театральне світосприйняття публіки та актора. У театральних пошуках «Воскресіння» поєднались традиції психологічного театру та пошуки сучасних театральних форм.
На сьогоднішній день – це один з найяскравіших колективів України. Театр грає 190 вистав на рік, з них 50-60 вистав – в різних країнах світу.
Театр «Воскресіння» – це поєднання традицій психологічного театру в найрізноманітніших сучасних формах та жанрах. Театр будує свої вистави на світовому класичному репертуарі. В репертуарі театру вистави Стрінберга, Чехова, Піранделло, Пінтера, Шевчука, Лесі Українки, Шепарда, Кольтеса, Байрона, Уальда, Куні та авторські сценарії Ярослава Федоришина.
Театр працює як на сцені, так і на вулиці. Вуличні вистави такі, як «Глорія», «Святе та грішне», «Йов», «Вишневий сад», «Зустріти Просперо», «Сни за Кобзарем» зачаровують своєю атмосферою, акторською грою та різноманітними ефектами, які впливають на глядача і заставляють його задуматись над тим прекрасним, що існує в нас і поза нами.
Театр «Воскресіння» бачили на міжнародних театральних фестивалях в Единбурзі (Шотландія), Каїрі (Египет), Трабзоні (Туреччина), Кошицях (Словаччина), Маріборі (Словенія), Белграді (Сербія), Хольцміндені (Німеччина), Лінці (Австрія), Москві, Архангельську (Росія), Хвачеон (Корея), Тегерані (Іран), Амерсруфі (Нідерланди), Кракові, Гданську, Варшаві, Каліші, Любліні, Вроцлаві та в інших містах Польщі.
Театр «Воскресіння» проводить свій міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», на якому побувало понад 500 театрів приблизно із 80 країн світу. «Золотий Лев» – це найбільший театральний форум України, який завжди відбувається в кінці вересня – на початку жовтня.
Театр «Воскресіння» є членом міжнародного європейського мітингу (IETM) і асоціації міжнародних театральних фестивалів (IFEA).
У 2009 році Львівському театру «Воскресіння» було надано статус академічного театру.
Театр «Воскресіння» – це завжди експеримент на сцені і несподіванка для глядача, тому він має своїх прихильників у різних містах України та за кордоном. Постановки Ярослава Федоришина, вірного керманича театру «Воскресіння» ідуть на сценах Росії, Англії, Словаччини, Польщі та України.
« Вечеря з дурнем »
